номер провадження справи 20/171/14
12.02.2015 Справа № 908/6272/14
За позовом 1: Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206; фактична адреса: 69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 60 "б")
2. Міського комунального підприємства «Основаніє» (69095, м Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29-А)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення суми 32 833,75 грн.
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від позивача 1 - Цимбал А.В. (дов. №159/01/01-10 від 30.10.2014 р.);
Від позивача 2 - Цимбал А.В. (дов. №309 від 02.01.2015 р.)
Від відповідача - не з'явився
Заявлений позов про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 32833,75 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.12.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/6272/14, справі присвоєно номер провадження 20/171/14, справу призначено до розгляду на 22.01.2015 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 12.02.2015 р.
12.02.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні представник позивачів повністю підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві з урахуванням письмового нормативного обґрунтування позовних вимог, отриманих судом 22.01.2015 р. Просить суд стягнути з відповідача на користь місцевого бюджету Ленінського району суму 32833,75 грн. заборгованості по орендній платі за період з 01.02.2014 р. по 17.11.2014 р. Позов обґрунтовано ст. 18, ст. 19, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 770, ч. 1 ст. 762, ч. 1 ст. 785 ЦК України, ст. 193 ГК України.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав. Про причини своєї неявки відповідач суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань від нього не надійшло. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, ухвали суду направлялися на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та у Витязі з ЄДРЮОтаФОП станом на 03.11.2014 р.
Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивачів, суд
На підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.08.2007 р. за № 347/3 та витягу з протоколу № 3 від 27.04.2007 р. засідання конкурсної комісії на право оренди 05.10.2007 р. між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (орендодавець за договором), КП "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 13" (балансоутримувач за договором) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був підписаний договір № 1991/13 оренди нежитлового приміщення загальною площею 93,70 кв.м, яке вбудоване в підвал 5-ти поверхового житлового будинку АДРЕСА_2, що значиться на балансі КП "ВРЕЖО № 13". Приміщення передається в оренду для надання інформаційних і побутових послуг населенню (п.п. 1.1, 1.2 договору).
Відповідно до п. 1.4 договору він вважається укладеним із моменту досягнення домовленості з усіх істотних його умов та підписання тексту договору. Вступ орендаря у користування нежитловим приміщенням настає одночасно з підписанням договору та акту прийому-передачі вказаного нежитлового приміщення, підписаного з балансоутримувачем (п. 2.1). У п.3.2 зазначено розмір орендної плати за перший місяць оренди 1857,42 грн. х Ім х Іпр. Розмір плати за кожний наступний місяць визначається орендарем самостійно, шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, перераховується щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця (п.п.3.2 -3.4) .
Договір діє з 05.10.2007 р. до 05.10.2012 р. (п. 11.1 договору).
Згідно з актом приймання-передачі від 05.10.2007 р. зазначене нежитлове приміщення було передане балансоутримувачем (КП "ВРЕЖО № 13») орендарю (відповідачу).
У подальшому підписувалися додаткові угоди. Зокрема, згідно з додатковою угодою від 26.05.2008 р. змінено площу приміщення на 86,1 кв.м.ё додатковою угодою від 08.02.2010р р. змінено п.3.4 та передбачено оплату не пізніше 10 числа місяця, слідуючого за розрахунковим.
Додатковою угодою № б/н від 01.06.2011 р. сторонами внесено зміни стосовно заміни сторони в договорі оренди № 1991/13 від 05.10.2007 р., а саме: орендодавця з Управління житлового господарства Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради. Зазначено, що з дати підписання цієї додаткової угоди Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради приймає на себе всі права (в тому числі права вимоги), обов'язки та відповідальність орендодавця за договором оренди, що належали Управлінню житлового господарства Запорізької міської ради.
17.11.2014 р. підписано Додаткову угоду, згідно з якою розірвано договір оренди, визначено заборгованість з орендної плати станом на 01.11.2014 р. - 30707,89 грн. Також 17.11.2014 р. підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення.
Рішенням Запорізької міської ради №5 від 27.04.2012 р. припинено діяльність, зокрема, КП "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 13", шляхом приєднання до Міського комунального підприємства «Основаніє».
У грудні 2014 р. Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Міське комунальне підприємство «Основаніє» звернулися до суду з позовом про стягнення 32833,75 грн. заборгованості по орендній платі за період з 01.02.2014 р. по 17.11.2014 р.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази та вислухавши пояснення представника позивачів, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають на наступних підставах.
Приписами ч. 1 ст. 13, ч.ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Підстави виникнення господарських зобов'язань встановлені також ст. 174 ГК України.
Із матеріалів справи, зокрема, умов договору оренди № 1991/13, акту прийому - передачі від 05.10.2007 р., витягу з протоколу №3 від 27.04.2007р. засідання конкурсної комісії на право оренди слідує, що на момент підписання договору нежитлове приміщення площею 93,70 кв.м, яке передане в оренду відповідачу, вбудоване в підвал 5-поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2. Тобто, зазначене нежитлове приміщення є складовою частиною житлового будинку та, відповідно, є нерухомим майном. Зазначене в судовому засіданні підтвердив позивач.
За своєю правовою природою договір оренди №1991/13 від 05.10.2007 р. є договором оренди комунального майна, оскільки майно (нежитлове приміщення по АДРЕСА_2) є комунальним майном. Відповідно, правовідносини сторін регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон).
У пункті 11.1 договору встановлено, що договір діє з 05 жовтня 2007 р. до 05 жовтня 2012 р., тобто п'ять років. Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством (п. 11.9 договору).
Відповідно до ст. 17 Закону у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Аналогічний припис міститься в ст. 764 ЦК.
Представник позивачів у судовому засіданні доказів направлення однією із сторін договору заяви про припинення договору не надав. 17.11.2014 р. на підставі листа приватного підприємця ОСОБА_1 сторонами підписано Додаткову угоду, згідно з якою розірвано договір оренди.
Відповідно до приписів ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Приписами ч.ч. 1, 4 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно з ч. 1 ст. 639 ЦК договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які вникли з моменту набрання ним чинності.
Таким чином, при розгляді спору судом застосовуються норми законодавства, які діяли на момент підписання договору оренди від 05.10.2007 р.
Частиною 2 ст. 793 ЦК України (в редакції, яка була чинна на момент підписання договору, станом на 05.10.2007 р.) встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Крім того, згідно з ст. 794 цього Кодексу договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.
Таким чином, законом встановлено вимоги щодо форми договору оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) - нотаріальна, та передбачено обов'язкову державну реєстрацію договору.
Однак, договір оренди № 1991/13 від 05.10.2007 р., за яким позивачі просять стягнути заборгованість із орендної плати, підписаний сторонами у простій письмовій формі, доказів його державної реєстрації також не надано.
Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України (в редакції, станом на день підписання договору оренди № 1991/13) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним із моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Приписами ст. 220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Доказів визнання судом дійсним договору сторони не надали.
Крім того, постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» роз'яснено, що відповідні приписи ч. 2 ст. 220 ЦК не застосовуються до правочинів, які підлягали і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210, 640 ЦК пов'язувався з державною реєстрацією; відповідні правочини не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За змістом даної статті нікчемний правочин є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови. Нікчемний правочин вважається таким з моменту його вчинення, тобто не вважається вчиненим.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.
Питання щодо правових наслідків недійсності правочину регулює ст. 216 ЦК України, згідно з якою, зокрема, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Враховуючи викладене вище, те, що договір оренди від 05.10.2007 р. № 1991/13 не був посвідчений нотаріально, відсутня державна реєстрація договору, даний договір є недійсним (нікчемним) на підставі закону, не створив юридичних наслідків (виникнення зобов'язань сторін), крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
При цьому суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Із змісту наведених вище норм законодавства слідує, що нікчемний правочин (у тому числі договір оренди) не є юридичним фактом цивільного права і не породжує будь-яких прав та обов'язків. У зв'язку з цим, він є недійсним з моменту вчинення.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 13 цього Кодексу цивільна права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Позивачі просять стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 32 833,75 грн., яка виникла за договором № 1991/13 від 05.10.2007 р.. У підтвердження позовних вимог надано розрахунок заборгованості, претензії №13999/Я від 29.09.2014 р., №8702/Я від 19.06.2014 р., № 8703/Я від 19.06.2014 р. №10347/Я від 24.07.2014 р., №10346/Я від 24.07.2014 р.
Оскільки судом встановлена нікчемність (недійсність) договору, заявлена до стягнення сума 32 833,75 грн. визначена позивачем як заборгованість по орендній платі на підставі договору №1991/13 від 05.10.2007р., який є недійсним в силу закону (нікчемним) із моменту вчинення (не вважається укладеним), позовні вимоги про стягнення цієї суми із визначеною правовою природою задоволенню не підлягають, тому суд не бере до уваги надані позивачами розрахунок орендної плати та претензії.
Враховуючи приписи ст.ст. 22, 83 ГПК України, право змінити предмет або підставу позову до початку розгляду справи по суті має лише позивач. Позивачі цим правом не скористались, незважаючи на відкладення розгляду справи. Суд не може виходити за межі позовних вимог, оскільки відсутнє відповідне клопотання позивача. Судом встановлено, що вказаний у підставі позову договір оренди не міг бути підставою для користування відповідачем нежитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2. Однак, з урахуванням конкретних обставин справи суд не вбачає підстав для застосування з власної ініціативи правових наслідків встановлення нікчемності договору (застосувати реституцію) в порядку ст. 216 ЦК України, оскільки приміщення за актом прийому - передачі на момент вирішення спору вже повернуте відповідачем, а враховуючи правову природу користування майном, користування вже здійснено і повернути його неможливо.
На підставі викладеного, в задоволенні позову відмовляється повністю з підстав, викладених вище. Позивачі не позбавлені права обрати інших спосіб захисту своїх прав і звернутися до суду в іншому позовному провадженні щодо стягнення суми 32833,75 грн. з інших підстав (іншої правової природи).
Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивачів.
Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 17 лютого 2015 р.
Суддя Л.П. Гандюкова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його повного складення (дня підписання).