м. Вінниця
13 лютого 2015 р. Справа № 802/95/15-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Сала П.І.,
за участю
секретаря судового засідання: Боровської Т.А.,
представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: Бойка А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_3
до: Головного управління Держземагенства у Вінницькій області
про: визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
21.01.2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправною відмову Головного управління Держземагенства у Вінницькій області у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого (селянського) господарства, розташованої на території Лука-Барської селищної ради Барського району Вінницької області, а також зобов'язати відповідача повторно розглянути його заяву про надання такого дозволу.
Заявлені позовні вимоги позивач мотивує тим, що 04.12.2014 року він подав Головному управлінню Держземагенства у Вінницькій області клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність на території Лука-Барської селищної ради Барського району Вінницької області із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності (рілля) з метою ведення особистого (селянського) господарства. Однак, відповідач відмовив у наданні такого дозволу, посилаючись на те, що земельна ділянка, зазначена у викопіюванні, доданому до клопотання, є об'єктом землеустрою, який підпадає під дію рішення колегії Держземагенства України від 14.10.2014 року, введеного в дію наказом Держземагенства України від 15.10.2014 року № 328, права на який виставляються на земельні торги, а тому Головне управління Держземагенства у Вінницькій області не може надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки. Позивач ОСОБА_3 вважає вказану відмову неправомірною, оскільки при зверненні до відповідача ним було дотримано усіх вимог закону. Відтак, правових підстав відмовляти у наданні йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки не було. Крім того, вищевказана земельна ділянка не включена до переліку земельних ділянок, права на які мають набуватись на конкурентних засадах, оскільки з цього приводу жодного погодження від органу місцевого самоврядування отримано не було.
У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Додатково пояснив, що відмова Головного управлінням Держземагенства у Вінницькій області у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідає вимогам ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України. Крім того, згідно із ст. 118 цього Кодексу для вирішення питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені даною статтею. Тому рішення відповідача є незаконним. Просить суд адміністративний позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив та у своїх поясненнях звертає увагу суду на те, що позивачу ОСОБА_3 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у зв'язку з виконанням Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області наказів Держземагенства України від 15.10.2014 року № 328 та від 22.10.2014 року № 343, а також враховуючи те, що права на таку земельну ділянку мають бути виставлені на земельні торги. При цьому представник відповідача зазначив, що до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги, дана земельна ділянка не включена.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши інші докази, які є у справі в їх сукупності, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити.
Встановлено, що 04.12.2014 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держземагенства у Вінницькій області з клопотанням про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність на території Лука-Барської селищної ради Барського району Вінницької області із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності (рілля) з метою ведення особистого селянського господарства (а.с. 7-10).
Листом за № 31-2-0.3-12449/2-14 від 25.12.2014 року Головне управління Держземагенства у Вінницькій області повідомило позивача, що відповідно до рішень колегії Держземагенства України від 14.10.2014 року, введених в дію наказом Держземагенства України від 15.10.2014 року № 328 щодо виконання доручення Віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08.10.2014 року № 37732/0/1-14, територіальні органи Держземагенства зобов'язані сформувати та затвердити переліки земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги. Земельна ділянка, зазначена у викопіюванні, що додане до клопотання ОСОБА_3, є об'єктом землеустрою, який підпадає під дію вказаного наказу, а відтак Головне управління не може надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки (а.с. 11).
Перевіряючи законність вищезазначеної відмови, суд керується наступними мотивами.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України).
Так, в силу положень ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений статтею 123 ЗК України, частиною другої якої передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді АРК, Раді міністрів АРК, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
При цьому суд наголошує на тому, що підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Крім того, частиною 4 статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до п. 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів, затвердженого Указом Президента України № 445 від 08.04.2011 року (далі - Положення), Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.
Згідно з пп. 6-1 п. 4 Положення Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб.
Пунктом 7 Положення передбачено, що Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.
Оскільки спірна земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, саме до компетенції Головного управління Держземагенства у Вінницькій області відноситься розгляд питання про надання дозволу чи відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки.
З матеріалів справи слідує, що підставою для відмови у наданні позивачу ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки є те, що право на цю земельну ділянку має бути виставлене на земельні торги згідно з наказом Держземагентства України № 328 від 15.10.2014 року.
Надаючи оцінку правомірності відмови відповідача з цих мотивів судом встановлено, що дорученням Віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08.10.2014 року № 37732/0/1-14 Держземагентство України зобов'язано з метою забезпечення децентралізації влади, збільшення повноважень органів місцевого самоврядування з управління територіями, подолання корупції та збільшення надходжень до місцевих бюджетів, підвищення ефективності територіального планування та якості управлінських рішень органів місцевого самоврядування забезпечити у строк з 15.10.2014 року:
- обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою;
- надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (крім тих, що знаходяться у користуванні) для ведення фермерського господарства та особистого селянського господарства на конкурсній основі за результатами відкритих публічних земельних аукціонів;
- затвердження на регулярній основі та оприлюднення на офіційному сайті Держземагентства переліків земельних ділянок, що виставляються на земельні торги, за результатами аналізу матеріалів інвентаризації, іншої землевпорядної документації, звернень фізичних та юридичних осіб щодо таких земельних ділянок.
На виконання цього доручення відповідно до пункту 1 наказу Держземагентства України № 328 від 15.10.2014 року "Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України" введено в дію рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 року (протокол засідання № 2) (а.с. 25).
Пунктом 2 зазначеного рішення колегії Держземагентства України визначено, що начальники головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходимуть з 15.10.2014 року, забезпечують обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою.
Однак судом встановлено, що під час розгляду клопотання позивача ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки відповідач фактично не виконав вимог наказу Держземагентства України № 328 від 15.10.2014 року і, надаючи позивачу відмову, формально послався на цей акт.
Так, згідно з листом-відповіддю Лука-Барської сільської ради № 1 від 16.01.2015 року від Головного управління Держземагентства у Вінницькій області на адресу сільської ради не надходили звернення щодо отримання погодження для відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території сільської ради (а.с. 13).
Крім того, вищевказана земельна ділянка до цього часу не включена відповідачем до переліку земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, що підтверджується листом начальника відділу Держземагентства у Барському районі Вінницької області № 02-42/64 від 16.01.2015 року та визнано представником відповідача у судовому засіданні.
Відтак, суд вважає безпідставним посилання відповідача у своїй відмові на положення ч. 3 ст. 136 ЗК України та наказ Держземагентства України № 328 від 15.10.2014 року.
Також суд зауважує, що згідно з ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Отже, норми Земельного кодексу України мають вищу юридичну силу у порівнянні з положеннями тих підзаконних нормативно-правових актів, якими відповідач обґрунтовує свою відмову (накази Держземагенства України від 15.10.2014 року за № 328 та від 22.10.2014 року за № 343).
Водночас перелік законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а така підстава для прийняття відповідного рішення як те, що право на земельну ділянку має бути виставлено на земельні торги, частиною 3 статті 123 ЗК України не передбачена.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд додатково зважає на вибірковість підходу Головного управління Держземагенства у Вінницькій області щодо реалізації тих повноважень, які покладені на нього наказом Держземагентства України № 328 від 15.10.2014 року, адже, як встановлено під час розгляду справи, в одних випадках відповідач відмовляє у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, як у випадку з позивачем (а.с. 11, 49), а в інших - надає таке погодження (а.с. 51).
З огляду на викладене суд доходить висновку, що Головне управління Держземагенства у Вінницькій області з непередбачених законом підстав відмовило ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого (селянського) господарства, розташованої на території Лука-Барської селищної ради Барського району Вінницької області.
Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправною такої відмови, яка викладена у листі-відповіді Головного управління Держземагенства у Вінницькій області № 31-2-0.3-12449/2-14 від 25.12.2014 року, належить задовольнити.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 04.12.2014 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою необхідно зазначити, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Таким чином, з урахуванням наявності в суду права при задоволенні вимог адміністративного позову прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчити певні дії, а також беручи до уваги протиправність і передчасність відмови суб'єкта владних повноважень у наданні позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд доходить висновку, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права, який може бути застосований при прийнятті рішення у даній адміністративній справі.
Згідно із ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу вимог ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що адміністративний позов ОСОБА_3 належить задовольнити у повному обсязі.
Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держземагенства у Вінницькій області, викладену у листі-відповіді за № 31-2-0.3-12449/2-14 від 25.12.2014 року, у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого (селянського) господарства, розташованої на території Лука-Барської селищної ради Барського району Вінницької області.
Зобов'язати Головне управління Держземагенства у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 04.12.2014 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого (селянського) господарства, розташованої на території Лука-Барської селищної ради Барського району Вінницької області.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова у повному обсязі складена: 18.02.2015 року.
Суддя Сало Павло Ігорович