ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.02.2015Справа №910/364/15-г
За позовомУправління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві
до1. Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» 2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»
простягнення 242 164,74 грн. та зобов'язання вчинити дії
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:Вернигора В.А.
від відповідача 1:Шпак Т.Г.
від відповідача 2:Костюченко І.В.
Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (надалі - «Управління ДАІ») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (надалі - «Банк») та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (надалі - «Фонд») про стягнення 242 164,74 грн. та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 1 в порушення взятих на себе договірних зобов'язань за договором прийому платежів №21 від 02.01.2014 р. прийняті від населення грошові кошти не перерахував в подальшому на поточний рахунок позивача, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 242 164,74 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача 2 включити вимоги Управління ДАІ до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку та віднести такі вимоги до відповідної черги.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.02.2015 р.
09.02.2015 р. представником відповідача 1 до канцелярії суду подано клопотання про припинення провадження у справі в частині вимог до відповідача 2, оскільки в даному випадку спір не відноситься до компетенції господарського суду.
Представник позивача в судове засідання з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала документи та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримала.
Представники відповідачів в судове засідання з'явилися, вимоги ухвали суду виконали, через канцелярію суду подали відзиви на позовну заяву, в яких проти задоволення позовних вимог заперечували з огляду на те, що станом на момент звернення позивача до суду відповідач 1 знаходився в ліквідаційній процедурі, а оскільки позивач не скористався своїм правом на звернення про включення до реєстру кредиторів у визначений строк, його вимоги вважаються погашеними.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
02.01.2014 р. між Банком та Управлінням ДАІ (клієнт) було укладено договір прийому платежів №21 (надалі - «Договір»).
Відповідно до п. 1.1 Договору клієнт доручає, а банк зобов'язується здійснювати касові операції - приймання тільки від фізичних осіб готівки національної валюти для переказу одержувачу суми переказу - УДАІ ГУ МВС України в м. Києві згідно з постановою НБУ від 01.06.2011 р. №174 «Про затвердження інструкції про ведення касових операцій банками України».
Згідно з п. 1.2 Договору оплата за обслуговування платників клієнта за платежами (додаток №1 до цього договору) здійснюється за рахунок платників по затвердженим тарифам банку. Всі суми платежів, які прийняті банком на користь клієнта, перераховуються на рахунок клієнта відкритий в Державному казначействі на наступний банківський день.
Пунктом 2.2 Договору визначено, що банк перераховує кошти на рахунок клієнта на наступний банківський день за платіжними документами по кожній заяві на переказ готівки окремо. В призначенні платежу платіжного документа зазначається: *код підрозділу* код платежу* номер заяви на переказ* дата заяви на переказ* ПІП* найменування послуг, продукції* згідно договору №21 від 02.01.2014 р.
За змістом п. 4.1 Договору всі суми платежів, які прийняті банком на користь клієнта, перераховуються на рахунок клієнта №31257201116124, в ГУ ДКСУ в Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 24523569 (додаток №1 до цього договору).
Листами №10/153 від 13.02.2014 р. та №10/269 від 17.03.2014 р. позивач звертався до Банку з вимогою надати інформацію про прийняті та перераховані платежі від фізичних осіб.
Листом №32-юр від 27.11.2014 р. Банк повідомив позивача про те, що всі кошти платників за Договором залишилися в обліку Банку на балансовому рахунку №2902 «Кредиторська заборгованість за прийняті платежі населення».
Спір у справі виник у зв'язку із наявністю, на думку позивача, підстав для повернення Банком на користь позивача грошових коштів у розмірі 242 164,74 грн., прийнятих від населення на підставі Договору.
Договір є договором банківського рахунку, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 72 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до пункту 1.15. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі, Інструкція), затвердженої постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.2004 р., доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України.
За змістом п. 7.1.2. ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Пунктом 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та пунктом 2.19 зазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня. Банк і клієнт мають право, ураховуючи встановлені законодавством строки проведення переказу, передбачити в договорі банківського рахунку інші, ніж встановлені в абзаці першому цього пункту, строки виконання розрахункових документів клієнта. Порядок виконання таких документів визначається договором між банком і клієнтом та внутрішніми правилами банку.
Пунктом 2.2 Договору визначено, що банк перераховує кошти на рахунок клієнта на наступний банківський день за платіжними документами по кожній заяві на переказ готівки окремо.
Згідно статті 1066 Цивільного кодексу України, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
У відповідності до частини 1 статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму». Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми (частина 2 статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Матеріалами справи підтверджується, що з моменту припинення Банком перерахування прийнятих за Договором платежів на користь позивача, заборгованість з прийнятих платежів складала 242 164,80 грн., а саме за центрами надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, підпорядкованих Управлінню ДАІ: №1 - у розмірі 5 265,74 грн.; №2 - у розмірі 57 553,40 грн.; №5 - у розмірі 75 336,69 грн.; №8 - у розмірі 25 023,50 грн.; №12 - у розмірі 78 985,47 грн.
Посилання відповідачів як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог на те, що після запровадження у Банку тимчасової адміністрації та переходу до процедури ліквідації Банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» спеціальному порядку з дотриманням принципів черговості судом не приймаються з огляду на наступне.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 28.02.2014 № 107 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду 28.02.2014 р. прийнято рішення № 9 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку. Тимчасову адміністрацію в Банку запроваджено строком на три місяця з 03.03.2014 р. по 02.06.2014 р.
Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначені наслідки запровадження у Банку тимчасової адміністрації.
Згідно частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників банку та інших кредиторів банку; зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це зможе призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.
Водночас, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.
Таким чином, норми частини 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» прямо надають право Уповноваженій особі Фонду на тимчасову адміністрацію продовжувати виконання будь-яких банківських операцій.
Поруч із цим, обмеження, встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо заборони здійснення задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку під час тимчасової адміністрації згідно частини 6 вказаної статті не поширюються на зобов'язання банку з виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.
Враховуючи зазначене, жодна норма Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також будь-яка норма іншого акту законодавства не пов'язує введення згідно з Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в неплатоспроможному банку процедури тимчасової адміністрації з припиненням операційної та іншої діяльності такого банку, у тому числі з припиненням зобов'язань такого банку по укладеним ним з іншими особами (клієнтами) договорами на надання кредиту, банківського обслуговування тощо. Також, законодавством України не обмежено право розпорядження коштами на рахунках в неплатоспроможному банку, які надійшли на рахунки і зараховані на ці рахунки клієнта неплатоспроможного банку під час процедур тимчасової адміністрації та ліквідації такого банку.
Аналогічні висновки містяться у постанові Київського апеляційного господарського суду України від 20.01.2015 р. у справі №910/14950/14.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відмова Банку від зарахування грошових коштів на рахунки клієнтів в неплатоспроможному банку під час процедури його тимчасової адміністрації є одночасно відмовою клієнту банку в розпорядженні цими коштами та суперечить суті і змісту як цивільного законодавства в цілому, так і безпосередньо Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Більш того, як вбачається із матеріалів справи, тимчасову адміністрацію в Банку запроваджено строком на три місяця з 03.03.2014 р. по 02.06.2014 р., а перерахування прийнятих платежів за Договором Банк припинив з 20.02.2014 р., тобто до моменту введення тимчасової адміністрації.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог Управління ДАІ в частині стягнення з Банку заборгованості у розмірі 242 164,80 грн.
Стосовно позовних вимог до Фонду про зобов'язання відповідача 2 включити вимоги Управління ДАІ до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку та віднести такі вимоги до відповідної черги суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік справ, що підвідомчі господарським судам, а саме:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;
7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;
8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.
Відповідно до п. 25 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України № 8 від 20.05.2013 р. «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» встановлено, що згідно з ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права.
Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що спір в частині зобов'язання Фонду вчинити певні дії не підлягає вирішенню в господарських судах України, а відтак провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п.1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (03057, м. Київ, просп. Перемоги, 41; ідентифікаційний код 19357489) на користь Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 54; ідентифікаційний код 24523569) заборгованість у розмірі 242 164 (двісті сорок дві тисячі сто шістдесят чотири) грн. 74 коп. та судовий збір у розмірі 4 843 (чотири тисячі вісімсот сорок три) грн. 30 коп. Видати наказ.
3. Провадження у справі в частині позовних вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» припинити.
4. Повернути Управлінню державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 54; ідентифікаційний код 24523569) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп., сплачений згідно платіжного доручення №2994 від 27.11.2014 р., яке знаходиться в матеріалах справи господарського суду міста Києва №910/364/15-г.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 16.02.2015 р.
Суддя В.П. Босий