33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"16" лютого 2015 р. Справа № 902/1298/14
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Грязнов В.В. ,
суддя Савченко Г.І.
при секретарі судового засідання Романчук М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс - ЛТД" на рішення господарського суду Вінницької області від 21.11.2014 р. у справі № 902/1298/14
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17
до виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД"
про стягнення вартості часток
за участю:
позивачів - не з'явились,
представника відповідача - Студеннікової О.Є.
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 звернулись до місцевого господарського суду із позовом до виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс - ЛТД" про стягнення вартості часток.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.11.2014 року (суддя Маслій І.В.) вказаний позов задоволено.
З огляду на положення ст.54 України "Про господарські товариства", ст.148 Цивільного кодексу України, виходячи з розміру часток позивачів в статутному капіталі Виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" та враховуючи дані фінансового звіту товариства на день виходу учасників, суд дійшов висновку, що на користь позивачів підлягає стягненню вартість частини майна Виробничо-комерційного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" пропорційно їх часток у статутному капіталі товариства, а саме в загальній сумі 37300,07 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Апелянт зазначає, що при прийнятті рішення господарський суд Вінницької області неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, визнав встановленими недоведені обставини, допустив порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт вказує на те, що у порушення ст. 260 ЦК України суд не з'ясував жодної дати початку перебігу позовної давності та дати закінчення такого строку, дійшов висновку про те, що строк позовної давності не збіг, не навівши мотивів неприйняття доказів щодо спливу позовної давності, викладених у відзиві на позовну заяву. Також посилається на те, що місцевий господарський суд неправильно застосував ч. 2 ст. 264 ЦК України, яка не поширюється на спірні правовідносини. Крім того, вважає, що позовні вимоги у справі №9/277-07 не є тотожними позовним вимогам у даній справі, а пов'язані лише підставами позовів, що у свою чергу не може бути підставою для переривання строку позовної давності.
Позивачі надали відзив на апеляційну скаргу, в якому просили рішення господарського суду Вінницької області від 21.11.2014 року залиши без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У відзиві вказують на те, що вважаючи, що балансова вартість не відображає реальної вартості майна товариства, між сторонами виник спір щодо розміру виплат при виході з товариства, у зв'язку з чим 30.07.2007 року позивачі звернулись до суду. Так у вказаній справі №9/277-07 було заявлено дві вимоги: визнати недійсним п. 1.2 рішення загальних зборів товариства від 20.07.2007 року, оскільки виплата мала бути здійснена не з балансової вартості, а з дійсної вартості, та друга вимога, похідна від першої - зобов'язати товариство виплатити вартість часток виходячи з дійсної вартості майна товариства. З огляду на вказане, вважають, що пред'явлення позову у справі №9/277-07 перервало строк позовної давності.
Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається із Установчого договору про створення та діяльність ТОВ "Альянс-ЛТД" від 04.07.1996, учасниками товариства є громадяни згідно з додатком №1, в тому числі позивачі, із визначенням часток учасників у відсотках, а саме ОСОБА_1 - 1,3%, ОСОБА_2 - 1,0%, ОСОБА_3 - 1,35%, ОСОБА_4 - 1,05%, ОСОБА_5 - 0,5%, ОСОБА_6- 1,26%, ОСОБА_7 - 1,0%, ОСОБА_8 - 2,02 %, ОСОБА_9 - 1,35%, ОСОБА_10 - 0,25%, ОСОБА_11 - 1,0%, ОСОБА_12 - 1,81%, ОСОБА_13 - 0,75%, ОСОБА_14 - 1,0%, ОСОБА_15 - 0,5%, ОСОБА_16 - 1,41%, ОСОБА_17 - 1,26%.
Згідно статуту ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" товариство є правонаступником всієї сукупності прав та обов'язків державного комунального підприємства побутового обслуговування "Альянс", створеного на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів від 26.11.1992 №642.
Відповідно до п. "в" ч.1 ст.10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право вийти в установленому порядку із товариства.
Аналогічне право позивачів закріплено п. 7.1 статуту відповідача.
06.06.2007 року позивачі направили на адресу відповідача нотаріально засвідчені заяви, в яких просили вивести їх зі складу учасників ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" та виплатити їм належну частку вартості майна Товариства, пропорційної статутному фонду, виходячи із розміру вартості майна станом на дату прийняття відповідного рішення. Отримання відповідачем 13.06.2007 року вищевказаних заяв підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 69643.
Рішенням загальних зборів учасників Товариства, яке оформлене протоколом №21 від 20.07.2007 року, у п. 1.2 вирішено визначити вартість частини майна товариства позивачів пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства, виходячи з даних бухгалтерського балансу за другий квартал 2007 року та провести їм виплату у визначеному розмірі, з врахуванням суми непогашених зобов'язань учасників перед товариством, в строк не пізніше 12 місяців з дня виходу учасників, відповідно до поданих заяв, п. 2.5 статуту Товариства, ст.148 ЦК України та ст.54 Закону України "Про господарські товариства України".
Поряд з тим, рішенням господарського суду Вінницької області від 03.09.2012 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.03.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 23.05.2013 року справі №9/277-07 визнано недійсним вказаний п. 1.2 рішення загальних зборів учасників товариства від 20.07.2007 в частині визначення та виплати вартості частини майна позивачів пропорційно їх часткам в статутному фонді товариства, виходячи з даних бухгалтерського балансу товариства за другий квартал 2007 року; в позові в частині зобов'язання товариства виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до їхніх часток у статутному капіталі товариства, виходячи з дійсної вартості майна Товариства станом на день виходу відмовлено.
Вирішуючи спір у справі №9/277-07 суди всіх інстанцій дійшли висновку, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті учаснику, який виходить з товариства, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством пропорційно його частці у статутному капіталі товариства, на підставі балансу, складеного на дату виходу, тобто станом на 13.06.2007 року.
Відповідно до ст. 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Враховуючи приписи ст. 35 ГПК України, не потребує доведенню преюдиційний факт виходу позивачів 13.06.2007 року зі складу учасників ВКП ТОВ "Альянс - ЛТД".
Згідно із ст.54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.
У той же час, п. 2.5 статуту відповідача передбачено, що при виході учасника з товариства йому сплачується вартість частини майна товариства пропорційно його частці в статутному фонді. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства і в строк до 36 місяців з дня виходу.
Натомість, суд першої інстанції з врахуванням рекомендацій Вищого господарського суду України №04-5/14 від 28.12.2007 року, дійшов правильного висновку, що передбачений п. 2.5 статуту строк розрахунків з учасником, що вийшов з товариства, може застосовуватись у частині, що не суперечить ст. 54 Закону України "Про господарські товариства".
Відтак, виходячи зі складу товариства, учасники набули права на отримання частини майна, пропорційної їх частці в статутному фонді товариства, у строк не пізніше 12 місяців з дня їх виходу, тобто, не пізніше 13.06.2008 року.
Встановивши наявність підстав для виплати вартості частки майна товариства після виходу з нього, суд першої інстанції вірно виходив із необхідності встановлення дійсної вартості всього майна товариства на момент виходу учасників з складу ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД".
Колегією суддів встановлено, що в установчих документах та статуті ВКП ТОВ "Альянс ЛТД" не врегульовано порядок і спосіб обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході. За таких обставин вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті учаснику, який виходить з товариства, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, на підставі балансу.
Врахувавши положення ст. 13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", розрахувавши вартість частини майна товариства пропорційно частці у статутному (складеному) капіталі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що згідно фінансового звіту за 2012 рік вартість майна товариства становить 198300,00 грн. (208400, (рядок 280 фінансового звіту) - 0 (рядок 350 фінансового звіту) - 0 (рядок 480 фінансового звіту) - 10100,00 (рядок 620 фінансового звіту), а вартість частини майна, що належить до виплати учасникам з урахуванням розміру часток останніх становить: ОСОБА_1 - 2577,90 грн., ОСОБА_2 - 1983,00 грн.; ОСОБА_3 - 2677,05 грн.; ОСОБА_4 - 2082,15 грн.; ОСОБА_5 - 991,50 грн.; ОСОБА_6- 2498,50 грн.; ОСОБА_7 - 1983,00 грн.; ОСОБА_8 - 4005,66 грн.; ОСОБА_9 - 2677,05 грн.; ОСОБА_10 - 495,75 грн.; ОСОБА_11 - 1983,00 грн.; ОСОБА_12- 3589,23 грн.; ОСОБА_13 - 1487,25 грн.; ОСОБА_14 - 1983,00 грн.; ОСОБА_15 - 991,50 грн.; ОСОБА_16- 2796,03 грн.; ОСОБА_17 - 2498,50грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що заперечуючи проти позову відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності (т. 1 а.с. 73), в якій зазначає про те, що строк позовної давності розпочався 14.06.2008 року та закінчився 14.06.2011 року.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування строку позовної давності, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
До правовідносин які виникли між сторонами застосовується загальна позовна давність яка визначена ст. 257 ЦК України тривалістю у три роки.
Згідно із ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Як вбачається із змісту судових рішень у справі №9/277-07, предметом спору у даній справі було визнання недійсним п. 1.2 рішення загальних зборів учасників Виробничо-комерційного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" від 20.07.2007 року в частині визначення та виплати вартості частини майна позивачів пропорційно їх часткам в статутному фонді товариства, виходячи з даних бухгалтерського балансу товариства за другий квартал 2007 року та зобов'язання товариства виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до часток учасників у статутному фонді товариства, виходячи з ринкової вартості майна на день виходу.
Отже, позовна вимога в частині визнання недійсним рішення загальних зборів учасників у справі №9/277-07 є первинною по відношенню до вимоги у даній справі про стягнення вартості частини майна товариства пропорційної частинам його учасників при виході з нього, оскільки без врегулювання спору та висновку суду про порядок визначення вартості майна товариства, суд позбавлений можливості провести стягнення вартості часток учасників товариства.
Таким чином, обидві позовні вимоги направлені на захист єдиного права учасників господарського товариства, визначеного в п. "в" ч. 1 ст. 10, ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" на отримання частини майна товариства при виході зі складу учасників товариства.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про переривання строку позовної давності та вважає, що перебіг вказаного строку продовжився з 05.03.2013 року ( наступний день після дати винесення постанови Рівненським апеляційним господарським судом у справі №9/277-07) відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України, з урахуванням того, що предметом позову у справі №9/277-07 є частина вимоги, направленої на захист єдиного права учасників товариства, тобто фактично є частиною вимоги, право на яку мають позивачі у даній справі. Станом на день звернення з позовом до суду у даній справі (04.09.2014 року) строк позовної давності не закінчився.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 21.11.2014 р. у справі №902/1298/14 залишити без змін, апеляційну скаргу виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс - ЛТД" - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
3. Справу №902/1298/14 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Савченко Г.І.