ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.02.2015Справа №910/23607/14
За позовом Публічного акціонерного товариства «Галичфарм»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МФК «Альфа Гранд» (Москва, Російська Федерація)
про стягнення 137 077,30 доларів США, -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Задорожна Л.Г. (представник за довіреністю №18 від 02.01.2014р.).;
від відповідача: не з'явились.
Обставини справи:
Публічне акціонерне товариство «Галичфарм» (надалі - також позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МФК «Альфа Гранд» (Москва, Російська Федерація) (надалі також - відповідач) суми заборгованості в розмірі 137 077,30 доларів США за Контрактом №ЕХР-003/2009 від 12.11.2009р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Контрактом №ЕХР-003/2009 від 12.11.2009р. в повному обсязі не виконав, вартість поставленого товару у строки визначені Конкрактом не оплатив.
Відповідач відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, однак в поясненнях адресованих до суду зазначив, що позов визнає в повному обсязі та просить розглядати справу без участі повноважного представника відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2014р. провадження в справі №910/23607/14 було порушено, розгляд справи призначено на 10.02.2015р.
При цьому, в зв'язку з тим, що відповідач знаходиться в Російській Федерації, с ціллю забезпечення реалізації принципів змагальності та рівності перед законом та судом, судом було направлено до Господарського суду міста Москви прохання про вручення відповідачу документів, у зв'язку з чим ухвалою від 13.11.2014р. провадження у справі №910/23607/14 було зупинено до 10.02.2015р.
Судом враховано також, що розгляд справи підлягає відкладенню на строки, встановлені Гаагзькою конвенцією 1965 року.
09.01.2014р. через канцелярію Господарського суду міста Києва з Господарського суду міста Ташкент, до якого направлялось прохання, надійшла ухвала від 16.12.2013р. про те, що в судовому засіданні представнику відповідача Кан Наталії Романівні було вручено ухвалу Господарського суду міста Києва про порушення провадження в справі №910/20118/13 та позовної заяви ПАТ «Київмедпрепарат».
Ухвалою від 10.02.2015р. провадження в справі було поновлено.
В судове засідання 10.02.2015р. представник від відповідача не з'явився, додаткових заяв та клопотань до суду не надіслав.
Судом враховано також, що положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачено визначення договірної підсудності справ господарським судам.
При цьому, правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою), в тому числі і питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, визначені Законом України "Про міжнародне приватне право" .
Згідно ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності в процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону, якою визначено випадки виключної підсудності у справах з іноземним елементом.
Згідно п. 12.2. Контракту №EXP-003/2009 від 12.11.2011р. в редакції Додаткової угоди №28 від 17.06.2014р., сторони погодили, що у випадку якщо сторони не прийдуть до згоди, всі спори, розбіжності чи вимоги, що виникають по даному Контракту, або в зв'язку з ними, в тому числі, що стосуються його виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягає передачі на розгляд та кінцеве вирішення до Господарського суду міста Києва.
Згідно ч. 2 ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 , підписаного в тому числі Україною та Російською Федерацією, компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках , якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду. При наявності такої угоди суд іншої держави - учасниці Співдружності припиняє провадження у справі за заявою відповідача , якщо така заява зроблена до прийняття рішення по справі .
Враховуючи положення зазначених вище законів, міжнародних угод і умов Контракту, укладеного між сторонами, зазначений спір підлягає розгляду в господарському суді України, зокрема, Господарському суді міста Києва. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України , постанова від 23.07.2009р. У справі №05-6-45/39) .
На вказаному також зазначено в п. 1 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/608 від 31.05.2002р. «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій», згідно приписів якого, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право») спір підлягає розгляду в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III ЦПК.
У судовому засіданні 10.02.2015р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
12 листопада 2009 року між позивачем (продавець - за Контрактом) та відповідачем (покупець - за Контрактом) було укладено Конракт №EXP-003/2009 (надалі - Контракт), відповідно до розділу 1.1. якого, позивач продає та поставляє партіями фармацевтичні препарати, надалі - товар, згідно Генеральної специфікації до даного Контракту на умовах DDU-Москва у відповідності з правилами Інкотермс-2000, а відповідач купує та оплачує товар.
Валюта ціни на товар, що поставляється, встановлюється в доларах США та є ковзаючою, тобто ціна є вільною та може змінюватись в зв'язку із змінами собівартості та/або значної зміни курсу національної валюти до долара США і в цьому випадку сторони підписують нову Генеральну специфікацію. (п. 2.1. Контракту).
Загальна сума даного Контракту становить 3 269 000 доларів США. (п. 2.2. Контракту).
Фіксована ціна в доларах США в Специфікації округлюється до другого знаку після коми. (п. 2.6. Контракту).
Відповідно до п. 3.1. Контракту платіж за поставлений товар здійснюється на підставі Специфікації та рахунку-фактури, шляхом прямого банківського переказу в доларах США на рахунок позивача з відстрочкою платежу до 60 календарних днів з дати оформлення вантажної митної декларації (ВМД) в м. Львові.
Даний Контракт вступає в силу після підписання та діє до 31 грудня 2011 року, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. (п. 13.1. Контракту).
Надалі сторонами погоджено Генеральну специфікацію до Контракту.
Додатковою угодою №5 від 27.08.2012р. до Контракту сторони виклали п. 4.1. Контракту в наступній редакції: «Поставка товару здійснюється на підставі специфікацій, які підписуються уповноваженими представниками сторін на кожну партію товару та є невід'ємною частиною цього Контракту.» (п. 2.).
Відповідно до п. 4. Додаткової угоди №5 від 27.08.2012р. до Контракту загальна сума даного Контракту складає 11 000 200,00 доларів США.
Пунктом 1 Додаткової угоди №23 від 06.11.2013р. до Контракту він вступає в силу після підписання та діє до 31 грудня 2014 року, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до п. 3. Додаткової угоди №25 від 03.03.2014р. до Контракту загальна сума даного Контракту складає 15 821 200,00 доларів США.
03.03.2014р. сторонами підписано Генеральну специфікацію до Контракту в новій редакції.
Оплата за поставлений товар здійснюється на підставі Специфікації в доларах США за реквізитами позивача в наступному порядку: банківський переказ на рахунок позивача з відстрочкою платежу до 60 календарних днів з дати оформлення вантажної митної декларації (ВМД) в м. Львові. (п. 1. Додаткової угоди №28 від 17.06.2014р. до Контракту).
Згідно Специфікації №88 від 05.08.2014р. до Контракту сторони погодили поставку товару на суму 137 077,30 доларів США.
Позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму в розмірі 137 077,30 доларів США, що підтверджується міжнародною транспортною накладною (СМR) №383469 та копією ввізної декларації на товари №10130032/130814/0005383.
Відповідно до вантажно-митної декларації №383469 товар на загальну суму 137 077,30 доларів США був отриманий відповідачем.
Позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №88 від 05.08.2014р. для оплати на суму 137 077,30 доларів США.
Як підтверджується матеріалами справи, що не заперечено відповідачем, останнім не було проведено розрахунок за отриманий від позивача товару на суму 137 077,30 доларів США.
У зв'язку з тим, що відповідач в повному обсязі не розрахувався за отриманий товар за Контрактом, позивач змушений був звернутись до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 11 ГК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.
Договором визнається угода двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідачем оплату повної вартості товару на рахунок позивача проведено не було.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, з урахуванням п. 1. Додаткової угоди №28 від 17.06.2014р. до Контракту, обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару сплив - 05.10.2014р. (з урахуванням 60 календарних днів з дати складання міжнародної транспортної накладної (CMR) в м. Львові), а тому, з урахуванням вказаного, прострочення оплати товару за Контрактом у відповідача перед позивачем виникло з 06.10.2014р.
Оскільки, як підтверджено матеріалами справи, свої зобов'язання відповідач за Контрактом щодо повної оплати вартості товару в строк визначений Контрактом не виконав, то заборгованість останнього по оплаті вартості поставленого позивачем товару складає 137 077,30 доларів США.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги в справі №910/23607/14 про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 137 077,30 доларів США, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також необхідно зазначити, що за приписами п. 4 ч. 1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України та п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.
Згідно відмітки канцелярії Господарського суду міста Києва, яка міститься на титульній сторінці позовної заяви, датою звернення позивача до суду є 28.10.2014р.
Окрім того, відповідно до п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі подання до господарського суду позову про стягнення іноземної валюти обов'язковим є зазначення еквіваленту в національній валюті України (гривнях). Виходячи з останнього й визначається сума судового збору, що сплачується з позовної заяви у національній валюті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абзац другий частини першої статті 6 Закону України "Про судовий збір").
Як встановлюється матеріалами справи, позивачем сплачено судовий збір відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення від 17.10.2014р. на суму 35 506,86 грн.
Згідно даних, які містяться на інтернет-сайті Національного банку України (http://www.bank.gov.ua/control/uk/curmetal/currency/search?formType=searchFormDate&time_step=daily&date=17.10.2014&execute=Виконати), офіційний курс гривні до долару США станом на 28.10.2014р. складає (1295,1220 доларів США за 100 гривень).
За таких обставин, станом на 17.10.2014р. (дату сплати позивачем судового збору), сума боргу відповідача в розмірі 137 077,30 доларів США еквівалентна 1 775 318,26 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.
Таким чином, з урахуванням викладеного, витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 35 506,36 грн., покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МФК «Альфа Гранд» (основний державний реєстраційний номер 1037705061712, адреса: 115054, Російська Федерація, м. Москва, Озерковська набережна, 50, буд. 1) на користь Публічного акціонерного товариства «Галичфарм» (код ЄДРПОУ 05800293, адреса: 79024, м. Львів, вул. Опришковська, 6/8) суму основного боргу в розмірі 137 077,30 доларів США (сто тридцять сім тисяч сімдесят сім доларів США 30 центів), що у гривневому еквіваленті становить 1 775 318,26 грн. (один мільйон сімсот сімдесят п'ять тисяч триста вісімнадцять гривень 26 копійок) та суму судового збору в розмірі 35 506,36 грн. (тридцять п'ять тисяч п'ятсот шість гривень 36 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 16.02.2015р.
Суддя С.М. Морозов