03 лютого 2015 року м. Київ К/800/37307/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2014 року у справі за заявою управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про поворот виконання постанови у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2014 року, відмовлено у задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про поворот виконання постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 22 квітня 2011 року.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та задоволення заяви про поворот виконання судового рішення.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 квітня 2011 року позов задоволено. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва здійснити ОСОБА_4 перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії - 2009 рік, починаючи з 1 листопада 2010 року з урахуванням проведених виплат.
На виконання вказаної постанови 26 травня 2011 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист, на підставі якого 3 червня 2011 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 26981177.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2012 року скасовано постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 22 квітня 2011 року та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
У лютому 2014 року управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про поворот виконання постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 22 квітня 2011 року.
Згідно ч. 3 ст. 265 КАС України заяву про поворот виконання може бути подано протягом одного року з дня виникнення підстав для повороту виконання.
Відповідно до ст. 266 КАС України поворот виконання постанови про відшкодування шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, постанови про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також постанови про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
Отже, відмовляючи у задоволенні заяви про поворот виконання постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 22 квітня 2011 року, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для повороту виконання вказаного судового рішення.
Крім того, судами вірно зазначено про пропуск встановленого законом строку звернення із заявою про поворот виконання постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 22 квітня 2011 року, оскільки постанова Київського апеляційного адміністративного суду винесена 28 вересня 2012 року, а із заявою про поворот виконання постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 22 квітня 2011 року управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва звернулось лише 3 лютого 2014 року.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 цього Кодексу, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги про незаконність судового рішення, порушення норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на доказах та матеріалах справи.
Тому колегія суддів, перевіривши у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.В. Тракало
Судді: Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк