Ухвала від 18.02.2015 по справі 2-1/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2205/15 Справа № 2-1/11 Головуючий у 1 й інстанції - Врона А.О. Доповідач - Котушенко С.П.

Категорія 5

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Котушенко С.П.

суддів Болтунової Л.М., Романюк М.М.

при секретарі Порубай М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2014 року про повернення заяви про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2012 року задоволено частково позов ОСОБА_2 та зобов'язано ОСОБА_3 знести самочинно побудовану споруду - прибудову до житлового будинку по АДРЕСА_1.

З листопада 2014 року вказане рішення знаходиться на виконанні в ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції.

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову.

Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2014 року заяву повернено ОСОБА_2 на підставі п.8 ст.153 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування ухвали як незаконної.

Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню з наступних підстав.

За правилами п.8 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановлює ухвалу.

Повертаючи заяву про забезпечення позову, суддя посилався на те, що до неї не додано відомостей щодо відкриття виконавчого провадження, стану виконання вищезазначеного судового рішення та на відсутність відомостей щодо виконання рішення.

Проте даний висновок суперечить вимогам ч.2 ст.151 ЦПК України, відповідно до якої у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Крім того, у справі наявні відомості щодо відкриття виконавчого провадження (а.с.130) та стану виконання судового рішення, оскільки ухвалою від 24 грудня 2014 року суд відстрочив його виконання до 15 квітня 2015 року (а.с.153-155).

Постановляючи оскаржену ухвалу, суддя виходив з того, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, але справа вже розглянута судом, рішення по даній справі набрало чинності і представник заявника отримав виконавчі листи для його виконання, а накладення арешту на будинок в процесі виконавчого провадження здійснює державний виконавець на підставі Закону України «Про виконавче провадження».

З таким висновком також погодитись не можна, оскільки вказані обставини можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви, а не для повернення її заявнику.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала судді, як постановлена з порушенням порядку, встановленого для його вирішення, підлягає скасуванню на підставі п.3 ст.312 ЦПК України з направленням даного питання на розгляд до суду першої інстанції, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303,307,312 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2014 року скасувати, передавши питання про забезпечення позову на розгляд до того ж суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Котушенко С.П.

Судді Болтунова Л.М.

Романюк М.М.