Іменем України
18 лютого 2015 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
судді-доповідача - Джуги С.Д.,
суддів - Готри Т.Ю., Кеміня М.П.
при секретарі: Чейпеш С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тячівського районного суду від 11 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального закладу «Тячівська районна поліклініка» про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, -
У липні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до КЗ «Тячівська районна поліклініка» про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення.
Позов обґрунтовувала тим, що з 01.01.2012 року вона призначена на посаду головної медичної сестри КЗ «Тячівська районна поліклініка».
Наказом головного лікаря №21від 23.07.2014 року їй було оголошено догану та попереджено про можливе у майбутньому звільнення з роботи за п.3 ст.40 КЗпП України.
Підставою для оголошення догани згідно наказу стало постійне та несвоєчасне виконання трудових обов'язків та прямих вказівок головного лікаря КЗ «Тячівська районна поліклініка», а саме не проведення табелю обліку відробки часу юрисконсульта КЗ «Тячівська районна поліклініка» ОСОБА_3, у зв'язку з цим недотримання ОСОБА_2 своєї посадової інструкції та порушення трудового законодавства.
У її функціональні обов'язки входить ведення табелю обліку відробки робочого часу працівників по підрозділам, забезпечувати контроль за станом трудової дисципліни. Здійснюючи такий контроль вона систематично виявляла відсутність на робочому місці штатного юрисконсульта про що доповідала головному лікарю, але останній вказував на те, що він особисто відпускає з роботи юрисконсульта ОСОБА_3 для здійснення іншої діяльності. Саме через відсутність юрисконсульта на роботі вона сумлінно не відображала в табелі відробку ним робочих годин.
За таких обставин вважає наказ про накладення на неї дисциплінарного стягнення незаконним та просила суд скасувати його.
Рішенням Тячівського районного суду від 11 листопада 2014 року у задоволенні даного позову відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування скарги посилається невірне встановлення судом обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
В запереченні на апеляційну скаргу КЗ «Тячівська районна поліклініка» просить її відхилити та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта та її представника, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 з 03.01.2012 року призначена на посаду головної медичної сестри КЗ «Тячівська районна поліклініка», що відноситься до керівної посади даної установи відповідно до штатного розпису (а.с.4, 5).
Відповідно до п.п.2.5, 2.7 Посадової інструкції - головна медична сестра організовує та забезпечує контроль за станом трудової та виконавської дисципліни, дотриманням працівниками закладу правил внутрішнього трудового розпорядку; веде табель обліку відробки робочого часу працівників по структурних підрозділах закладу (а.с.6, 7).
Згідно наказу головного лікаря №21 від 23.07.2014 року головній медичній сестрі КЗ «Тячівська районна поліклініка» ОСОБА_2 - оголошено догану (а.с.3).
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з правомірності даного наказу.
Однак з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів виходячи з наступного.
Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому виходячи із специфіки спорів даної категорії справ, обов'язок доведення правомірності та законності наказу про накладення дисциплінарного стягнення лежить саме на роботодавцеві.
Згідно ч.1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
З наказу про оголошення догани фактично слідує, що підставою для накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення стало не проведення нею табелю обліку робочого часу юрисконсульту ОСОБА_3
Як стверджує позивачка в позовній заяві, під час здійснення нею контролю за станом трудової дисципліни, нею систематично виявлялася відсутність на робочому місці штатного юрисконсульта ОСОБА_3, про що доповідалося головному лікарю, той вказував на те, що він особисто відпускає юрисконсульта для здійснення іншої діяльності. Дана обставина щодо періодичної відсутності в приміщенні установи юрисконсульта визнається і відповідачем. Зокрема, в запереченні на позов відповідач визнає, що юрисконсульт ОСОБА_3, який безпосередньо підпорядкований головному лікарю, періодично буває відсутнім в будівлі КЗ «Тячівська районна поліклініка», обґрунтовуючи це специфікою його роботи щодо представництва інтересів закладу. Вказане свідчить, що дійсно юрисконсульт ОСОБА_3 був періодично відсутнім в приміщенні КЗ «Тячівська районна поліклініка», що виявлялося головною медичною сестрою та фіксувалося нею в табелі.
Відповідно до п.5.1 Посадової інструкції юрисконсульта режим роботи юрисконсульта визначається відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку та за домовленістю безпосереднього керівника закладу, встановлених на КЗ «Тячівська райполіклініка і наказом, з врахуванням обсягу і необхідністю виїзжати для захисту інтересів у різні інстанції.
При цьому колегія суддів констатує, що до позивачки, як до особи на яку покладено обов'язки здійснення контролю за трудовою дисципліною, в установленому законодавством порядку (під особистий розпис) не доводилося щодо встановлення юрисконсульту ОСОБА_3 індивідуального графіку (робота в умовах індивідуального робочого місця), який є відмінним від робочого графіку всіх інших працівників закладу. Відповідний наказ видано лише 24.09.2014 року, вже після накладення дисциплінарного стягнення, а відтак такий не може братися до уваги (а.с.21).
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що позивачка під час здійснення своїх обов'язків щодо контролю за трудовою дисципліною, виявляючи відсутність у приміщенні поліклініки юрисконсульта, за відсутності в неї інформації щодо встановлення такому індивідуального робочого графіку правомірно не проводила табель відробки часу юрисконсульту. Тобто в діях ОСОБА_2 відсутній склад дисциплінарного проступку, а відтак оскаржуваний наказ видано незаконно.
Крім того, колегія суддів констатує, що видача вказаного наказу здійснена з порушення процедури встановленої КзПП України.
Так, в мотивувальній частині наказу від 23.07.2014 року дослівно зазначено, що дисциплінарне стягнення накладено: «За постійне, безпричинне та несвоєчасне виконання трудових обов'язків та прямих вказівок головного лікаря КЗ Тячівська райполіклініка, а саме не проведення табелю обліку відробки робочого часу юрисконсульту КЗ Тячівська райполіклініка - ОСОБА_3, та в зв'язку з цим недотриманням ОСОБА_2 - головної медичної сестри КЗ Тячівська райполіклініка своєї посадової інструкції та порушенням трудового законодавства, у відповідності до ч.1,1) ст. 147 КЗпП України».
Однак таке формулювання наказу є нечітким та неясним, зокрема з нього не вбачається за який саме період здійснювалося не проведення табелю, які саме порушення посадової інструкції та трудового законодавства здійснено позивачкою.
Таке формулювання наказу про накладення дисциплінарного стягнення не дозволяє чітко визначити, який саме проступок та коли вчинив працівник, що в свою чергу позбавляє можливості надати працівником відповідні обґрунтовані пояснення щодо дисциплінарного проступку згідно ст. 149 КЗпП України. При цьому хоча 22.07.2014 року було складено акт про відмову ОСОБА_2 від дачі пояснень (а.с.23), однак суд критично оцінює такий акт як доказ по справі. Зокрема, даний акт підписаний трьома особами: головним лікарем, юрисконсультом та фельдшером ОСОБА_4 Разом з тим в суді першої інстанції допитувався як свідок не ОСОБА_4, а ОСОБА_5, який стверджував, що саме він підписував даний акт щодо відмови від дачі пояснень. Тобто судом достовірно не встановлено хто саме був третьою особою, що підписала даний акт, та чи дійсно така особа є працівником поліклініки. Крім того, даний акт підписаний, в тому числі і юрисконсультом ОСОБА_3, з обліком робочого часу якого безпосередньо пов'язаний дисциплінарний проступок.
Хоча в подальшому наказом від 05.08.2014 року до мотивувальної частини наказу від 23.07.2014 року були внесені відповідні зміни та усунуто нечіткість і неповноту формулювання обставин вчинення дисциплінарного проступку і вказано конкретні порушення пунктів посадової інструкції (а.с.22), однак після видачі даного наказу від ОСОБА_2 не відбиралися пояснення щодо вчинення нею дисциплінарного проступку.
Вищезазначене свідчить, що видача наказу про накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення здійснена з порушенням процедури, що є додатковою підставою для його скасування.
Суд на вказане не звернув уваги, допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про правомірність такого наказу.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Оскільки позивачка була звільнена від сплати судового збору за подачу даного позову (243,60 грн.) та апеляційної скарги (121,80 грн.), то загальна сума судового збору в розмірі 365,40 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 147-149 КЗпП України, ст.ст. 88, 10, 60, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Тячівського районного суду від 11 листопада 2014 року скасувати та ухвалити по даній справі нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до Комунального закладу «Тячівська районна поліклініка» про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря Комунального закладу «Тячівська районна поліклініка» №21 від 23.07.2014 року про накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Стягнути з Комунального закладу «Тячівська районна поліклініка» на користь держави судовий збір у розмірі 365 (триста шістдесят п'ять) гривень 40 (сорок) копійок.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції
Суддя-доповідач
Судді