17.02.15р. Справа № 904/86/15
За позовом комунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7", м. Дніпропетровськ
до комунального закладу "Дніпропетровське клінічне об'єднання швидкої медичної допомоги" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості
Суддя Петренко І.В.
Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.
Представники:
від позивача: представник Недобитюк Н.В. - довіреність № б/н від 22.10.14р.;
від відповідача: представник Бойко П.Ю. - довіреність № 6/322 від 08.08.14р.
Комунальний заклад "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №7", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до комунального закладу "Дніпропетровське клінічне об'єднання швидкої медичної допомоги" Дніпропетровської обласної ради", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про зобов'язання відповідача сплатити заборгованість перед позивачем за надані за період з 01.03.2012р. до 01.03.2013р. комунальні послуги за адресою: вул.Амбулаторна, 1 у сумі 3420,91грн.
Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.
За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 2298 від 05.12.2014р. ухвалою суду від 13.01.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 29.01.2015р.
Суд розгляд справи відкладав з 29.01.2015р. до 12.02.2015р.
09.02.2015р. через канцелярію суду позивач подав заяву за вих.№252 від 06.02.2015р. в якій уточнив позовні вимоги та просив суд зобов'язати відповідача сплатити заборгованість перед позивачем за надані за період з 01.03.2012р. до 31.12.2012р. комунальні послуги за адресою: вул.Амбулаторна, 1 у сумі 2508,71грн. відшкодування комунальних послуг, терміном дії з 01.03.2012р. до 31.12.2012р. шляхом перерахування грошових коштів.
Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.
За результатами розгляду заяви за вих.№252 від 06.02.2015р. господарський суд визнав її такою, що підлягає прийняттю до розгляду.
12.02.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі.
Повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, просить суд відмовити в задоволенні позову.
Суд оголошував перерву з 12.02.2015р. до 17.02.2015р.
16.02.2015р. позивач подав заяву за вих.№б/н від 16.02.2015р. в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані комунальні послуги за договором №5/137 на відшкодування комунальних послуг, за період з 01.03.2012р. до 31.12.2012р., за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Амбулаторна, 1 у сумі 2508,71грн. та судові витрати по справі.
За результатами розгляду заяви за вих.№б/н від 16.02.2015р. господарський суд прийняв її до розгляду.
Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 12.02.2015р.
Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 12.02.2015р.
17.02.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі.
Повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, який знаходиться в матеріалах справи.
В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.
Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 17.02.2015р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд, -
Згідно Рішення сесії обласної ради від 21.12.2012р. № 394-17/VI "Про реорганізацію" комунального закладу "Дніпропетровська міська клінічна лікарня №7" Дніпропетровської обласної ради шляхом приєднання до комунального закладу "Дніпропетровське клінічне об'єднання швидкої медичної допомоги" Дніпропетровської обласної ради.
Таким чином, всі зобов'язання комунального закладу "Дніпропетровська міська клінічна лікарня №7 Дніпропетровської міської ради" переходять до його правонаступника, тобто до комунального закладу "Дніпропетровське клінічне об'єднання швидкої медичної допомоги" Дніпропетровської міської ради".
10.05.2012р. між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (далі по тексту - орендодавець) та комунальним закладом "Дніпропетровська міська клінічна лікарня №7" Дніпропетровської обласної ради (далі по тексту - відповідач, орендар) укладено договір № 137-ДКП/12 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста (далі по тексту - договір оренди).
Відповідно до пункту 1.1 договору, з метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.07 № 41/11 із змінами та доповненнями передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно вбудоване нежитлове приміщення (далі по тексту - об'єкт оренди) загальною площею 22,6 кв.м., розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Амбулаторна, 1 на першому поверсі одноповерхової будівлі, балансова вартість будівлі станом на 01.01.2012 року становить 0,0 грн., без ПДВ, що перебуває на балансі комунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико - санітарної допомоги №7", для використання під розміщення стоматологічного кабінету комунального закладу "Дніпропетровська міська клінічна лікарня №7" Дніпропетровської обласної ради.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі об'єкта оренди.
Пунктом 2.3 договору визначено, що передача об'єкта оренди в оренду здійснюється на підставі акту приймання-передачі об'єкта оренди, підписаного балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем.
Пунктом 2.6 договору визначено, що орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі об'єкта оренди, підписаним балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта оренди.
Пунктом 2.7 договору визначено, що обов'язок щодо складання акту приймання-передачі при передачі об'єкту в оренду покладається на балансоутримувача, а при поверненні об'єкта з оренди - на орендаря.
Пунктом 5.11 договору передбачено, що протягом 5 днів з дати укладення цього договору орендар зобов'язаний укласти з балансоутримувачем або з відповідними комунальними службами договір на сплату комунальних послуг (газ, електроенергія, тепло, водопостачання та водовідведення, вивезення сміття, телефон) та з балансоутримувачем - договір на сплату експлуатаційних витрат, у т.ч. відшкодування витрат по податку на землю.
Цей договір діє з 10.05.2012р. до 10.05.2013р. включно (пункт 10.1 договору).
На виконання умов укладеного договору оренди 10.05.2012р. складено акт приймання-передачі в оренду нежитлове приміщення, загальною площею 22,6 кв. м., що знаходиться на балансі комунального закладу "Дніпропетровського центру первинної медико-санітарної допомоги №7" (далі по тексту - позивач, балансоутримувач), за адресою вул.Амбулаторна, 1, який підписано представниками орендодавця, орендаря та балансоутримувача.
Таким чином, пункти 2.6 та 2.7 договору оренди виконані належним чином.
Між позивачем та відповідачем укладено договір №5/137 на відшкодування комунальних послуг (далі по тексту - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору орендар відшкодовує балансоутримувачу витрати на надання комунальних послуг згідно виставлених рахунків, пропорційно до займаної площі. Площа орендованого приміщення становить 22,6 кв. м. та розташоване за адресою: вул. Амбулаторна, 1 на першому поверсі одноповерхової будівлі. Згідно розрахунку відновлення комунальних послуг витрати на березень - грудень 2012 року складають:
- КЕКВ 1161 Оплата теплопостачання - 0 грн.
- КЕКВ 1162 Оплата водопостачання та водовідведення - 181,62грн.
- КЕКВ 1163 Оплата електроенергії - 1192,44грн.
- КЕКВ 1164 Оплата газопостачання - 1088,22грн.
- КЕКВ 1165 Оплата інших комунальних послуг - 46,43грн.
Всього по договору 2508,71грн.
Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 договору передбачено, що орендар відшкодовує балансоутримувачу витрати на теплопостачання, водопостачання, електропостачання, вивіз сміття.
Балансоутримувач до 5 числа поточного місяця надає орендарю рахунки на оплату по відшкодуванню вказаних послуг, за попередній місяць (підпункт 2.2.1 пункту 2.2 договору).
Згідно з пунктом 3.1 договору, орендар повинен оплатити рахунки по відшкодуванню послуг до 20 числа поточного місяця, шляхом перерахування належної суми на поточний рахунок балансоутримувача.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що договір діє з 01.03.2012 року до 31.12.2012 року згідно ст.631 Цивільного кодексу України.
Позивач у позовній заяві стверджує, що акти здачі-приймання наданих послуг, рахунки на оплату було направлено на адресу відповідача супровідними листами, які долучено до позовної заяви.
Незважаючи на прохання терміново сплатити вартість спожитих комунальних послуг, акти виконаних робіт з боку відповідача не підписувалися, а рахунки не оплачувалися.
04.11.2014р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію за вих.№2004 від 31.10.2014р. (а.с.28-29) з вимогою погашення заборгованості за договором.
Доказом направлення вказаної претензії на адресу відповідача є лист з описом вкладень та фіскальний чек (а.с.31-32).
Відповідачем претензію залишено без відповіді та задоволення.
Враховуючи, що досудовий порядок вирішення спору не дав бажаних результатів позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою.
В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Однак, відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист, позовні вимоги не визнає в повному обсязі посилаючись на наступне.
Проаналізувавши положення бюджетного законодавства України відповідач стверджує, що укладення договору поза межами бюджетних асигнувань тягне за собою настання такого правового наслідку, як недійсність правочину. Дотримання порядку укладання договорів між суб'єктами можливе лише в тому разі, якщо за результатами перевірки казначейською службою проставлено відбиток штампа "Зареєстровано та взято на облік".
Якщо договір укладається у вигляді єдиного документа, в ньому мають бути відображені реквізити договору: назва (договір купівлі-продажу, договір поставки, договір закупівлі за державні кошти тощо), номер договору, дата та місце укладання, поштові адреси сторін, банківські реквізити (номер банківського рахунку, назва установи банку або казначейського органу).
Відповідач не заперечує укладання між ним та позивачем договору на відшкодування комунальних послуг №5-137-1 від 24.12.2012р.
Позивачем в якості доказів наявності правовідносин щодо відшкодування комунальних послуг надано договір №5/137 без дати не зареєстрований у встановленому законом порядку в органах Державної казначейської служби України, додаткову угоду до договору №5/137-1 від 24.12.2012р.
На думку відповідача, позовні вимоги не можуть бути задоволені з огляду на те, що:
По-перше, договір №1/137 без дати не є укладеним, як наслідок є неналежним та допустимим доказом по даній справі.
По-друге, додаткова угода №5/137-1 від 24.12.2012р. має відмінний номер від договору №5/137 без дати, тому жодного правового та доказового значення по справі не має.
По-третє, позивач у своїй позовній заяві не надає доказів, що підтверджують отримання відповідачем актів виконаних робіт/послуг, рахунків на оплату тощо.
Відповідач зазначає, що у ході реорганізації (приєднання) договір №5/137 без дати не отримував, рахунки, які нібито були направлені на адресу відповідача за вказаним договором не отримував.
Відповідач заперечує існування правовідносин між сторонами даного спору.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем та відповідачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників позивача та відповідача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги , слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.
Господарський суд не погоджується з посиланням відповідача про недійсність договору в зв'язку з відсутністю його реєстрації в органах Державної казначейської служби, оскільки відсутність реєстрації в даному випадку не впливає на його дійсність та дійсність зобов'язань, які виникли на його підставі.
Щодо посилань відповідача на ст.48 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань; укладення договору, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість, господарський суд зазначає наступне.
Статтею 1 Бюджетного кодексу України зазначено, що даним кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.
Між тим, спір у даній справі виник внаслідок невиконання договірних зобов'язань і відносини сторін у даній справі врегульовані, зокрема, нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, які застосовуються судом до відносин сторін, тому посилання відповідача на приписи Бюджетного кодексу України, як на підставу недійсності господарського договору є необґрунтованими.
Вивчивши відзив на позов та позовну заяву господарський суд констатує, що договір на відшкодування комунальних послуг №5-137-1 від 24.12.2012р. не стосується даною позовної заяви, тому заперечення відповідача в зазначеній частині не беруться судом до уваги.
Господарський суд наголошує, що позивач уточнив свої позовні вимоги та зменшив суму заборгованості відповідача до розміру 2508,71грн., яка стосується періоду з 01.03.2012р. до 31.12.2013р., отже в зазначений період діяв договір №5/137 на відшкодування комунальних послуг без дати.
Платіжне доручення №1940 від 26.12.2012р. на яке звертає увагу суду відповідач є оплатою не за спірними договорами, а за договором №5/137-1 від 24.12.2012р. на підставі якого позивач не обґрунтовує свої позовні вимоги, тому не стосується справи і не береться судом до уваги.
Твердження відповідача, що договір №1/137 без дати не є укладеним, як наслідок є неналежним та допустимим доказом по даній справі господарський суд не приймає до увагу з огляду на те, що істотні умови вказаного договору сторонами узгоджено, договір підписано та виконано з боку позивача.
Господарський суд наголошує, що відповідач в період за який нараховано заборгованість за надані комунальні послуги, а саме в період з 01.03.2012р. до 31.12.2012р. фактично користувався орендованим приміщенням, що підтверджується відсутністю акту про повернення орендованого приміщення, обов'язок складання якого покладено договором оренди на відповідача.
Господарський суд констатує, що відповідач не довів суду відсутність комунальних послуг на території орендованого приміщення.
Умовами договору №5/137 на відшкодування комунальних послуг передбачено, що орендар повинен оплатити рахунки по відшкодуванню послуг до 20 числа поточного місяця, окремого порядку отримання рахунків сторонам не передбачено, таким чином, господарський суд дійшов висновку, що сам строк оплати не впливає на отримання відповідачем рахунків, тому є таким, що настав.
Доказів оплати послуг в сумі 2508,71грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.
З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1827,00грн.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 509, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з комунального закладу "Дніпропетровське клінічне об'єднання швидкої медичної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Свердлова, 65; ідентифікаційний код 01984636) на користь комунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №7" (49033, м.Дніпропетровськ, вул.Краснопільська, буд. 6 Б; ідентифікаційний код 37899888) 2508,71грн. (дві тисячі п'ятсот вісім грн. 71 коп.) основної заборгованості; 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) судового збору, видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
17.02.2015р.
Суддя І.В. Петренко