Справа 317/4268/14-ц
№/п 2/317/160/2015
12 лютого 2015 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Мінгазова Р.В.,
при секретарі Балковій Л.В.,
за участю представника позивача Піскун О.С.,
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ КБ „ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, зазначивши, що відповідно до укладеного 16.12.2005 року договору № DNH4KP11401612 ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 5332,60 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.06.2007 року.
Відповідно до зазначеного договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати, встановлені кредитним договором.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит в обумовленій договором сумою, проте, відповідач не виконав належним чином договірні зобов'язання щодо погашення заборгованості та повернення кредиту в обумовлені сторонами та визначені договором строки.
29.01.2015 року позивач надав до суду уточнену позовну заяву.
Станом на 08.09.2014 року заборгованість відповідача відповідно до наданого розрахунку становить 12124,74 грн. та складається з наступного:
7154,24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
3916,94 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в період з 08.09.2013 по 08.09.2014 років;
Штрафи відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг:
500,00 грн. - штраф (фіксована частина);
553,56 грн. - штраф (процентна складова).
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні зазначив, що позов не визнає, просить його не задовольняти. Раніше надала до суду заяву, в якій просить застосувати строки позовної давності до вимог банку щодо стягнення пені.
Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 16.12.2005 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DNH4KP11401612. ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 5332,60 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.06.2007 року.
Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.
Відповідно до вимог ч. 3, 4 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Однак, п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Таке положення міститься і в п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), зазначене вище правило застосовується й до додаткових вимого банку (іншої фінансової установи).
Оскільки позивач подав позов лише у вересні 2014 р., позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження поважності причин пропущення позовної давності, тому суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ „ПриватБанк" у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 130, 215, 294, 367 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 536, 625, 1052, 257, 258, ч. 2, 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України, п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суд -
У задоволенні позову ПАТ КБ „ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості- відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Р.В. Мінгазов