Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/2765/13-ц
09.02.2015 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Леньо В.В., при секретарі - Дорда Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/4 житлового будинку з надвірними спорудами,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати позивачки ОСОБА_3, яка за життя заповіту не залишила. Спадкове майно складалося 1/2 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, яка належала матері позивачки на підставі договору купівлі продажу, посвідченого Виноградівською держнотконторою 29.09.1958 року.
Спадкоємцями першої черги до майна померлої був її чоловік ОСОБА_4 та дві доньки позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2, які з заявами про прийняття спадщини до нотаріуса відповідно до ст.ст. 1269, 1270 ЦК України не звертались.
Після смерті матері, спадщину відповідно до ст. ч.3 ст.1268 ЦК України прийняв батько позивачки - ОСОБА_4, який разом з матір'ю проживав в цьому будинку і якому на праві власності належала друга його половина - і фактично доглядав це майно після її смерті та здійснював його обслуговування і ремонт, ніс інші передбачені законодавством України витрати пов'язані з його утриманням, тобто здійснював всі повноваження власника щодо успадкованого ним майна.
Факт проживання батька позивачки в зазначеному будинку, підтверджується довідкою Виноградівської міської ради від 23.04.2013 року №1539.
Разом з тим батько позивачки за життя правовстановлюючих документів на майно отримане у спадок після матері не виготовив.
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер батько позивачки ОСОБА_4, який за життя залишив заповіт посвідчений 17.07.2012 року приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстром №3532, згідно якого він визначив позивача спадкоємцем всього майна, яке буде належати йому на момент смерті.
Спадкове майно складалося з цілого житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 - 1/2 частина житлового будинку належала йому на підставі договору купівлі продажу, посвідченого Виноградівською держнотконторою 29.09.1958 року, а на іншу 1/2 частину житлового будинку, яку батько успадкував після смерті дружини ОСОБА_3 згідно ч.3 ст.1268 ЦК України відсутній правовстановлюючий документ.
Ще при житті батька, Позивач здійснював за ним догляд, оскільки останній важко хворів, а також догляд за дворогосподарством по АДРЕСА_1 і фактично проживав з ним в зазначеному будинку, що підтверджується довідкою від депутата Виноградівської міської ради від вул.Українська Гріга А.А., з підтвердженням сусідів про те що позивач здійснював догляд за своїми померлими батьками від 26.04.2013 року;
Після його смерті, Позивач, здійснив його поховання і фактично вступив у володіння і користування будинком в АДРЕСА_1, та здійснює за ним догляд дотепер.
Крім того, Позивач в межах шестимісячного строку передбаченого ст. 1270 ЦК України звернувся до Виноградівської держнотконтори з заявою про прийняття спадщини, що свідчить про те, що спадщину після смерті батька вона прийняла.
Разом з тим, в нотаріальній конторі позивачці пояснили про необхідність представлення нотаріусу правовстановлюючого документу на будинок на ім'я батька ОСОБА_4, однак таке представити не виявилося можливим, поскільки, прийнявши спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_3 не оформив на своє ім'я відповідних правовстановлюючих документів на цю частину будинку, тому позивач змушена звернутись в суд для захисту своїх прав.
Згідно довідки Виноградівського БТІ від 25.04.2013 року №183 зазначений будинок будівництвом завершений і його вартість в цілому складає 99 882,00 грн.
Зазначений будинок, в рівних долях, згідно довідки БТІ зареєстровано за померлими батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_3
На даний час Позивач не може оформити спадщину на себе через нотаріальну контору, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на цілий будинок.
Позивач вважає, що прийняла спадщину за заповітом, оскільки вступила в управління та володіння спадковим майном після смерті спадкодавця, тобто з моменту відкриття спадщини, про що свідчить також її заява до Виноградівської держнотконтори, а тому просить визнати за нею право власності в цілому на спадкове майно, що складається з житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1.
Відповідач ОСОБА_2, подала до суду зустрічний позов, який обґрунтовує тим, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 визнає тільки частково, вважає, що вона має право на спадкування 3/4 частини спадкового майна після смерті їх батька, з тих підстав, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати сторін ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_5 помер батько ОСОБА_4, які за життя придбали житловий будинок з надвірними будівлями, який зареєстрований по 1/2 частині будинку за кожним із них окремо, який знаходиться по АДРЕСА_1.
Після смерті матері ні позивач за зустрічним позовом, ні позивач за первісним позовом в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини не звернулися, так як в спадковому будинку ще залишився проживати батько сторін ОСОБА_4.
Після смерті мати заповітного розпорядження на свою 1/2 частину будинку не залишала.
Після смерті батька вони обоє звернулися із заявою до державного нотаріуса для прийняття спадщини і тоді позивачу за зустрічним позовом стало відомо про складений батьком заповіт на користь сестри ОСОБА_1.
Вважає, що згідно до ст. 1241 п.1, 2,3 ЦК України має право на обов'язкову частку із заповіту як непрацездатна дитина за віком до майна спадкодавця, так як на момент смерті батька їй виповнилось 59 років. На її думку обов'язкова частка у спадковому майні буде становити 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями, земельної ділянки, заощадження та речей звичайної домашньої обстановки та вжитку.
За вказаних обставин позивач за зустрічним позовом просить визнати за нею право власності на 1/4 спадкового майна.
Позивачка за первісним позовом в судове засідання не з'явилася, про те її представник адвокат ОСОБА_11 подав заяву про розгляд справи за їх відсутності. Заявлені позовні вимоги підтримує. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити з урахуванням поданого заперечення (а.с.117).
Відповідачка у судове засідання не з'явилася. Згідно з матеріалами судового доручення просить справу розглянутит за її відсутності за участі представника - адвоката ОСОБА_12 (а.с.57-64).
Представник відповідача адвокат ОСОБА_12 у судове засідання не з'явилася, проте подала заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги визнає частково, проти визнання за позивачкою права власності на 3/4 спадкового майна не заперечує. Заявлений зустрічний позов просила задовольнити з підстав наведених у ньому у повному обсязі.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що вимоги за первісним позовом вимоги підлягають задоволенню частково, а вимоги зустрічного позову - у повному обсязі із наступних підстав.
У судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати сторін ОСОБА_3, яка за життя заповіту не залишила (а.с.3).
Спадкове майно після смерті матері складалося 1/2 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, яка належала їй на підставі договору купівлі продажу, посвідченого Виноградівською держнотконторою 29.09.1958 року (а.с.6).
Спадкоємцями першої черги до майна померлої був її чоловік ОСОБА_4 та дві доньки позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2, які з заявами про прийняття спадщини до нотаріуса відповідно до ст.ст. 1269, 1270 ЦК України не звертались.
Після смерті матері, спадщину відповідно до ст. ч.3 ст.1268 ЦК України прийняв батько позивачки - ОСОБА_4, який разом з матір'ю проживав в цьому будинку і якому на праві власності належала друга його половина - і фактично доглядав це майно після її смерті та здійснював його обслуговування і ремонт, ніс інші передбачені законодавством України витрати пов'язані з його утриманням, тобто здійснював всі повноваження власника щодо успадкованого ним майна.
Факт проживання батька сторін в зазначеному будинку, підтверджується довідкою Виноградівської міської ради від 23.04.2013 року №1539 (а.с.7)
Разом з тим батьком сторін за життя правовстановлюючих документів на майно отримане у спадок після смерті дружини не виготовлено.
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер батько сторін ОСОБА_4 (а.с.4), який за життя залишив заповіт посвідчений 17.07.2012 року приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстром №3532, згідно якого він визначив доньку ОСОБА_1, позивачку за первісним позовом, спадкоємцем всього майна, яке буде належати йому на момент смерті (а.с.5).
Спадкове майно складалося з цілого житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 - 1/2 частина житлового будинку належала йому на підставі договору купівлі продажу, посвідченого Виноградівською держнотконторою 29.09.1958 року, а на іншу 1/2 частину житлового будинку, яку батько успадкував після смерті дружини ОСОБА_3 згідно ч.3 ст.1268 ЦК України відсутній правовстановлюючий документ.
Згідно довідки Виноградівського БТІ від 25.04.2013 року №183 зазначений будинок будівництвом завершений і його вартість в цілому складає 99 882,00 грн. Зазначений будинок, в рівних долях, згідно довідки БТІ зареєстровано за померлими батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.13).
Судом встановлено, що сторони по справі є дітьми спадкодавця - померлого ОСОБА_4 у визначений законом строк сторони звернулися до державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори із заявами на оформлення спадщини після померлого батька (а.с.78-79).
Нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом по тій причині, що спадкодавцем за життя не виготовлено правовстановлюючих документів на будинок.
Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані Цивільним кодексом України (2003 р.).
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Статтею 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до ч.1 ст.1233 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.
Відповідну до ст.16 ЦК України визнання права с одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою(ст.344, ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Судом встановлено, що спадкоємцями у рівних частинах є сторони по спрві, як діти спадкодавця. Отже, за відсутності заповіту, кожен з них мав би право на спадкування 1/2 частини спадщини.
Отже, обов'язкова частка у даному випадку становить 1/4 спадщини (1/2 : 2).
Вирішуючи питання чи має позивач за зустрічним позовом право на обов'язкову частку, суд виходить з того, що спадкодавець ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5. На момент смерті батька ОСОБА_4 позивачці за зустрічним позовом ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнилося 59 років, і у розумінні ст.1241 ЦК України є непрацездатною, а отже має право на обов'язкову частку.
Заперечуючи зустрічний позов представник позивача зазначає, що згідно рішення Конституційного суду України від 01.02.2014 року № 1-рп/2014 справа N 1-1/2014 - Конституційний Суд України вказує, що розкриваючи зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти», що використовується в абзаці першому частини першої статті 1241 Кодексу щодо права на обов'язкову частку у спадщині, грунтується на положеннях частини третьої статті 75 Сімейного кодексу, який відносить до категорії «непрацездатні» інвалідів І, II та III групи, а також пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття «непрацездатний».
Відповідно до ст.70 ЗУ «Про міжнародне приватне право» встановлено, що з урахуванням положень статей 71, 72 цього Закону спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство змінилося, а згідно ст.71 цього закону - спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.
З зазначених норм Закону слід зробити висновок, що спадкування (перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла до інших осіб ст.1216 ЦК України) в даній справі відбувається за правом України.
В той же час на особу спадкоємця, яка є громадянином іноземної держави, крім правил спадкування врегульованих нормами книги 6 ЦК України, яка регулює порядок переходу прав і обов'язків від спадкодавця до спадкоємця, поширюється і особистий закон фізичної особи, який згідно ч.1 ст.16 ЗУ «Про міжнародне приватне право» є право держави, громадянином якої вона є.
Згідно преамбули ЗУ «Про пенсійне забезпечення», закон гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, а згідно ч.2 ст.1 цього закону, іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавці або міждержавними угодами.
Позивач ОСОБА_2 - є громадянкою Угорської республіки з 1970-х років, пост з 1970-х років проживає на території Угорщини, де і здійснювала свою трудову діяльність яка право на пенсію. Станом на момент смерті батька Позивачки, вона мала 59 років, а пенсійний вїж Угорщині, який дає право на пенсію становить для жінок 62 роки.
Оскільки, особистим законом Позивача згідно ч.1 ст. 16 Закону України «Про міжнаро, приватне право» - є право держави, громадянином якої він є (Угорщина), а пенсі законодавство Угорщини не визнає його непрацездатним за віком, через недосягнення пенсійного віку встановленого Угорщиною, то сам факт досягнення ним пенсійного віку законодавством України - 55 років, не дає Позивачу права на обов'язкову частку, через непоширення на нього пенсійного законодавства України (а.с.105-105 зв.).
Даючи оцінки зазначеним доводам суд констатує, що позивач за зустрічним позовом громадянство Угорщини набула у січні 2015 року, що стверджується матеріалами справи.
Крім цього, вказана обставина не має юридичного значення, оскільки спадкоємцю на момент відкриття спадщини виповнилося 59 років, а закон пов'язує право на обов'язкову частку для жінок зокрема вік 55 років. Право на пенсію і право на обов'язкову частку у спадковому майні не є тотожними поняттями. Крім того, як зазначив представник у запереченні відповідно до ст.70 закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що з урахуванням положень статей 71, 72 цього Закону спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство змінилося, а згідно ст.71 цього закону - спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.
За вказаних обставин, з врахуванням того, що позивачі є спадкоємцями першої черги, як діти спадкодавця, у встановлений законом шестимісячний строк з дня відкриття спадщини звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини мають право на спадкування. Позивач за первісним позовом має право на спадкування з заповітом, а позивач за зустрічним позовом - має право на спадкування обов'язкової частки, що становить 1/4 частину спадкового майна.
За вказаних обставин, вимоги первісного позову підлягають частковому задоволенню, а вимоги зустрічного - у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 57, 58, 59, 60, 61, 158, 209, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
Первісний позов ОСОБА_1 про визнання права власності на майно - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, мешканкою АДРЕСА_3 право власності на 3/4 житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1, - відмовити.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/4 житлового будинку з надвірними спорудами - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканкою АДРЕСА_2, право власності на 1/4 житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
ГоловуючийВ. В. Леньо