копія
22 січня 2015 р. Справа № 804/63/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіІльков В.В.
при секретаріМофі І.В.,
за участю:
позивача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Індустріального відділу реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріального відділу реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, у якому просить суд зобов'язати Індустріальний відділ реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції здійснити державну реєстрацію розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 без зміни прізвища останньої, залишивши обране при реєстрації шлюбу прізвище - ОСОБА_3.
Позов обґрунтовано тим, що відповідно до рішення суду між позивачкою та її чоловіком ОСОБА_4 було розірвано шлюб, у зазначеному рішенні судом, зокрема, зазначено про те, що після розірвання шлюбу позивачці залишено прізвище ОСОБА_3. Однак, це не відповідало волі позивачки, через правову необізнаність нею рішення суду не було оскаржено. Позивач звернулась до Індустріального відділу РАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області із заявою про те, що бажає залишити обране при реєстрації шлюбу прізвище - ОСОБА_3. Відповідач листом відмови позивачці у цій вимозі, зазначивши, що виконує рішення суду. Позивачка зазначає, що така відмова відповідача тягне за собою заміну переліку документів (паспорта громадянина України, тощо), також може викликати невідповідність прізвищ позивачки та прізвищ її дітей, що може призвести у подальшому до зайвих непорозумінь та витрат, враховуючи те, що позивачка готує документи для виїзду за кордон.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, станом на дату та час розгляду справи від відповідача до суду жодні заяви. Клопотання та документи не надходили.
За таких обставин суд, керуючись положеннями ст.128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно із ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Згідно із ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19.07.2013р. по цивільній справі № 202/26096/13ц задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу - шлюб між ОСОБА_3 до ОСОБА_4, зареєстрований 15 січня 2000 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінського районного управління юстиції м. Севастополя, актовий запис №15 - розірвано.
Крім того, зазначеним рішенням після розірвання шлюбу залишено ОСОБА_3 прізвище ОСОБА_3.
Відповідно до відмітки на наданій позивачкою копії зазначено рішення, рішення набрало законної сили 29.07.2013 року.
07.10.2014р. ОСОБА_3 звернулась до начальника Індустріального відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції із заявою про здійснення державної реєстрації розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_4 без зміни прізвища, залишивши за позивачкою прізвище - ОСОБА_3.
У вищезазначеній заяві позивачка зазначила про те, що судом було вирішено питання щодо залишення після розірвання шлюбу ОСОБА_3 прізвища ОСОБА_3, що не відповідало позовним вимогам позивача. У зв'язку із правовою необізнаністю ОСОБА_3 не звернула не це увагу та не оскаржила рішення суду у встановлені законом строки. Лише під час реєстрації розірвання шлюбу у органах РАЦС позивачка дізналась про правові наслідки цього рішення та необхідністю заміни низки документів (паспорт громадянина України, закордонний паспорт, водійські права, тощо), що тягне за собою велику втрату часу та значних матеріальних витрат, що також потягне відмінність прізвища позивачки та прізвища її дітей.
Листом від 25.10.2014р. за № 1634/10.4-24 відповідач повідомив позивачку про те, що виконати її прохання не можливо з огляду на те, що відповідач не має права оскаржувати рішення суду про розірвання шлюбу щодо зміни прізвища ОСОБА_3 Крім того, відповідач у листі роз'яснив право позивача звернутись у порядку ст. 219 ЦПК України до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська із заявою про виправлення описки у судовому рішенні відносно прізвища позивачки.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.
Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» встановлено, що актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» для державної реєстрації актів цивільного стану подається паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця заявника та документи, які підтверджують факти, що підлягають державній реєстрації.
Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану шляхом складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» лержавна реєстрація розірвання шлюбу проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану у встановлених законом випадках.
Згідно із ч. 7 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» про державну реєстрацію розірвання шлюбу та про розірвання
шлюбу, здійснене в судовому порядку, робиться відмітка в актовому записі про шлюб. У разі розірвання шлюбу в судовому порядку рішення суду, яке набрало законної сили, надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення.
Позивач у процесі судового розгляду справи підтвердила, що не оскаржувала у апеляційному порядку рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19.07.2013р. по цивільній справі № 202/26096/13ц, яким розірвано шлюб між ОСОБА_3 до ОСОБА_4, зареєстрований 15 січня 2000 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінського районного управління юстиції м. Севастополя, актовий запис №15 та яким після розірвання шлюбу залишено ОСОБА_3 прізвище ОСОБА_3.
Зазначене рішення є чинним та набрало законної сили.
Така позиція відображена у листі Індустріального відділу реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції від 25.10.2014р. за № 1634/10.4-24.
Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Крім того, відповідно до положень ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідач не є особою, яка наділена законом повноваженнями щодо невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язаний його викоанти шляхом, зазначеним у рішення.
Отже, суд прийшов до висновку, що у оскаржуваних діях відповідача відсутня протиправність.
Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Розглядаючи спір по суті, зважаючи на сукупність обставин, встановлених під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Індустріального відділу реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 27 січня 2015 року
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили на 27.01.2015р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.В Ільков В.В.Ільков О.А.Чернецька