Господарський суд Чернігівської області
Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua
Іменем України
17.02.2015 № 927/30/15.
Позивач: Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування", вул. Кудрявська 26/28, м.Київ, 04053
Відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ЯППІ Лімітед", вул. Коцюбинського, 39-А, кв.1, м.Чернігів, 14000
Відповідач 2: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", вул.Шевченка, 2, м.Дніпропетровськ, 49000
про визнання протоколу заліку недійсним
Суддя Ю.В.Федоренко
від позивача: Зубар О. В. довіреність № 2-18д від 19.12.2014
від відповідача 1: Родінченко М. М довіреність № 4 від 26.01.2015
від відповідача 2: Васільєв В. О. довіреність № 965 від 22.12.2014
Рішення прийняте після перерви, яку оголошено відповідно до ст.77 ГПК України.
Публічним акціонерним товариством „Укргазвидобування" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „ЯППІ Лімітед" та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Дніпропертровськгаз" про визнання недійсним протоколу заліку зустрічної однорідної вимоги від 07.12.2004, укладеного між ТОВ „Компанія ЯППІ Лімітед" та ВАТ по газопостачанню та газифікації „Дніпропертровськгаз" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Дніпропертровськгаз").
В обґрунтування цих вимог, з урахуванням додаткового письмового обґрунтування від 17.02.2015, позивач зазначив, що:
-вексельне законодавство не передбачає такої форми погашення векселя, як зарахування зустрічних однорідний вимог, а тому оспорюваний протокол заліку суперечить вимогам ст.6 Закону «Про обіг векселів в Україні». Частиною 5 ст.203 ГК України передбачено, що не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і цей строк минув, а також в інших випадках, передбачених законом;
-порушені права позивача в зв'язку з неотриманням належних йому грошових коштів за простим векселем на суму 1 727 554 грн., емітованим відповідачем 2, зважаючи на те, що позивач є законним векселедержателем даного векселя і не вчиняв індосамент на ньому на користь відповідача 1.
Позивач просить відновити пропущений строк подання позовної заяви, посилаючись на пропуск строку позовної давності з поважних причин у зв'язку з тим, що позивач дізнався про укладення між протоколу заліку зустрічної однорідної вимоги на суму 1 304 100,00грн. лише під час розгляду господарським судом Дніпропетровської області справи №904/3904/14.
Стосовно заяви відповідача 2 про застосування строків позовної давності позивач зазначив, що інформацію про підписання спірного протоколу ним було отримано лише із запиту органу ВДВС який надійшов на його адресу 17.03.2014.
У судовому засіданні 17.02.2015 позивачем заявлено усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні яке судом відхилене за необґрунтованістю.
Відповідач 1 у відзиві на позов вимоги позивача не визнає та вказує на те, що позивач не є учасником (стороною) оспорюваного протоколу від 07.12.2004, оскільки згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2014 у справі №904/3904/14 виконавчий напис нотаріуса зі стягнення з векселедавця ПАТ „Дніпропетровськгаз" на користь ПАТ „Укргазвидобування" несплачених коштів за простим векселем від 24.12.1999 визнано таким, що не підлягає виконанню, тим самим позивач позбавлений права стягнення коштів за вказаним векселем, зобов'язання за яким припинилось шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги при підписанні оспорюваного протоколу заліку.
Таким чином, не можна говорити про захист порушеного права позивача, оскільки таке право йому взагалі не належить відповідно до рішення суду, яке набрало законної сили.
На думку відповідача 1 оспорюваний протокол заліку не порушує і чинне законодавство.
Відповідач 2 надав відзив на позов у якому позовні вимоги не визнає, вважає, що укладений протокол заліку зустрічної однорідної вимоги чинного законодавства не порушує, посилається на пропуск позивачем строків позовної давності та на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2014 у справі №904/3904/14, яке набрало законної сили.
Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представників позивача та відповідачів, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
ВАТ «Дніпропетровськгаз», правонаступником якого є ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», 24.12.1999 на адресу ТОВ «Атомпромкомплекс» видано простий вексель №65305299367223 на суму 1 727 554,00 грн. зі строком оплати за пред'явленням, який в подальшому за індосаментом був переданий ДК „Укргазвидобування" НАК „Нафтогаз України".
11.01.2002 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В. було вчинено протест векселя про неоплату.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демченко Л.В. 14.08.2002 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3796 про стягнення з векселедавця ВАТ по газопостачанню та газифікації „Дніпропетровськгаз" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Дніпропетровськгаз") на користь ДК „Укргазвидобування" НАК „Нафтогаз України" несплачених коштів на загальну суму 1 729 254,00 грн.
За зазначеним вище виконавчим написом жовтневим відділом Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 14.08.2002 №3796.
Пізніше, між ДК „Укргазвидобування" НАК „Нафтогаз України" (Кредитор) та ТОВ „Компанія ЯППІ Лімітед" (Новий кредитор) було укладено договір про уступку права вимоги від 04.03.2004 року № (1/03)/УГВ 2301/32-04.
Відповідно до п.1.1 вказаного договору Кредитор (ДК „Укргазвидобування" НАК „Нафтогаз України" ) передає, а Новий кредитор (ТОВ „Компанія ЯППІ Лімітед") приймає на себе право вимоги до ВАТ «Дніпропетровськгаз» (Боржник) заборгованості по простому векселю №65305299367223 на всю суму - 1 727 554,00 грн., емітованим Боржником.
Згідно з пунктом 2.1. договору Кредитор зобов'язаний в 2-денний строк з моменту підписання цього договору повідомити Боржника про здійснене відступлення права вимоги.
Листом ДК „Укргазвидобування" НАК „Нафтогаз України" від 05.03.2004 року №32-11-1624 за підписом заступника генерального директора Швидкого Е.А. ВАТ по газопостачанню та газифікації „Дніпропетровськгаз" було повідомлено про відступлене право вимоги, а також те, що зобов'язання в частині оплати заборгованості в сумі 1 304 100,00 грн. за простим векселем №65305299367223 від 24.12.1999року ВАТ по газопостачанню та газифікації „Дніпропетровськгаз" слід виконувати перед ТОВ „Компанія ЯППІ Лімітед".
Згідно з пунктом 2.2. договору про відступлення права вимоги Новий кредитор зобов'язаний у відповідності до уступки права вимоги здійснити на користь Кредитора компенсацію у сумі 1 727 554,00грн. в порядку і на умовах, визначених розділом 3 даного договору.
Згідно з пунктом 3.1. договору про відступлення права вимоги Новий кредитор повинен здійснити на користь Кредитора компенсацію за відступлене право вимоги в сумі, що встановлена в п. 2.2 даного договору наступним чином:
-в сумі 1 304 100,00грн.-протягом трьох днів з моменту підписання даного договору повноваженими представниками сторін;
-в сумі 423 454,00грн. протягом трьох місяців з моменту підписання даного договору повноважними представниками сторін.
Згідно з пунктом 3.3 договору встановлено, що протягом п'яти днів після виконання Новим кредитором в повному обсязі зобов'язань, встановлених п. 2.2 даного договору, Кредитор повинен передати йому вексель, визначений п. 1.1 даного договору, за відповідним актом приймання-передачі векселя. Моментом передачі векселя є дата вказаного акта.
Відповідно до протоколу заліку зустрічної однорідної вимоги від 07.12.2004 ТОВ „Компанія ЯППІ Лімітед" та ВАТ по газопостачанню та газифікації „Дніпропетровськгаз" прийшли до згоди про залік взаємних однорідних вимог на суму 1 304 100,00 грн.
Позивач в позовній заяві заперечує виконання ТОВ «Компанія ЯППІ Лімітед» зобов'язань за договором про уступку права вимоги. Також позивач вказує на те, що акт приймання-передачі векселя між ним та позивачем та ТОВ «Компанія ЯППІ Лімітед» не укладався та вексель не передавався, тому позивач вважав, що переходу права вимоги від позивача до ТОВ «Компанія ЯППІ Лімітед» за векселем не відбулося.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, господарським судом Дніпропетровської області розглядалась справа №904/3904/143а за позовом ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «Компанія ЯППІ Лімітед», до відповідача - ПАТ «Укргазвидобування», треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу та Жовтневий відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, з предметом спору: про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2014 р., яке набрало законної сили, позов задоволено.
Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Демченко Л.В. від 14.08.2002, зареєстрований в реєстрі за №3796 зі стягнення з векселедавця ВАТ по газопостачанню та газифікації „Дніпропетровськгаз" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Дніпропетровськгаз") на користь ДК „Укргазвидобування" НАК „Нафтогаз України" несплачених коштів на загальну суму 1 729 254,00 грн. таким, що не підлягає виконанню повністю.
При розгляді вищевказаної справи Господарським судом Дніпропетровської області встановлені наступні обставини:
- ВАТ «Дніпропетровськгаз», правонаступником якого є ПАТ по газопостачанню та газифікації „Дніпропетровськгаз", 24.12.1999 на адресу ТОВ «Атомпромкомплекс» було видано простий вексель №65305299367223 на суму 1 727 554,00 грн. зі строком оплати за пред'явленням. На підставі індосаменту зазначений вексель був переданий відповідачу (ПАТ «Укргазвидобування»);
- станом на час розгляду справи, договір про уступку права вимоги від 04.03.2004 року №(1/03)/УГВ 2301/32-04 не визнано судом недійсним, у встановленому законом порядку не розірвано, доказів припинення зобов'язань за ним не надано, тобто він діє до цього часу;
- після укладення договору про уступку права вимоги від 04.03.2004 року №(1/03)/УГВ 2301/32-04 відповідач (ПАТ «Укргазвидобування») втратив право вимоги до позивача за векселем, що є предметом цього договору.
Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Що стосуються суті позовних вимог, то судом враховується наступне:
Відповідно до ч.1 та 2 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Укладений між ТОВ «Компанія ЯППІ Лімітед» та ВАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» протокол заліку від 07.12.2004 є двосторонньою угодою і поданий позов відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, які встановлені ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, зокрема, визнання правочину недійсним.
Як встановлено ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Позивачем не надано доказів недійсності договору про уступку права вимоги від 04.03.2004 за яким ДК «Укргазвидобування» НАК Нафтогаз України», правонаступником якої є позивач, передала право вимоги ТОВ «Компанія ЯППІ Лімітед» до ВАТ «Дніпропетровськгаз», правонаступником якого є відповідач 2, заборгованості по простому векселю №65305299367223 на всю суму - 1 727 554,00 грн.
Після укладення договору про уступку права вимоги позивач втратив право вимоги до відповідача 2 за векселем, що є предметом вказаного договору.
Статтею 1 ГПК України підприємствам, установам, організаціям, іншим юридичним особам надано право звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Позивач не є стороною укладеного протоколу заліку зустрічних однорідних вимог, право вимоги за векселем позивачем втрачено після укладення договору про уступку права вимоги, виконавчий надпис нотаріуса про стягнення на користь позивача з векселедавця несплачених коштів визнано таким, що не підлягає виконанню повністю, а тому права позивача не є порушеними.
Обґрунтування позову неотриманням позивачем належних йому грошових коштів за простим векселем на суму 1 727 554,00 грн. судом до уваги не приймається зважаючи на те, що право вимоги за цим векселем позивачем передано відповідачу 1 договором про уступку права вимоги. За відступлене право вимоги відповідач 1 зобов'язався сплатити позивачу компенсацію у сумі 1 727 554,00 грн.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правовину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У позовній заяві позивач посилається на те, що оспорюваний ним протокол заліку зустрічної однорідної вимоги суперечить вимогам ст.6 Закону «Про обіг векселів в Україні» якою встановлено, що платіж за векселем на території України здійснюється тільки у безготівковій формі; та частині 5 статті 203 Господарського кодексу України якою передбачено, що не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, встановлених законом.
Однак, як зазначено у п.10, 22 постанови пленуму Верховного Суду України 35 від 08.06.2007 р. «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» статтею 20 Уніфікованого закону передбачено, що індосамент, вчинений після настання строку платежу, має ті самі наслідки що й індосамент, вчинений до настання цього строку. Однак індосамент, вчинений після здійснення протесту в неплатежі або після закінчення строку, встановленого для опротестування, має наслідки звичайної цесії.
Зобов'язання сплатити за векселем припиняється виконанням, тобто сплатою зобов'язаною особою суми вексельного боргу (ст. 599 ЦК). Разом з тим, зобов'язання, яке випливає з векселя, може бути припинене з інших підстав, передбачених гл. 50 ЦК, зокрема шляхом передання відступного за згодою між вексельними кредитором і боржником (ст. 600 ЦК), зарахування зустрічної грошової вимоги (статті 601 - 603 ЦК). Такі способи припинення вексельного зобов'язання породжують ті самі наслідки, що й оплата за векселем.
Вимоги, що витікають з векселя, є грошовими. Отже, для їх зарахування необхідно, щоб зобов'язання, які при цьому припиняються, також були грошовими, тобто щоб зустрічна вексельна та основна цивільна вимоги мали предметну однорідність.
З протоколу заліку зустрічної однорідної вимоги від 07.12.2004 вбачається, що зустрічна вексельна та основна цивільна вимога є грошовими вимогами, тобто ці вимоги мають предметну однорідність.
Отже, обґрунтування позову тим, що оспорюваний протокол заліку суперечить вимогам ст.6 Закону «Про обіг векселів в Україні» не знайшло свого підтвердження у суді, а тому до уваги судом не приймається.
Відповідно до ч.5 ст.203 Господарського кодексу України не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п.4 ч.1 ст.602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності.
Відповідно до ч.1 ст.92 Закону України «Про нотаріат» протест векселів про неоплату, неакцепт або недатування акцепту провадиться нотаріусами відповідно до законодавства України про переказний і простий вексель.
Як було встановлено п.175, 177 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 14.06.1994 №18/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.07.1994 за №152/361 (далі - Інструкція), і яка була чинною на дату вчинення протесту векселя нотаріусом, векселі для вчинення протесту про неоплату приймаються нотаріусами на наступний день після закінчення дати платежу за векселем, але не пізніше 12-ої години наступного після цього строку дня.
В разі відмови платника (доміциліанта) оплатити або акцептувати вексель або якщо він не з'явився до нотаріуса, нотаріус складає акт про протест про неоплату або неакцепт за встановленою формою і робить відповідний запис у реєстрі, а також відмітку про протест про неоплату або неакцепт на самому векселі.
Згідно з п.19 постанови пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 №5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» відповідно до абзацу 1 ст. 70 Уніфікованого закону ( 995_009 ) позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються через три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу. Такий строк застосовується як щодо позову векселедержателя, так і щодо позовних вимог, пред'явлених до акцептанта переказного векселя векселедавцем, індосантами, авалістами та іншими особами, до яких права за векселем перейшли внаслідок виконання ними вексельного зобов'язання.
Аналогічно суди повинні вирішувати спори за участю векселедавця простого векселя (ст. 78 Уніфікованого закону ( 995_009 ).
З урахуванням положень Інструкції та роз'яснень пленуму Верховного Суду України суд приходить до висновку, що на дату укладення протоколу заліку зустрічної однорідної вимоги строк для пред'явлення вимог за векселем не минув.
Таким чином, укладений між відповідачами протокол заліку зустрічної однорідної вимоги від 07.12.2004 не суперечить закону, не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, а тому у позові необхідно відмовити повністю.
Відповідно до статей 256, 257, ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч.4 та 5 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту.
Відповідно до п.2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10» за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
В зв'язку з цим у клопотанні позивача про відновлення пропущеного строку позовної давності слід відмовити.
При розгляді справи судом не було встановлено порушення права або охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом якого він звернувся до суду. В зв'язку з цим судом відмовлено у позові з підстав його необґрунтованості.
Судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 19.02.2015.
Суддя Ю.В.Федоренко
.