"03" лютого 2015 р. м. Київ К/800/11404/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),
Малиніна В.В.
Швеця В.В.,
провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про поновлення на роботі за касаційною скаргою Головної державної інспекції на автомобільному транспорті на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року, -
04.09.2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив поновити його на роботі на посаді провідного спеціаліста Відділу державного контролю територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області. Також просив стягнути з Головної державної інспекції на автомобільному транспорті на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті Міністерства транспорту і зв'язку України змінити дату звільнення позивачу в наказі від 17.06.2011 року № 416-ВК/15п з 21.06.2011 року на 24.09.2012 року та виплатити йому середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 21.06.2011 року по 24.09.2012 року включно.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року та прийнято нову, якою адміністративний позов задоволено частково.
Скасовано наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті № 416-ВК/15п від 17.06.2011 року про звільнення ОСОБА_4 з посади провідного спеціаліста відділу державного контролю територіального управління Головавтотрансінспекції у Одеській області з 21.06.2011 року.
Поновлено ОСОБА_4 на посаді провідного спеціаліста відділу державного контролю територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Одеській області.
Стягнуто з Головної державної інспекції на автомобільному транспорті на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.06.2011 року по день поновлення на посаді.
Головна державна інспекція на автомобільному транспорті не погодилась з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року та звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанцій та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.
Позивач з 17.10.2005 року працював на посаді провідного спеціаліста відділу державного контролю територіального управління Головавтотрансінспекції у Одеській області.
17.06.2011 року наказом начальника Головної державної інспекції на автомобільному транспорті - Головою комісії з ліквідації Головавтотрансінспекції № 416 - ВК/15п позивач звільнений з займаної посади з 21.06.2011 року відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України в зв'язку із ліквідацією Головавтотрансінспекції.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом про поновлення його на роботі на посаді провідного спеціаліста відділу державного контролю територіального управління Головавтотрансінспекції у Одеській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вважав неможливим поновити позивача на посаді, враховуючи, що Головна державна інспекції на автомобільному транспорті ліквідована. Разом з тим, реалізуючи переважне право позивача на залишення на роботі, суд вважав за можливе змінити дату його звільнення на дату звільнення останнього працівника територіального управління - 24.09.2012 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Одеський апеляційний адміністративний суд погодився щодо наявності у позивача переважного права залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства. Проте вказав,що висновок суду про неможливість поновити позивача на посаді не відповідає вимогам закону та обставинам справи та з урахуванням ст.195 КАС України, вийшов за межі доводів касаційної скарги скасував наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті № 416-ВК/15п від 17.06.2011 року про звільнення ОСОБА_4 з посади провідного спеціаліста відділу державного контролю територіального управління Головавтотрансінспекції у Одеській області з 21.06.2011 року та поновив його на займаній посаді провідного спеціаліста.
Проте, перевіривши матеріали касаційної скарги, відповідні норми матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком на підставі наступного.
Визначальним для вирішення даної справи є, насамперед, правильне визначення змісту та обсягу позовних вимог.
При цьому адміністративний позов не містив вимогу про скасування або визнання нечинним рішення відповідача за п.1 ч.4 ст. 105 КАС України.
Згідно п.5 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року, відповідно до частини другої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. При цьому слід ураховувати, що в такому разі в мотивувальній частині рішення суд повинен навести відповідне обґрунтування.
Проте, в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції відсутнє відповідне обґрунтування щодо виходу суду першої інстанції за межі позовних вимог ОСОБА_4 в частині зміни дати звільнення в наказі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті № 416-ВК/15п від 17.06.2011 року про звільнення ОСОБА_4 з посади провідного спеціаліста відділу державного контролю територіального управління Головавтотрансінспекції у Одеській області з 21.06.2011 року.
Оскільки правовий акт, що став підставою для ліквідації, та наступне звільнення працівника з цієї підстави взаємопов'язані, то способом захисту порушеного права позивача, враховуючи зміст позовних вимог, є поновлення працівника на посаді, з якої його було звільнено.
Разом з тим, враховуючи необхідність перевірки такого правового акта, як наказу про звільнення позивача з посади так і процедури звільнення, суд апеляційної інстанції виходячи з меж доводів апеляційної скарги не вказав на порушення судом першої інстанції норм ст. 11 КАС України та передчасно без заявлених вимог про скасування наказу про звільнення № 416-ВК/15п від 17.06.2011 року визнав його незаконним та скасував.
Відповідного до ч. 4 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Також на ці порушення судом першої інстанції вказувала в своїй апеляційній скарзі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року Головна державна інспекція на автомобільному транспорті.
При цьому слід зазначити, що зміна судом першої інстанції дати звільнення позивача з посади не може вважатися належним захистом порушеного права ОСОБА_4
Також слід зазначити, що суд апеляційної інстанції, виходячи з меж позовних вимог та скасовуючи наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті № 416-ВК/15п від 17.06.2011 року про звільнення ОСОБА_4 з посади провідного спеціаліста відділу державного контролю територіального управління Головавтотрансінспекції у Одеській області не звернув уваги на те, що позивачем пропущений місячний строк звернення до суду, встановлений ч.3 ст. 99 КАС України.
Згідно ч.1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 3 ст.99 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи з наказом про звільнення позивач був ознайомлений 20.06.2011 р.
Проте з даним адміністративним позовом до суду першої інстанції позивач звернувся лише 04.09.2012 року.
Клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду судами розглянуто не було.
Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Отже, з урахуванням відсутності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, судом апеляційної інстанцій передчасно, з порушенням ч.4 ст. 195 КАС України та ч. 1 ст. 100 КАС України прийнято рішення про скасування наказу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті № 416-ВК/15п від 17.06.2011 року про звільнення ОСОБА_4 з посади провідного спеціаліста відділу державного контролю територіального управління Головавтотрансінспекції у Одеській області з 21.06.2011 року та поновлення його на посаді.
За приписами ч.2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 227, 231 КАС України, -
Касаційну скаргу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді О.Ф. Ситников
В.В. Малинін
В.В. Швець