ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
12 лютого 2015 р. Справа № 909/1349/14
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., при секретарі судового засідання Бабенецькій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна",
пр. Павла Тичини, 1В, м.Київ, 02152
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
АДРЕСА_1, 78200
про повернення транспортного засобу, а саме автомобіль Volkswagen, модель Т5 Kombi 2.5 1 TDI, номер кузова НОМЕР_1, рік виробництва 2008, реєстраційний номер НОМЕР_3,
за участю представників сторін:
від позивача: Царенко Ю.І. - представник, (довіреність б/н від 31.03.14);
від відповідача представники не з'явилися,
встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про повернення транспортного засобу, а саме автомобіль Volkswagen, модель Т5 Kombi 2.5 1 TDI, номер кузова НОМЕР_1, рік виробництва 2008, реєстраційний номер НОМЕР_3.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві та просить суд позов задоволити.
Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, причини неявки суду невідомі. Відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в засіданнях суду ухвалами від 01.12.14, 16.12.14, 15.01.15, 28.01.15 та наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення вх.№16520/14 від 25.12.14., вх.№763/15 від 23.01.15.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зі змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець/позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (лізингоотримувач/відповідач) укладено Договір про фінансовий лізинг №00000802 від 21.07.09, відповідно до умов якого, лізингодавець зобов'язується надати у розпорядження лізингоотримувача об'єкт лізингу - транспортний засіб типу VW T5 Kombi 2.5 1 TDI, 2008 року виробництва, номер кузова № НОМЕР_1, реєстраційний знак НОМЕР_4, а лізингоотримувач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму відповідно до договору згідно із графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід'ємну частину договору.
Відповідно до акту прийому-передачі від 30.07.09. до Договору про фінансовий лізинг №00000802 від 21.07.09, позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт лізингу - транспортний засіб типу VW T5 Kombi 2.5 1 TDI, 2008 року виробництва, номер кузова № НОМЕР_1, реєстраційний знак НОМЕР_4.
Згідно положень п. 6.1 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, що становлять невід'ємну частину договору, зобов'язався здійснити щомісячні лізингові платежі відповідно до плану відшкодування. Статтею 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" на лізингоодержувача покладено обов'язок своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Частинами 2, 3 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено лізингодавець вправі відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення оплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
Відповідно д п.12.6.1 Договору позивач має право в односторонньому порядку припинити дію договору, якщо відповідач не сплатив один наступний лізинговий внесок у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов"язання зі сплати перевищує тридцять календарних днів.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.11р. у справі 5010/836/2011-2/42 (залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.01.12р.), встановлено факт припинення з 15.12.10 договору про фінансовий лізинг №00000802 від 21.07.09 у зв"язку з несвоєчасною сплатою лізингоотримувачем лізингових платежів, а також, факт вчинення виконавчого напису нотаріуса, зареєстрованого в реєстрі 31.12.10р. за № 2786, який огляду на ст.7 ЗУ "Про фінансовий лізинг" є доказом відмови лізингодавця від укладеного договору.
Станом на 12.02.14 в матеріалах справи відсутні відомості про повернення відповідачем позивачу об"єкту лізингу - транспортного засобу типу VW T5 Kombi 2.5 1 TDI, 2008 року виробництва, номер кузова № НОМЕР_1, реєстраційний знак НОМЕР_4.
Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити та виходить з наступних підстав.
В силу ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору виникли зобов'язальні відносини.
За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом (ст.806 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 ст.651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).
В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Приписами ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, будь-яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.
Беручи до уваги вище викладене, з огляду на фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України "Про фінансовий лізинг", ст.ст.11, 202, 509, 525, 526, 610, 612, 651, 785, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 75, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про повернення транспортного засобу, а саме автомобіль Volkswagen, модель Т5 Kombi 2.5 1 TDI, номер кузова НОМЕР_1, рік виробництва 2008, реєстраційний номер НОМЕР_3 - задоволити.
Вилучити у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 78200 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) автомобіль Volkswagen, модель Т5 Kombi 2.5 1 TDI, номер кузова НОМЕР_1, рік виробництва 2008, реєстраційний номер НОМЕР_3 та передати його Товариству з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", пр. Павла Тичини, 1В, м.Київ, 02152 (ідентифікаційний номер 35571472).
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 78200 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", пр. Павла Тичини, 1В, м.Київ, 02152 (ідентифікаційний номер 35571472) 5 714,70грн. (п"ять тисяч сімсот чотирнадцять грн. 70коп.) - судового збору.
Видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 17.02.15.
Суддя Булка В.І.
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
________________ Бабенецька А.В. 17.02.15