19 лютого 2015 року м. Мукачево Справа №303/891/15-а
2а/303/52/15
номер рядка с.з. -3
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Кость В.В., розглянувши матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Мукачівської міської ради
третя особа ОСОБА_3
про визнання протиправним та скасування правочину,
ОСОБА_1, в порядку адміністративного судочинства, звернулася до суду з позовом до Мукачівської міської ради про визнання протиправним та скасування п. 4 рішення 71 сесії 5-го скликання Мукачівської міської ради №1354 від 29 січня 2015 року «Про передачу, надання, вилучення земельних ділянок громадян м. Мукачева» щодо розділення порівну спірних земельних ділянок між землекористувачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на порушення його права власності на землю, внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного за предметом позову акту (п. 4 рішення).
При вирішенні питання щодо можливості прийняття до розгляду вищевказаної заяви суд виходить з того що, згідно вимог пункту першого частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно з вимогами п. 1 частини другої ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу, вирішення земельних спорів, тощо (стаття 12 Земельного кодексу України).
Поряд з цим, у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 №7 зазначено, що спори, пов'язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
В свою чергу, Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.п. 3, 6, 7, 21 постанови від 01.03.2013 року №3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" роз'яснив, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору (наприклад, надання згоди іншому співвласнику житлового будинку на виконання переобладнання та перепланування), то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.
Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування.
Таким чином, спірна за позовом ситуація має приватноправовий характер, а прийняття органом місцевого самоврядування оспорюваного рішення не змінює правову природу відповідних земельних правовідносин та не перетворює цей спір у публічно-правовий.
З урахуванням того, що даний спір не є публічно-правовим, а виник із цивільних (земельних) відносин між органом місцевого самоврядування та позивачем з приводу розподілу земельних ділянок між землекористувачами, такий слід розглядати у порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, у відкритті провадження у справі слід відповідати на підставі п. 1 частини першої ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 109, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. У відкритті провадження відмовити.
2. Апеляційна скарга на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Закарпатської області, через Мукачівський міськрайонний суд. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя В.В. Кость