16.02.2015 р. Справа № 914/4633/14
За позовом: Дочірнього підприємства «ЕКРАН віконні конструкції» товариства з обмеженою відповідальністю «Екран», м. Стрий Львівська область,
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОМ», м. Львів,
Про стягнення 32 538,94 грн.
В судове засідання з'явились:
від позивача: Макота В.М. - представник
від відповідача: не з'явився
Суддя Березяк Н.Є.
Секретар судового засідання Кравець О.І.
Суть спору: Подано позов Дочірнього підприємства «ЕКРАН віконні конструкції» товариства з обмеженою відповідальністю «Екран» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОМ» про стягнення 32 538,94 грн.
Ухвалою суду від 31.12.2014 р. було порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 26.01.2015 р.
Причини відкладення розгляду справи було викладено в попередніх ухвалах господарського суду Львівської області.
В судовому засіданні 26.01.2015 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні 16.02.2014 року позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.
Відповідач в жодне судове засідання участь уповноваженого представника не забезпечив, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду, які надсилались на юридичну адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.
Враховуючи достатність, належність і допустимість поданих позивачем доказів, належним чином повідомлення судом відповідача про дату і час судового засідання, повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 16.02.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
25 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еком» (надалі Замовник) та Дочірнім підприємством «ЕКРАН - віконні конструкції» ТзОВ «Екран» (надалі Підрядник) був укладений договір підряду № 20-06/13/1.
Відповідно п. 1.1 Договору, за дорученням Замовника, Підрядник зобов'язується власними силами та з власних матеріалів що вказані у Специфікації до цього Договору, що є додатками до цього Договору та його невідємною частиною, виконати на об'єкті вказаному Замовником в обумовлений строк комплекс будівельно - монтажних робіт, пов'язаних із виготовленням та встановленням алюмінієвих віконних та дверних блоків та передати виконанні роботи Замовнику, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість у терміни та у порядку визначеному даним Договором.
Підрядником виконано свої договірні зобов'язання у повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною № 745 л від 30.12.2013 р. та актом надання послуг № 745 л від 30.12.2013 р.
Згідно п. 5.5 Договору, протягом 5 банківських днів, з моменту підписання даного Договору, Замовник сплачує на користь Підрядника авансовий платіж у розмірі 20 % від загальної вартості робіт, наступні 50 % від загальної вартості робіт, Замовник сплачує протягом 30 календарних днів, з моменту підписання даного договору, наступні 30 % від загальної вартості робіт, Замовник сплачує протягом 5 календарних днів, з моменту підписання Акту приймання - передачі виконаних робіт.
Однак, Замовником виконано свої договірні зобов'язання частково, що підтверджується банківськими виписками, а саме: від 26.06.2013 р. на суму 35 000,00 грн., від 17.07.2013 р. на суму 65 000,00 грн., від 18.12.2013 р. на суму 20 000,00 грн., від 03.03.2014 р. на суму 15 000,00 грн., від 30.04.2014 р. на суму 5 000,00 грн., від 15.05.2014р. на суму 10 000,00 грн., від 29.05.2014 р. на суму 18 374,00 грн., від 18.07.2014 р. на суму 10 000,00 грн., від 19.08.2014 р. на суму 10 000,00 грн., загальний розмір оплати становить 188 374,00 грн.
Відповідно до вище вказаного, замовник свої договірні зобов'язання виконав частково, в наслідок чого утворилась заборгованість що становить 30 000,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані 3 % річних в розмірі 327,94 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2 211,00 грн.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору підряду № 20-06/13/1 від 25.06.2013 року, позивач виконав підрядні роботи на загальну вартість 218 374,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковою накладною № 745 л від 30.12.2013 р. та актом надання послуг № 745 л від 30.12.2013 р., які підписані та скріплені мокрими печатками сторін.
Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково, що підтверджується банківськими виписками, на загальну суму 188 374,00 грн.
Як встановлено судом станом на момент винесення рішення заборгованості відповідача становить 30 000,00 грн.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги про стягнення вказаної заборгованості з відповідача в судовому порядку є обґрунтованими та такими, що підлягають до стягнення з останнього.
Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.
Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.
За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 2 211,00 грн. та 3 % річних в розмірі 327,94 грн., які підлягають до стягнення з відповідача.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.
Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача та не подання ним доказів оплати виконаних робіт в повному обсязі, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.
Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,75,82,84,85ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОМ» (79005, Львівська область, м. Львів, вул. Шота Руставелі, 7, код ЄДРПОУ 22348287) на користь Дочірнього підприємства «ЕКРАН віконні конструкції» товариства з обмежено відповідальністю «Екран» (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Сколівська, 7 Б, код ЄДРПОУ 22348287) - 30 000,00 грн. - основного боргу, 327,94 грн. - 3 % річних, 2 211,00 грн. - інфляційних втрат та 1 827,00 грн. - судового збору.
3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.
Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.02.2015 року.
Суддя Березяк Н.Є.