19 лютого 2015 року Справа № 915/2082/14
Позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_2,
АДРЕСА_1
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «ІРЛЕН»,
пров. Парусний, 11а/1, м. Миколаїв, 54025
Суддя Т.М.Дубова
Від позивача - ОСОБА_2
ОСОБА_4 (без повноважень)
Від відповідача - Бондаренко І.О. довіреність № 262/1 від 23.12.2014 року
СУТЬ СПОРУ стягнення заборгованості в сумі 39856,87 грн., з яких: 35679,88 грн. - основний борг, 3725,37 грн. - пеня, 451,62 грн. - 3 % річних,
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
Позивач звернувся до господарського суду з позовом і просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 39856,87 грн., з яких: 35679,88 грн. - основного боргу, 3725,37 грн. - пені за період з 01.07.14 р. по 01.12.14 р., 451,62 грн. - 3 % річних за період з 01.07.14 р. по 01.12.14 р., посилаючись на неналежне виконання відповідачем обов'язків за договором про надання юридичних послуг від 01.06.2013 року, який на думку позивача був пролонгований до 11.10.14 р., обґрунтовуючи свої вимоги ст.ст. 193, 230 - 232 ГК України, ст.ст. 258, 509, 525 - 527, 530, 546, 547, 610, 625, 626, 629, 901 ЦК України, ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Відповідач надав відзив, яким позов заперечив, посилаючись на те, що позивачем безпідставно нараховано плату за надання послуг в сумі 21 000,00 грн. за період з липня по вересень 2014 року, оскільки, дія договору закінчилася згідно договору, а послуги передбачені договором за цей період позивачем не надавались, що підтверджується відсутністю актів виконаних робіт за цей період.
Також відповідач зазначив, що нарахування пені та 3% річних є безпідставними, оскільки, позивачем не враховано оплату послуг в сумі 1950,00 грн. та нараховано пеню та 3% річних на всю суму заборгованості за період з 01.07.14 р. по 01.12.14 р. (детальніше викладено у відзиві, а.с. 33-34).
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані не в повному обсязі , тому підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
01.06.2013 року сторони уклали договір про надання юридичних послуг, відповідно до якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 9 договору, він укладений на строк до 01.07.14 р., набув чинності з моменту його підписання та не може бути розірваний кожною із сторін достроково, без поважних причин. Після закінчення терміну дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови договір вважається пролонгованим на невизначений термін, але кожна із сторін має право припинити його дію, попередивши про це іншу сторону за один місяць.
Пунктами 4.1 - 4.4 договору про надання юридичних послуг встановлено, що за роботу позивача відповідач зобов'язаний щомісячно перераховувати йому 7 000,00 грн. Розрахунки повинні були здійснюватись відповідачем не пізніше 5 числа кожного місяця. Плюс додатково 2,0% від суми, якщо щодо відповідача прийнято позитивне рішення та отримано позитивний ефект. Інші затрати щодо вирішення судових та інших питань щодо позитивного результату вирішується за домовленістю між сторонами.
За змістом ст.ст. 901, 903, 905 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
До позовної заяви додано листа відповідача № 175 від 27.06.14 р., згідно якого останній повідомив позивача, що визначений договір розірваний та є недійсний з 01.07.14 року.
Як зазначив позивач в позові, цей лист був отриманий ним 11.09.14р.
Разом з тим, ні позивач, ні відповідач не довели належними та допустимими доказами час надіслання зазначеного листа відповідачем та час отримання його позивачем, оскільки, лист не містить вхідного реєстраційного штампу, у якому повинна зазначатись дата реєстрації, реєстраційний номер, підпис особи, яка зареєструвала документ.
Запис в журналі вихідної кореспонденції відповідача (а.с. 60 т. 2) викликає сумнів у своєчасності занесення запису за № 175 саме 27.06.14 р., оскільки, наступний запис № 175/1 містить виправлення щодо дати.
Проте, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що правовідносини між сторонами продовжувались на протязі липня-вересня 2014 р., оскільки, листом № 235 від 22.10.14 р. (а.с. 44 т. 1) відповідач повідомив позивача про скасування довіреності б/н від 12.08.14 р. (а.с. 56, 73-74 т. 2).
Згідно п. 2.1 договору позивач взяв на себе виконання наступної правової роботи, а саме: перевіряти відповідність вимогам законодавства внутрішніх документів відповідача, візувати їх, надавати допомогу відповідачу з підготовки та правильного оформлення зазначених документів; брати участь у підготовці та укладенні різного роду договорів, що укладаються відповідачем з іншими підприємствами та громадянами, візувати їх, надавати допомогу з організації контролю за виконанням цих договорів, слідкувати за застосуванням передбачених законом та договором санкції по відношенню до контрагентів, що не виконують договірних зобов'язань; організовувати та вести претензійну роботу за матеріалами, які готує відповідач.
Відповідач не довів жодним чином, що спірний період позивач не виконував, визначені в п. 2 договору обов'язки.
Як зазначалось вище, за роботу позивача відповідач був зобов'язаний щомісячно перераховувати йому 7 000,00 грн. Розрахунки повинні були здійснюватись відповідачем не пізніше 5 числа кожного місяця.
Згідно наданих позивачем платіжних документів (а.с. 50-55 т. 2) відповідач виконував оплату юридичних послуг, у тому числі додаткових, за період з 01.06.13 р. до 01.07.14 р.
Оплата також виконувалась у липні-серпні 2014 р., останній платіж був проведений 20.10.14 р. (а.с. 55 т. 2).
Умовами договору не передбачено складання актів здачі-приймання робіт. За поясненнями позивача ці акти складалися з власної ініціативи, а в подальшому відповідач відмовився їх підписувати.
Сторонами складались акти здачі-приймання робіт (а.с. 75-87 т. 1), які за період з червня 2013 р. по квітень 2014 р. були підписані без зауважень та скріплені печатками сторін. Не зважаючи на відсутність підпису відповідача на актах здачі-приймання робіт за травень-червень 2014 року (а.с. 86-87 т. 1), оплата за ці місяці відповідачем була виконана.
Доказів оплати виконаних робіт за спірний період липень-вересень 2014 року відповідачем не надано.
Отже, рішення господарських судів Миколаївської та Херсонської областей за липень-серпень 2014 р., лист № 235 від 22.10.14 р., лист господарського суду Херсонської області від 18.02.15 р., згідно якого слід, що позивач приймав участь у засіданні 12.08.14 р. за позовом відповідача, на підставі довіреності від 11.08.14 р., свідчать про те, що позивач продовжував виконувати обов'язки за договором про надання юридичних послуг від 01.06.2013 року на протязі липня-вересня 2014 року, а відповідач уповноважував його на виконання цих обов'язків.
За таких обставин, позов в частині стягнення 21000,00 грн. підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нараховані позивачем 451,62 грн. - 3 % річних за період з 01.07.14 р. по 01.12.14 р. підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.
3% річних підлягають перерахунку щодо кожного платежу, оскільки позивач визначив заборгованість в сумі 35779,878 станом на 01.07.14 р. (а.с. 55 т. 1).
У визначену суму заборгованості, на яку нараховано 3% річних включено 14679,88 грн., яку на думку позивача, відповідач повинен був перерахувати згідно п. 4.3 договору додатково 2,0% від суми, якщо щодо відповідача прийнято позитивне рішення та отримано позитивний ефект.
Між тим, позивачем не зазначено та не доведено будь-якими доказами які саме відносно відповідача прийнято позитивні рішення та отримано позитивний ефект.
До того ж, умови цього пункту не дають змоги чітко визначити та тлумачити в чому полягає позитивний ефект.
На думку відповідача позитивний ефект відбувається в разі отримання коштів на погашення дебіторської заборгованості, в зв'язку з чим, ним було перераховано позивачу 1950,00 грн. 20.10.14 р., а також 18.11.14 р. перераховано 400,00 грн.
Виходячи з п. 4.2 відповідач повинен був розраховуватись в сумі 7000,00 грн. не пізніше 5 числа кожного місяця.
Отже, за липень 2014 р. прострочка оплати 7000,00 грн. складає період з 06.07.14 р. до 01.12.14 р., за серпень 2014 р. - з 06.08.14 р. до 01.12.14 р., за вересень 2014 р. - з 06.09.14 р. до 01.12.14 р.
Судом за допомогою програми «Законодавство» версія 2.8.7. зроблено перерахунок 3% річних, відповідно до якого: 3% за липень 2014 р. становлять - 85,15 грн., за серпень 2014 р. - 67,32 грн., за вересень 2014 р. - 49,48 грн.
Загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 201,95 грн.
Щодо нарахованої позивачем пені в сумі 3725,37 грн. за період з 01.07.14 р. по 01.12.14 р., то ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.12.2014 року позивача було зобов'язано надати докази узгодження розміру пені з відповідачем.
Заявою від 06.02.2015 року (а.с. 4 т. 2) позивач пояснив, що докази узгодження пені з відповідачем у нього відсутні, а при здійсненні розрахунку пені він керувався виключно нормами чинного законодавства України, посилаючись на ст. 343 ГК України та ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З визначеного слід, що розмір пені за порушення грошових зобов'язань повинен узгоджуватись сторонами у договорі, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Оскільки, сторони не узгодили відповідальність та розмір пені за порушення грошових зобов'язань, то в частині стягнення пені в позові слід відмовити.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Заперечення відповідача прийняті судом до уваги частково.
На підставі викладеного, позов підлягає задоволенню частково, судові витрати слід віднести за рахунок відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «ІРЛЕН» (пров. Парусний, 11а/1, м. Миколаїв, код 30625601) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) заборгованість в сумі 21 201,95 грн. (двадцять одна тисяча двісті одна грн. 95 коп.), з яких: 21 000,00 грн. (двадцять одна тисяча грн. 00 коп.) - основний борг, 201,95 грн. (двісті одна грн. 95 коп.) - 3 % річних та 968,31 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім грн. 31 коп.) - судового збору.
Наказ видати позивачу.
На суму 14 679,88 грн. - основного боргу, 3 725,37 грн. - пені, 249,67 - 3% річних в позові відмовити.
Рішення може бути оскаржене у 10-дений строк.
Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 ГПК України та підписано суддею 19.02.2015 р.
Суддя Т.М. Дубова