Провадження № 11-сс/774/217/15 Справа № 200/2509/15-к Слідчий суддя - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія: ст. КПК України
18 лютого 2015 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
слідчого ОСОБА_8
підозрюваного ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2015 року в інтересах
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України,-
Ухвалою слідчого судді від 12 лютого 2015 року було задоволено клопотання слідчого та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що відносно ОСОБА_9 є обґрунтована підозра у вчинені ним особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України та відповідно існують ризики, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливатиме на потерпілого і свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинятиме інші правопорушення, оскільки ОСОБА_9 не працевлаштований та вчинив корисливий злочин, та у зв'язку з чим жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених кримінальним процесуальним законом не зможе запобігти ризикам, визначеним ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та застосувати щодо ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання чи домашнього арешту. В обґрунтування вимог скарги вказує на те, що ухвала слідчого судді є незаконною, судом не було враховано, що підозрюваний має постійне місце проживання, раніше не судимий, позитивно характеризується, має сім'ю, а також те, що ризики наведені в клопотанні не відповідають дійсності, суддею необгрунтовано не визначено розмір застави, та керуючись ч.4 ст.183 КПК України не вказано підстави. Вважає, що в резолютивній частині ухвали невірно зазначено: «Строк дії ухвали до 60 днів, тобто до 13 квітня 2015 року».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника та підозрюваного, які кожен окремо підтримали апеляційну скаргу, доводи прокурора, який вважав за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, а скаргу без задоволення, пояснення слідчого, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.
В силу ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Згідно вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин (ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до вимог ст. ст. 193, 194 КПК України, вислухав учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 49 рішення ЄСПЛ «Ніколова проти Болгарії».
Як вбачається з наданих матеріалів, суд першої інстанції дійшов до вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного ОСОБА_9 виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки він обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, та є наявні ризики, що підозрюваний, знаходячись на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливатиме на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинятиме інші правопорушення з корисливих мотивів, або перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.
При розгляді клопотання слідчим суддею у відповідності до вимог ст. ст. 182, 183 КПК України і з додержанням правових позицій, викладених у рішеннях ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» розглянуто можливість застосування щодо підозрюваного альтернативних запобіжних заходів та слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених кримінальним процесуальним законом не зможе запобігти ризикам, визначеним ст.177 КПК України.
Доводи апеляційної скарги захисника в частині необґрунтованого незастосування судом першої інстанції до ОСОБА_9 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, колегія суддів не може взяти до уваги та вважає безпідставними, оскільки у відповідності до вимог ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя може не визначати у кримінальному провадженні розмір застави, якщо кримінальне правопорушення пов'язано з застосуванням насильства, та з огляду на обставини кримінального провадження слідчий суддя вмотивовано не застосував щодо підозрюваного саме цей запобіжний захід.
Крім того, при обранні запобіжного заходу суд першої інстанції об'єктивно взяв до уваги дані про особу підозрюваного.
Доводи апеляційної скарги захисника про позитивні дані щодо підозрюваного мають місце, однак самі по собі не можуть служити підставою для обрання того чи іншого запобіжного заходу, та враховуються в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні.
Отже, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді не вбачається, обраний судом запобіжний захід щодо підозрюваного відповідає вимогам ст. ст. 177, 178 КПК України, тому колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, мотивованою і справедливою, та не підлягає скасуванню, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2015 року - залишити без змін.
Судді:
---------------------- --------------------- -----------------------
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4