Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про повернення позовної заяви
"09" лютого 2015 р.Справа № 922/711/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
розглянувши матеріали
позовної заяви Приватного підприємства "Спутник", м. Харків
до Відкритого акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв"язок", м. Харків
про визнання права власності
Приватне підприємство "Спутник" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок", в якому просить: визнати перехід частки співвласника спільної часткової власності нежитлової будівлі літ. "А-1", що знаходиться за адресою: м. Харків, Достоєвського, 16А за договором до позивача; визначити частку позивача спільної часткової власності нежитлової будівлі літ. "А-1".
Дослідивши позовні матеріали, суд встановив, що їх подано з порушенням п. п. 3 ст. 57 ГПК України, а саме не надано доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також з порушенням приписів ст. 54 ГПК України щодо зазначення у позовній заяві ціни позову.
Суд, приходячи до такого висновку, виходить з наступного.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати.
У п. 2.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 21.03.2013 р. № 7 надані роз'яснення, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача.
Як вбачається наданих матеріалів, позивачем заявлено дві вимоги: майнового характеру - визнання переходу частки співвласника спільної часткової власності та немайнового характеру - визначити частку спільної часткової власності.
Позивач додав до позовної заяви, як доказ сплати судового збору квитанцію № 67815554 від 02.02.2015 року на суму 1218,00 грн., що є доказом сплати судового збору за немайнову вимогу. Проте доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі за вимогу майнового характеру позивачем надано не було.
Дотримання вимог викладених в ст.ст. 54 - 58 ГПК України є обов'язком позивача, позов повинно бути подано в установленому законом порядку.
Також слід зазначити, що статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Конституцією України визначено основні засади судочинства і до них, зокрема, належать законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 129 Конституції України).
Статтею 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак, а отже прийняття до розгляду позовної заяви, поданої без дотримання приписів п.3 ч. 1 ст. 57 ГПК України може бути витлумачено як надання переваги заявникові, що є неприпустимим.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню для усунення допущених порушень, після чого заявник не позбавлений права повторно звернутись з позовною заявою до господарського суду в загальному порядку (ч. 4 ст. 63 ГПК України).
За таких обставин позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду на підставі п. 4 ч.1 ст. 63 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 54-57, п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України,
Повернути позовну заяву Приватному підприємству "Спутник", м. Харків з доданими матеріалами на 220 аркушах (в тому числі квитанція № 67815554 від 02.02.2015 року), без розгляду.
Суддя В.В. Суслова
справа № 922/711/15
Примітка: Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення (ст.63 ГПК України).