Справа № 193/2200/14-кСуддя 1 інстанції ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/774/25/К/15Суддя-доповідач ОСОБА_2
17 лютого 2015 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження за № 1201404058208 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 , прокурора на вирок Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2014 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого за ст.. 185 ч.3 КК України.
Учасники кримінального провадження:
Прокурор - ОСОБА_7
Обвинувачений - ОСОБА_6
Захисник - ОСОБА_8 .
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 не оскаржуючи фактичних обставин справи та кваліфікації його дій за ст. 185 ч.3 КК України просить вирок суду першої інстанції змінити, застосувавши до нього ст.. 75 КК України і звільнити його від відбуття покарання з випробувальним терміном.
В апеляційній скарзі прокурор не оскаржуючи фактичних обставин справи та кваліфікації його дій за ст. 185 ч.3 КК України просить вирок суду першої інстанції змінити, стягнувши із обвинуваченого ОСОБА_6 процесуальні витрати на користь держави, а також вирішити питання з речовими доказами по справі, зазначивши про це в резолютивній частині вироку.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України за наступних обставин:
20 березня 2014 року близько 23:45 год. ОСОБА_6 прибувши до придорожнього кафе "Злагода", яке знаходиться неподалік від автодороги Дніпропетровськ-Кривий Ріг, розташоване за адресою: сел. Софіївка, вул. Степова, 11-Р, Софіївського району, Дніпропетровської області та належить ТОВ "Злагода", де реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на викрадення чужого майна, переконавшись, що всі працівники кафе покинули його територію, через незачинене вікно проник до приміщення підсобної кімнати, де таємно, шляхом крадіжки, заволодів мобільним телефоном "Нокіа 700" IMEI: НОМЕР_1 , який належить охоронцеві даного закладу ОСОБА_9 , вартість якого, згідно висновку експерта №СЕ-19/147 від 17 жовтня 2014 р. складає 1188,6 грн., після чого повернувся на вулицю. Продовжуючи реалізовувати свої злочинні дії ОСОБА_6 через вікно іншого підсобного приміщення, знову проник через незачинені двері до приміщення торгівельної зали кафе-бару "Злагода", де таємно шляхом крадіжки заволодів предметами декору, а саме: макетом пістолета-кулимета системи Шпагіна (ППШ), зразка 1941 року, заводський номер НОМЕР_2 , вартість якого складає 1918,00 грн., макет гвинтівки "Мосіна" зразка 1895/30 р з багнетом вартістю 2096,5 грн., що підтверджується висновком експерта №СЕ-8/104 від 01 вересня 2014 року, та бутафорією двохствольної кремнієвої рушниці з позначеннями "1718" та "ST.ETIENNE", вартість якої згідно висновку експерта №СЕ-23/162 від 27 жовтня 2014 р. складає 776,5 грн., які належать ОСОБА_10 , після чого з викраденим з місця скоєння злочину зник, спричинивши ОСОБА_9 матеріальних збитків на суму 1188,6 грн, та ОСОБА_10 на суму 4791 грн., а всього потерпілим завдано матеріальних збитків на загальну суму 5979,6 грн..
За вищезазначеним вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_6 посилається на те, що судом першої інстанції при призначенні йому покарання не було достатньо з'ясовані дані про його особу та не враховано ряд обставин, а саме те, що він визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, щиро розкаявся, про що неодноразово наголошував як на досудовому слідстві так і під час судового розгляду провадження; повернув всі викрадені речі їх володільцям. Крім того, судом при призначенні йому покарання не було враховано, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні малолітню дитину, а також відсутність обтяжуючих покарання обставин у зв'язку із чим просить вирок суду першої інстанції змінити і застосувати до нього ст.. 75 КК України, звільнивши його від призначеного покарання з випробувальним строком.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор, посилається на те, що судом першої інстанції при ухваленні вироку було порушено ст.. 374 КПК України, а саме у резолютивній частині вироку не зазначено рішення про відшкодування процесуальних витрат, а саме витрат на залучення експерта. Крім того, в порушення вимог ст.. 374 КПК України суд першої інстанції при постановлені вироку не вирішив питання щодо речових доказів, у зв'язку із чим апелянт вважає, що вирок суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Відповідно до ст.402 КПК України ( ред.. 2012р.) заперечення на апеляційну скаргу учасниками кримінального провадження подані не були.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, обвинуваченого та його захисника, які просили вирок суду першої інстанції змінити та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 ст.. 75 КК; вислухавши думку прокурора, який просив частково задовольнити його апеляційну скаргу, а в задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого відмовити, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені у скаргах, колегія суддів вважає, що апеляція обвинуваченого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Висновки суду про доведеність провини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України при обставинах, викладених у вироку суду, правильність кваліфікацій дій обвинуваченого за ст. 185 ч.3 КК України в апеляціях не оскаржуються і відповідно до вимог до ст..404 КПК України ( ред.. 2012 р.) апеляційним судом не переглядаються.
Дослідивши матеріали провадження, та аналізуючи апеляцію обвинуваченого, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, а доводи викладені в апеляції обвинуваченого про застосування до нього покарання, не пов'язаного з позбавленням волі відповідно до ст.75 К України, слід вважати безпідставними, так як призначене покарання ОСОБА_6 відповідає вимогам ст.. 65 КК України.
Як вбачається із вироку суду, при визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, який посередньо характеризується за місцем проживання, пом'якшуючі та відсутність обтяжуючих обставин, а також врахував і те, що що ОСОБА_6 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але відповідно до вимог ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості; обвинувачений визнав себе винним та щиро покаявся.
Дослідивши зазначені обставини, суд першої інстанції призначив ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі, але на мінімальний строк, передбачений санкцією ст. 185ч.3 КК України, яке на думку колегії суддів є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження нових злочинів. Підстав для призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України, колегія суддів не вбачає.
Що стосується доводів, викладених в апеляції прокурора, то вони, на думку колегії суддів, підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Дійсно, відповідно до вимог ст.124; п.2 ч.4 ст. 374 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, та на користь держави стягує документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Але, матеріали кримінального провадження, які були надані прокурором до суду не містять жодних документів на підтвердження процесуальних витрат по справі, у зв'язку з чим, колегія суддів, вважає, що при постановлені вироку суд першої інстанції був позбавлений можливості законно і обґрунтовано вирішити питання з розподілом процесуальних витрат.
Що стосується речових доказів, то згідно заяв потерпілих (а.к.п.13,28) ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ще на досудовому розслідуванні останнім було повернуто викрадене майно, ніяких претензій до обвинуваченого вони не мають, цивільних позовів по справі не пред'явлено, але суд першої інстанції всупереч вимогам чинного законодавства не зазначив у резолютивній частині вироку свого рішення щодо речових доказів.
Крім того на адресу апеляційного суду надійшла і заява від потерпілого ОСОБА_10 , який також просить колегію суддів, зазначити у вироку суду першої інстанції про повернення йому викраденого майна, яке по справі визначене речовими доказами.
З огляду на зазначене, колегія суддів, вважає за необхідне змінити вирок суду першої інстанції, та вирішити питання щодо речових доказів по справі.
Оскільки матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.3ст.185 КК України, які були надані суду першої інстанції, не містять будь-яких окремих документів щодо визнання речових доказів по справі, колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання з речовими доказами, які стали об'єктом крадіжки і були повернуті потерпілим під розписку.
Так, згідно матеріалів справи та вироку суду, речові докази по кримінальному провадженню, а саме:
Телефон «Нокіа 700» НОМЕР_3 - повернути потерпілому ОСОБА_9 ;
Макет пістолета-кулемета системи Шпагіна (ППШ), зразка 1941 року, заводський номер НОМЕР_4 макет гвинтівки «Мосіна» зразка 1895/30р. з багнетом; бутафорію двохствольної кремнієвої рушниці з позначенням « НОМЕР_5 » та «ST.ETIENNE» - повернути потерпілому ОСОБА_10 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.405, 407, 419 КПК України (ред..2012р.) колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково.
Вирок Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_6 за ст.185 ч.3 КК України змінити.
У резолютивній частині вироку зазначити рішення щодо речових доказів по справі, а саме:
Телефон «Нокіа 700» НОМЕР_3 - повернути потерпілому ОСОБА_9 ;
Макет пістолета-кулемета системи Шпагіна (ППШ), зразка 1941 року, заводський номер НОМЕР_4 макет гвинтівки «Мосіна» зразка 1895/30р. з багнетом; бутафорію двохствольної кремнієвої рушниці з позначенням « НОМЕР_5 » та «ST.ETIENNE» - повернути потерпілому ОСОБА_10 .
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим у той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Судді апеляційного суду
Дніпропетровської області
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Провадження №11-кп/774/25/к/15 Суддя 1 інстанції ОСОБА_1
Категорія ст.185 ч.3 КК України Доповідач суддя ОСОБА_2