04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"17" лютого 2015 р. Справа№ 910/22784/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Баранця О.М.
Пашкіної С.А.
при секретарі: Богатчук К.І.
за участю представників сторін:
від позивача - Просенюк С.М.
від відповідача - Чуприн В.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 року (суддя Пінчук В.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інститут
сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського"
про стягнення 270000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 по справі №910/22784/14 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор" 270000 грн. 00 коп. - попередньої оплати, 5400 грн. 00 коп. - судового збору.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 17.02.2015 року.
В судове засідання 17.02.2015 року з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 року.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 року.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
16 травня 2011 року між позивачем ( замовником ) та відповідачем ( виконавцем ) укладено договір на виконання проектних робіт № 30683 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору, відповідач зобов'язався виконати роботи про розробці робочої документації КМ каркасу на об'єкт " Торгово - розважальний центр " по вул. Генерала Петрова в м. Одесі, а позивач зобов'язався оплатити вказані роботи.
Загальна вартість робіт становить 1350000,00 грн. (п. 2.1 Договору).
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що замовник не пізніше 5-денного терміну після підписання даного договору перераховує виконавцю аванс в розмірі 50% вартості робіт в сумі 675000,00 грн.
Згідно з п.2.4. Договору до надходження оплати за виконаний етап робіт, якщо Договором передбачені поетапні роботи, виконавець не приступає до виконання робіт наступного етапу.
Відповідно до п. 2.6. Договору у разі припинення робіт з ініціативи замовника сторони у 10-денний термін з дня письмового повідомлення замовником про припинення робіт укладають двосторонній акт про виконану частину роботи та її вартість та фактично понесені витрати з врахуванням рівня рентабельності, що склався у виконавця. Замовник зобов'язаний в 5-денний термін з дня підписання акта виконаних робіт сплатити їх вартість зазначену в акті.
Пунктом 3.2 Договору встановлено, що здача та приймання роботи кожного етапу і роботи в цілому оформлюється двостороннім актом здачі-прийняття виконаних робіт, що складається в 2-х екземплярах, по одному для кожної сторони та додатком комплекту технічної документації в 4 екземплярах та електронна копія, який надсилається замовнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення і є підставою для взаєморозрахунків.
Здача і приймання робіт з кожного етапу та робіт в цілому оформляються двостороннім актом здачі - приймання виконаних робіт. ( п. 3.2 договору ).
Відповідно до п. 7.5 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивач перерахував відповідачу аванс в розмірі 675000,00 грн.
Згідно з актом здачі - приймання науково - технічної продукції від 15.08.2011 вартість виконаних відповідачем робіт становить 405000,00 грн.
Згідно з листом №542 від 12.04.2012 позивач просив відповідача поновити проектування стадії «Р» розділу КМ по ТРЦ в м. Одеса та надав перелік навантажень та затверджений план розділу «АР» по блоку «А».
Також, листом №718 від 24.05.2012 позивач просив відповідача поновити проектування стадії «Р» розділу КМ по ТРЦ в м. Одеса блок «В» та надав перелік навантажень та затверджений план розділу «АР» по блоку «В».
Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2012 відповідач направив позивачу проектну документацію та акт здачі-прийняття готової продукції, прийняття яких підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Згідно з п. 3.3. Договору замовник протягом 15 днів з дня отримання акта здачі-приймання робіт і звітних документів зазначених в п.3.2. Договору, зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт і оплатити прийняту роботу або направити вмотивовану відмову від приймання робіт. У разі якщо замовник здійснив повну оплату робіт і не повернув виконавцю протягом вказаного вище терміну підписаний акт приймання - робота вважається прийнятою замовником в повному обсязі.
В той же час, відповідач, всупереч вищезазначеного пункту Договору, не повернув позивачу підписаний акт та не направив вмотивовану відмову від приймання робіт.
Порядок відмови замовника від договору підряду передбачений ст. 849 ЦК України.
Згідно з ч. 4 ст. 849 ЦК України Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
16 липня 2014 року позивач направив на адресу відповідача лист про розірвання договору на виконання проектних робіт № 30683 від 16.05.2011 та повернення залишку авансу в розмірі 270000,00 грн.
У відповідь на вищезазначений лист Відповідач направив позивачу лист від 25.07.2014, в якому зазначив, що останній отримав акт здачі прийняття науково-технічної продукції 1 етапу, проте оплату не здійснив, а також проінформував позивача про виконання 40% робіт по 2 етапу на загальну суму 226800 грн.
Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позивачем доведено безпідставність набутих відповідачем коштів згідно зі ст. 1212 ЦК України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 ЦК України), при цьому сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Предметом спору в даній справі є повернення попередньої оплати. Вимоги замовника мотивовані направленням підряднику вимоги щодо повернення сплачених коштів в розмірі 270000,00 грн. Зі змісту претензії, на яку посилається замовник вбачається, що замовник просив відповідача перерахувати суму попередньої оплати, як безпідставно отримані кошти, в зв'язку з невиконанням відповідачем обумовлених договором робіт.
У відповідь на претензію відповідач вказав, що не вбачає підстав для повернення попередньої оплати, оскільки останній виконував свої обов'язки за договором, однак позивач не підписав, всупереч умовам Договору, надіслані відповідачем акти здачі-прийняття робіт та не надіслав мотивованої відмови від їх підписання.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
В п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.10.2014 р. № 01-06/1666/14 «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 «Про постанови Верховного суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» зазначено, що кошти, які отримано як оплату за договором, набуто за наявності правової підстави, а тому вони не можуть бути витребувані, відповідно до положень статті 1212 ЦК України, як безпідставне збагачення (постанови Вищого господарського суду України від 17.06.2014 №13/096-12 та від 02.09.2014 р. №910/1620/13).
Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з системного аналізу зазначеної норми, суд дійшов висновку, що для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов:
- збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого);
- відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Беручи до уваги, що замовник не повернув виконавцю протягом вказаного вище терміну підписаний акт приймання, науково-технічної продукції 1 етапу, надісланий відповідачем 28.08.2012, колегія суддів прийшла до висновку, що кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату виконаних за договором робіт, отже такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося судове рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.
Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським суд не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 по справі №910/22784/14 - скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського" задовольнити.
Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 по справі №910/22784/14.
В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор" (83012, Донецька область, м. Донецьк, вул. Соколина, 38, код 32123041) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського" (02660, м. Київ, вул. В. Шимановського, 2/1, код 36861591) 2700 (дві тисячі сімсот) грн. 00 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи №910/22784/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді О.М. Баранець
С.А. Пашкіна
Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.02.2015