03 лютого 2015 року м. Київ К/800/33372/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),
Малиніна В.В.,
Швеця В.В.,
провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області, Горлівського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання дій неправомірними за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року, -
01 березня 2013 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати незаконним наказ начальника ГУ МВС України в Донецькій області Дубовика В.М. за № 23о/с від 25 січня 2013 року про її звільнення відповідно до п.65 "а" (за віком) зі служби Міністерства внутрішніх справ України, поновити на службі в органах Міністерства внутрішніх справ України, стягнути із роботодавця суму заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року залишено без змін.
ОСОБА_4 не погодилась з постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року і звернулась до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.
ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, виданий Центрально-Міським РВ Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області 26 червня 2008 року.
Починаючи з 12 листопада 1984 року, ОСОБА_4 проходила службу в органах внутрішніх справ України, про що свідчать записи у трудовій книжці.
Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 29 грудня 2006 року № 458 позивач призначена начальником сектора ГІРФО Центрально-Міського райвідділу Горлівського міськуправління.
Відповідно до наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 25 січня 2013 року № 23о/с "По особовому складу" відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 25 січня 2013 року майор міліції ОСОБА_4 - начальник сектора ГІРФО Центрально-Міського райвідділу Горлівського міськуправління звільнена з органів внутрішніх справ за п.65 "а" (за віком).
Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 25 січня 2013 року № 23о/с щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ за п.65 "а" (за віком).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився Донецький апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що при прийнятті вищевказаного наказу ГУ МВС України в Донецькій області діяло відповідно до вимог Закону України "Про міліцію" та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, оскільки звільнення позивача відбулося за п. «а» п.65 Положення, у зв'язку з досягненням граничного віку, встановленого пунктом 7 цього Положення, що унеможливлює проходження служби після досягнення 45 років для осіб середнього і старшого начальницького складу. Аналогічна правова позиція містить в постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2009 року відповідно до якої суди не вправі поновлювати на службі в органах внутрішніх справ осіб, які згідно з Положенням, не можуть проходити її за віком.
Свої висновки обґрунтовували наступними правовими нормами.
Згідно з ч.1 ст.16 Закону України "Про міліцію" особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114.
Перелік спеціальних звань, що присвоюються особам, які перебувають на службі в органах внутрішніх справ, визначений п.2 Положення № 114.
На час звільнення ОСОБА_4 було присвоєне спеціальне звання майора міліції, тобто відповідно до п.2 Положення № 114 позивач належала до старшого начальницького складу.
Відповідно до п.7 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, залежно від присвоєних їм спеціальних звань, перебувають на службі в органах внутрішніх справ до такого віку: особи старшого начальницького складу, за винятком полковників міліції та полковників внутрішньої служби - 45 років.
П.8 Положення № 114 визначено, що особи старшого начальницького складу, які досягли встановленого для них п.7 цього Положення віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.
Таким чином, за загальною нормою, яка міститься у п.7 Положення № 114, ОСОБА_4 як особа старшого начальницького складу мала перебувати на службі до досягнення 45 річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим виникли підстави для припинення її служби в органах внутрішніх справ.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, питання припинення позивача на службі в органах внутрішніх справ не було вирішено у 2011 році з тієї причини, що завдання і функції, які покладалися на сектор у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Центрально-Міського районного відділу Горлівського міського управління ГУ МВС України в Донецькій області, який очолювала позивач, передавалися територіальним органам Державної міграційної служби України.
Відповідно до п.8 Положення № 114 при необхідності на службі в органах внутрішніх справ можуть бути залишені на строк до п'яти років: особи старшого начальницького складу до полковника міліції та полковника внутрішньої служби включно - начальниками, яким надано право призначати їх на посаду.
У виняткових випадках особам старшого начальницького складу строк служби в органах внутрішніх справ може бути продовжено, з урахуванням стану здоров'я, в такому ж порядку повторно до 5 років, а окремим із них, які мають вчену ступінь або вчене звання, - до 10 років.
Отже, залишення особи на службі в органах внутрішніх справ після досягнення віку, передбаченого п.7 Положення № 114, належить до виключеної компетенції керівництва органів внутрішніх справ. Особа може бути залишена на службі після досягнення вказаного віку за умови наявності службової необхідності у цьому.
П.п. "а" п.65 Положення № 114 передбачено, що особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) за віком - при досягненні граничного віку, встановленого п.7 цього Положення та Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання.
Відповідно до п.70 Положення № 114 звільнення осіб старшого начальницького складу в запас і відставку провадиться: до підполковника міліції, підполковника внутрішньої служби включно - начальниками головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі і рівними їм начальниками, яким таке право надано Міністром внутрішніх справ.
Таким чином, суди попередніх інстанцій належним чином встановили обставини справи, дали відповідну оцінку дослідженим у судових засіданнях доказам у справі, та прийшли до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача, оскільки відповідачем не допущено порушень процедури звільнення, встановленої чинним законодавством України.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 КАС України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді О.Ф. Ситников
В.В. Малинін
В.В. Швець