ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
06.02.2015Справа №910/2349/15-г
Суддя Яковенко А.В., розглянувши
позовну заяву Фізичної особи-підприємеця Кириліва Ярослава Ігоровича
до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО"
про стягнення 17 684,00 грн.
Фізична особа-підприємець Кирилів Ярослав Ігорович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» суми заборгованості у розмірі 17 684,00 грн., крім того просив судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.
Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що позовна заява №б/н від 21.01.2015 (вх. №2349/15 від 04.02.2015) і додані до неї документи підлягають поверненню позивачеві без розгляду з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
У відповідності до ч. 1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином-суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Фактично позовна заява №б/н від 21.01.2015 (вх. №2349/15 від 04.02.2015) від імені позивача підписана представником п. Агейкіною О.О., відповідно до довіреності №б/н від 30.12.2014, виданої Фізичною особою-підприємцем Кирилівом Ярославом Ігоревичем на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії ВОЗ №166098, паспорта серії СО 187759, ідентифікаційного номеру за данними Державного реєстру фізичної особи платника податків - 2733810775.
Відповідно до п. 2-1) частини 2 статті 54 ГПК України, позовна заява повинна містити документи, що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності.
Проте, серед документів, доданих до позовної заяви, відсутні докази, які б станом на час подання позову до суду підтверджували статус Кириліва Ярослава Ігоровича, як фізичної особи-підприємця, як-то: свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, виписки з ЄДРПОУ, де було б зазначено, що п. Кирилів Ярослав Ігоревич станом на час звернення з позовом до суду дійсно є фізичною особою-підприємцем.
Виходячи із зазначеного, суд не може дійти однозначного висновку, що позовна заява №б/н від 21.01.2015 (вх. №2349/15 від 04.02.2015) підписана особою, яка має право її підписувати. Також суд має намір зазначити, що витребування додаткових доказів з ініціативи суду, а не за клопотанням сторін, які з різних причин не можуть подати ті чи інші докази, не передбачені ст. 38 ГПК України та суперечить принципу змагальності, закріпленим в п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 4-3 ГПК України.
Щодо долученого до матеріалів позовної заяви №б/н від 21.01.2015 (вх. №2349/15 від 04.02.2015) витягу з ЄДРПОУ з приводу того, що Кирилів Я.І. є фізичною особою-підприємцем, то вказаний витяг не приймається як належний доказ, оскільки виданий станом на 13.01.2014, тобто більше року назад з моменту формування видачі державним реєстратором.
Відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зокрема, абзацу 1 п. 3.5, де зазначено, що недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК. Так, позовна заява підлягає поверненню без розгляду, якщо позивачем не вказано повне найменування сторін та їх поштових адрес, або позовну заяву підписано не уповноваженою належним чином особою чи особою, посадове становище якої не вказано, або прокурор не зазначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах, або позовна заява не підписана позивачем.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року №18 подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).
Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізит "підпис". Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.
Додані до позовної заяви заява №б/н від 21.01.2015 (вх. №2349/15 від 04.02.2015) докази не засвідчені належним чином, оскільки на останніх взагалі відсутні відмітки відповідно до вказаних вище вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються матеріали, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Згідно п. 2.20. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України» чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.
Відповідно до п. 3.1 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22 платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до вказаної Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до вказаної Інструкції.
Згідно додатку 2, 8 зазначеної Інструкції для заповнення реквізиту №40 платіжного доручення (М.П.) ставиться відбиток печатки платника, зразок якої заявлений банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки, для - реквізиту №41 (підписи платника) ставляться підписи (підпис) відповідальних осіб платника, які повноважені розпоряджатися рахунком і зразки підписів яких заявлені банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки, для - реквізиту №51 (дата виконання) зазначаються число, місяць та рік списання коштів з рахунку платника цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць - словами, рік - цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.
Однак, до позовної заяви №б/н від 21.01.2015 (вх. №2349/15 від 04.02.2015) позивачем додані платіжні доручення №482 від 29.12.2014 та №485 від 05.01.2015, в якості доказу сплати судового збору, які не оформлені належним чином, а саме: на зазначеному платіжному дорученні відсутні підписи відповідальних осіб та відбиток печатки платника (позивача).
Абзацем 3 п. 2.22. зазначеної вище Постанови Пленуму Вищого господарського суду України встановлено, що за відсутності у відповідному платіжному документі належних платіжних реквізитів або неправильного їх зазначення заява (скарга) так само повертається господарським судом без розгляду.
За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що заявником додані до позовної заяви передбачені п. 3 ст. 57 ГПК України документи, що зобов'язує застосувати п. 4 ст. 63 ГПК України.
Зазначені обставини є суттєвими, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів.
При цьому, п. 4 ч. 1 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України надає можливість судді витребувати від сторін лише ті документи, які можуть бути необхідні саме для вирішення спору.
Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимоги ст.ст. 54, 57 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що приписи ст. 63 Господарського процесуального кодексу України носять імперативний характер, суд дійшов висновку, що викладені обставини є підставою для повернення позовної заяви відповідно до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Проаналізувавши всі наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.
Суд звертає увагу позивача, що після усунення недоліків, які стали підставою повернення позовної заяви без розгляду, він може повторно звернутися до Господарського суду міста Києва з позовом, відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України.
Керуючись п.п. 1, 3, 4, ч. 1 ст. 63, ч. 3 ст. 63, Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.
Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя А.В.Яковенко