27 січня 2015 року м. Київ К/800/63775/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Усенко Є.А.,
Юрченко В.П.
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Модерн-ХХІ» (далі - Товариство) до ДПІ,
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У липні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0001212201 від 22.05.2013 року.
Зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях ДПІ, що викладені в акті перевірки.
30 серпня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2013 року, позов задоволено частково.
Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0001212201 від 22.05.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, у розмірі 400 000,00 грн., та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), у розмірі 200 000,00 грн., скасовано.
ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 18.02.2013 року до 1.04.2013 року ДПІ здійснена планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2012 року до 31.12.2012 року, за наслідками якої 8.04.2013 року був складений акт перевірки.
У акті перевірки зазначено, що Товариство порушило вимоги ч. 1 ст. 203, ст.. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей при вчиненні правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними в правочинах, здійснених ним з ТОВ «Старт-Д»; а також п.,п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України в наслідок чого був занижений податок на додану вартість, у розмірі 400 000,00 грн.
22 травня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001212201 щодо збільшення Товариству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 917 879 грн., з яких за основним платежем - 611 919,00 грн., штрафні (фінансові)п санкції - 305 960,00 грн.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договором оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше - дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковим накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 28.04.2012 року між Товариством та ТОВ «Старт-Д» був укладений договір поставки товару № 28/04-01 на підтвердження виконання умов якого Товариство надало видаткові накладні від 22.05.2012 року, 21.05.2012 року, 18.05.2012 року, 17.05.2012 року, 16.05.2012 року, 15.05.2012 року, 14.05.2012 року, 11.05.2012 року, 10.05.2012 року, 4.05.2012 року, 3.05.2012 року, 28.04.2012 року; податкові накладні, подорожні листи вантажного автомобіля від 28.04.2012 року, 3.05.2012 року, 4.05.2012 року, 10.05.2012 року, 11.05.2012 року, 14.05.2012 року, 15.05.2012 року, 16.05.2012 року, 17.05.2012 року, 18.05.2012 року, 21.05.2012 року, 22.05.2012 року; платіжні доручення від 20.06.2012 року, 18.05.2012 року; акти прийому-передачі векселів від 15.08.2012 року; платіжні доручення від 30.05.2013 року, 29.05.2013 року, 27.05.2013 року, 29.04.2013 року, 26.04.2013 року, 25.04.2013 року, 24.04.2013 року, 19.04.2013 року, 17.04.2013 року; тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; витяги з наказів від 1.10.2005 року, від 2.08.2010 року; простий вексель серії АА 1684515від 15.08.2012 року,
Зазначені документи підтверджують фактичне здійснення Товариством даних господарських операцій та відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У касаційній скарзі ДПІ зазначає про відсутність у Товариства трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання, а також відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення та зберігання товарів.
При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Надані Товариством документи бухгалтерського обліку, а саме: копія статуту; довідка з ЄДРПО України; ліцензія про ведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури; звіт про рух товарно-матеріальних цінностей; накладні на передачу матеріалів у виробництво № КА-0001055 від 18.03.2013 року, № КА-0001182 від 12.02.2013 року; прайс-лист контрагента ТОВ «Старт-Д» підтверджують фактичне здійснення вказаних господарських операцій, рух активів та зміни у власному капіталі, що відбулись у Товариства.
Висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову є обґрунтованими.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Усенко Є.А.
Юрченко В.П.