10 лютого 2015 року м. Київ К/800/46397/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючої - судді Васильченко Н.В.
суддів Калашнікової О.В. Леонтович К.Г.
при секретарі Романишин О.В.
з участю представника позивача ОСОБА_1 3-ї особи ОСОБА_2
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 6 березня 2014 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2014 р. по справі № 81512\3452\2012 за позовом ОСОБА_4 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради за участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та скасування рішення -
У березні 2012р. ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради за участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та скасування розпоряджнння Київської районної адміністрації в м. Одесі № 572 від 7.5.2004 р.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те , що вказаним розпорядженням визнано право власності на ряд споруд за гр. ОСОБА_3, тоді як ці споруди розташовані на земельній ділянці загального користування, що порушує її законні права та інтереси.
Постановою Київського районного суду м.Одеси від 6 березня 2014р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 8 липня 2014 р., позов задоволено частково, скасоване свідоцтво про право власності серії САА №101164, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради в частині літньої кухні №101, сараю №102, вбиральні №103, душу №103 (1), відображених у технічному паспорті від 5 травня 2002р. в частині визнання права власності на літню кухню №101, сарай №102, вбиральню №103, душ №103 (1). В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із ухваленими судовими рішеннями, ОСОБА_3 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить ці рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Скарга обґрунтована порушенням норм матеріального та процесуальн ого права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судом та обґрунтованість застосування норм матеріального права до вирішення спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів підстав до її задоволення не вбачає.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що розпорядженням Київської районної адміністрації «Про прийняття в експлуатацію будівель по АДРЕСА_1 в м.Одесі « № 572 від 7.05.2004 р. не приймалось рішення про введення в експлуатацію спірних будівель № 101, 102, 103, 103-1 , відповідно літньої кухні, сараю, вбиральні, душу, а тому правових підстав для видачі свідоцтва про право власності на вказані будівлі не було, що явилось підставою для його скасування.
Колегія суддів погоджується із висновком суду, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_4 з чоловіком ОСОБА_5 є співвласниками земельної ділянки, яка розташована в м.Одесі, АДРЕСА_1 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №655777 від 04.11.2004р. (т.1 а.с.8).
Власником суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право власності на дачу №3-1202 від 21.05.1998р.
Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради за №572 від 07.05.2004р. прийнято в експлуатацію будівлі по АДРЕСА_1, а саме надбудову 2-го поверху літ «Е» - житлова кімната 13кв.м.(т.1. а.с.20).
На підставі зазначеного розпорядження виконавчим комітетом Одеської міської ради 19.05.2004р.ОСОБА_3. видано свідоцтво про право власності серії САА №101164 на дачні будівлі по АДРЕСА_1 на приміщення 2-1; 2-2; 2-3; 2-4 в дачному будинку літ. «Е» загальною площею 42,3кв.м., літню кухню №101, сарай №102, вбиральню №103, душ №103-1, відображених у технічному паспорті від 5.04.2002р.(т.1 а.с.21).
Як вбачається із свідоцтва САА № 101164 від 7.5.2004 р., , яке досліджувалось судом, воно видане на літню кухню, сарай, вбиральню, душ, які належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 на підставі розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради № 572 від 7.5.2004 р.
Разом з тим, як вбачається із змісту цього розпорядження, ним вирішувалось питання про ведення в експлуатацію надбудови другого поверху літ «Е» - житлової кімнати площею 13 кв.м.
Рішення про введення в експлуатацію спірних будівель : літньої кухні № 101, сараю № 102, вбиральні № 103, душу № 103-1 не приймалось.
Відповідачем не надані будь-які документи, які б свідчили про прийняття та введення в експлуатацію вказаних будівель.
Відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Мінюсту № 7\5 від 7.2.2002 р., п.1.6 Реєстрації підлягають права власності тільки на об»єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об»єкти.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої та апеляційної інстанції, що свідоцтво про право власності на ім»я ОСОБА_3 на спірні будівлі: літню кухню, сарай, вбиральню, душ видане з порушенням процедури, яка встановлена для видачі такого документу, з порушенням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а тому є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Крім того, факт знаходження спірних будівель на землі загального користування підтверджений рішенням Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2011 р. за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, яким земельну ділянку площею 31,8 кв.м по АДРЕСА_1 в м. Одесі (проїзд) залишено в загальному користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_3
Відповідно до ч.4 ст.35 ЗК України до земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування.
З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка , зайнята спорудами літ « 101» - літня кухня, літ « 101 (1)» - прибудова до літньої кухні, літ « 103» - вбиральня - зазначена, як проїзд. Вхід на земельну ділянку позивачки здійснюється через земельну ділянку на якій розташовані споруди літньої кухні №101, сараю №102, вбиральні №103, душ №103 (1). Дана земельна ділянка находиться в спільному користуванні позивачки та ОСОБА_3, вона зазначена, як проїзд, іншого входу на земельну ділянку ОСОБА_4 немає.
Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вірного вирішив, що наявність літньої кухні №101, сараю №102, вбиральні №103, душу №103 (1) на земельній ділянці, яка знаходиться в загальному користуванні позивачки та ОСОБА_3 та зазначена як проїзд порушує права та інтереси щодо її використання ОСОБА_4, яка немає повноцінного доступу до неї.
Що стосується позовних вимог в частині скасування розпорядження Київської районної адміністрації №572 від 7 травня 2004р. «Про прийняття в експлуатацію будівель по АДРЕСА_1, ОСОБА_3.», то цим розпорядженням було введено в експлуатацію надбудову другого поверху літ «Е» - літня житлова кімната, а не споруди літньої кухні №101, сараю №102, вбиральні №103, душу №103-1, які розташовані на земельній ділянці загального користування ,зазначеній як проїзд та стосовно яких виник спір. Отже, вказане розпорядження права позивачки не порушує, а тому, як вірно зазначив суд першої та апеляційної інстанції, підстав для визнання його протиправним не має.
Колегія суддів дійшла думки, що суд першої та апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, вірно встановив характер спірних правовідносин та обґрунтовано застосував норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б призвели до ухвалення незаконного рішення, не вбачається.Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.
Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів -
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 6 березня 2014 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2014 р. по справі № 81512\3452\2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.
Судді :