27 січня 2015 року м. Київ К/800/51214/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Усенко Є.А.,
Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - ДПІ) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (далі - Товариство) до ДПІ
про часткове скасування податкового повідомлення-рішення, -
У квітні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про часткове скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0000592342 від 30.08.2012 року щодо донарахування основного платежу з земельного податку, у розмірі 16 890,90 грн., та застосування штрафних санкцій, у розмірі 4 222,73 грн.
Зазначило, що податкове повідомлення-рішення ДПІ не відповідає дійсності, оскільки земельна ділянка (ставок), за яку донараховано земельний податок, Товариству на праві приватної власності не належить, а відноситься до земель водного фонду Часовоярської міської ради Донецької області.
4 липня 2013 року постановою Донецького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року, позов задоволено.
Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0000592342 від 30.08.2012 року в частині донарахування основного платежу з земельного податку, у розмірі 16 890,90 грн., та застосування штрафних фінансових санкцій, у розмірі 4 222,73 грн., скасовано.
ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 25.06.2012 року до 06.08.2012 року ДПІ була здійснена документальна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2011 року до 31.03.2012 року, за наслідками якої 13.08.2012 року був складений акт перевірки.
У акті перевірки зазначено, що у порушення вимог ст. 206 Земельного кодексу України, пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270, п. 287.6 ст. 287, п. 286.4 ст. 286 Податкового кодексу України Товариство не нарахувало та не сплатило земельний податок, у розмірі 16 890,90 грн., за земельну ділянку, площею 5,2 га, розташовану у м. Часів Яр Донецької області, зайняту ставком для живлення цеху №2, яка відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно належить Товариству.
30 серпня 2012 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000592342 щодо донарахування Товариству земельного податку, у розмірі 22 540,55 грн., та штрафних санкцій, у розмірі 5 975,15 грн.
7 вересня 2012 року Товариство звернулося до ДПІ зі скаргою щодо перегляду податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0000602342, № 0000582342, № 0000612342, № 0001271742 та № 0000592342 від 30.08.2012 року.
9 листопада 2012 року ДПІ прийняла рішення щодо відмови у задоволенні скарги Товариства від 7.09.2012 року.
Відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою 1-ДН №001584, виданого 6.11.1996 року Часовоярською міською радою народних депутатів Донецької області Товариству надані у постійне користування земельні ділянки для розміщення основних фондів. В даному акті ставок для живлення цеху №2 водою окремо не зазначений.
Згідно з свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №547947 від 21.03.2007 року серед іншого майна зазначений і ставок для живлення цеху водою з насосною, (інвентарний №120106), площа якого становить 28,5 кв.м., а не 5,2 га., як зазначено в акті перевірки.
Відповідно до додатку до Рішення виконавчого комітету Часовоярської міської ради Донецької області № 28 від 22.02.2006 року в переліку об'єктів нерухомого майна, яке належить Товариств, значиться ставок для живлення цеха водою з насосною (інвентарний №120106).
В бухгалтерському обліку Товариства за інвентарним №120106 зазначена насосна станція, площею 28,5 кв.м., для живлення водою цеху №2, яка розташована біля ставка.
Згідно з ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельні ділянки.
Відповідно до пп. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є землекористувачі.
Згідно з пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що в матеріалах адміністративної справи зазначений вичерпний перелік земельних ділянок, які рахуються за Товариством, відповідно до якого за Товариством земельних ділянок, площею 5,2 га у м. Часів Яр Донецької області, не рахується, ставок відноситься до земель водного фонду (запасу) Часовоярської міської ради Донецької області.
Відповідно до листа Часовоярської міської ради Донецької області від 2.07.2013 року землі водного ставка, розташованого в районі цеху №2 у м. Часів Яр Донецької області, відносяться до земель водного фонду (запасу) Часовоярської міської ради Донецької області, та їм не присвоєно кадастрових номерів.
Згідно з п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що ДПІ протиправно зроблений висновок про належність на праві приватної власності спірної земельної ділянки Товариству, що є підставою для часткового скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову є обґрунтованими.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області відхилити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Усенко Є.А.
Юрченко В.П.