03 лютого 2015 року м. Київ К/800/12376/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),
Малиніна В.В.,
Швець В.В.,
провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання неправомірним та скасування наказу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року, -
ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом про скасування та визнання наказу Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим № 21 від 08.02.2011 р «Про стан службової дисципліни» неправомірним.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2012 позовні вимоги задоволені.
Визнано протиправними та скасовано наказ Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим № 21 від 08.02.2011 р "Про стан службової дисципліни".
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2012 року та адміністративний позов залишено без розгляду.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2012 року, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 проходила службу в органах Державного департаменту України з питань виконання покарань України з 1999 року та 31.03.2012 року була звільнена у відставку за п.65 "а" Положення про проходження служби рядовим та начальницькім складом органів внутрішніх справ з посади заступника начальника управління - начальник відділу кримінально-виконавчої інспекції.
Під час проходження позивачем служби, 26 липня 2011 р. Управлінням Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим проводилося службове розслідування за фактом, викладеним у листі в.о. начальника відділу прокуратури АРК за № 16-249 вих.-11 від 05.07.2011.
За результатами службового розслідування 26.07.2011 року начальником управління ДДУПВП в АРК був затверджений Висновок за матеріалами службової перевірки за фактом, який викладений у листі в.о. начальника відділу прокуратури АР Крим М. Мінкіна за №16-249 вих-11 від 05.07.2011 року, щодо усунення порушень норм законодавства при проведенні службової перевірки за фактами, вказаними у поданні прокуратури АР Крим від 16.05.2011 року за №16-183 вих -11.
Згідно з висновками службової перевірки - за низький контроль за діяльністю підлеглих прийнято рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника управління - Начальника відділу КВІ полковника внутрішньої служби ОСОБА_4
Начальником управління ДДУПВП в АРК від 27.07.2011 р. №147 був прийнятий наказ "Про стан службової дисципліни у відділі кримінально-виконавчої інспекції та покарання винних", згідно з яким, за низький контроль за діяльністю підлеглих, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення - винесено зауваження.
8 лютого 2011 начальником управління ДДУПВП в АРК прийнятий наказ № 21 «Про стан службової дисципліни».
З наказу випливає, що 10 листопада 2011 начальником сектору з питань запобігання та протидії корупції і внутрішньої безпеки управління ДДУПВП в АРК була проведена службова перевірка за фактами, викладеним у перевірці прокуратури АРК від 27.01.2012 р., в ході якої з'ясувалося, що наказ про притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності у секторі документального забезпечення, режимно-секретної роботи та архівної справи управління ДДУПВП в АРК - не реєструвався. Під номером, зазначеним у наказі про покарання, був виданий наказ іншого змісту. Висновки службового розслідування були направлені до Прокуратури АРК для вирішення питання про притягнення ОСОБА_4 до відповідальності, згідно з чинним законодавством.
Згідно з наказом за порушення службової дисципліни, яке виразилося у наданні недостовірної інформації та направленні до Прокуратури АРК незареєстрованого наказу про накладання стягнення, заступнику начальника управління - начальнику відділу кримінально-виконавчої інспекції управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Криму підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_4 оголошено догану.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 наказ отримала 13.02.2012р. про що позивачем був зроблений запис власноруч на його копії.
Не погодившись з наказом Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим № 21 від 08.02.2011 р "Про стан службової дисципліни", позивач звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим дійшов висновку про неправомірність прийняття оскаржуваного наказу з посиланням на те, що ОСОБА_4 не є відповідальною особою щодо реєстрації наказів та на час прийняття наказу від 27.07.2011 р. №147 «Про стан службової дисципліни у відділі кримінально-виконавчої інспекції та покарання винних» та його направлення до Прокуратури АР Крим знаходилася у відрядженні у м. Києві. Також суд першої інстанції вказав на порушення відповідачем порядку та строку притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності, встановленого ст. ст. 14, 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
Постановляючи ухвалу про залишення адміністративного позову без розгляду суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущений місячний строк звернення до суду, встановлений ч.3 ст. 99 КАС України.
Аналізуючи обставини справи та застосовуючи відповідні норми процесуального права, суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком на підставі наступного.
Згідно ч.1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 3 ст.99 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанцій, про порушення своїх прав а саме, про наявність наказу Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим № 21 від 08.02.2011 р «Про стан службової дисципліни», позивач була обізнана з 13.02.2012р., в той час як з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим, ОСОБА_4 звернулася лише 31 травня 2012 року.
Застосовуючи встановлений ст. 99 КАС України строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів позивача, суд апеляційної інстанції належним чином визначив початок перебігу строку звернення до суду, тобто день, з якого слід обчислювати строк звернення до суду та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Отже, судом апеляційної інстанції обґрунтовано застосовані наслідки пропуску строку звернення до суду, визначені ч. 1 ст. 100 КАС України (чинного на час звернення до суду).
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року, ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду, тому підстави для скасування або зміни рішення відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року - без змін, оскільки судом апеляційної інстанцій не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 КАС України суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді О.Ф. Ситников
В.В. Малинін
В.В. Швець