22 січня 2015 року м. Київ К/800/43041/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого-судді Заїки М.М.,
суддів Загороднього А.Ф.,
Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки (далі - відділення Фонду, Фонд відповідно) на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки про стягнення заборгованості,
встановила:
У березні 2013 року управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області звернулося до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки про стягнення заборгованості.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано дії Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Ровеньки Луганської області щодо невиплати суми витрат на виплату пенсії ОСОБА_2, ОСОБА_3 по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з 01.09.2012 по 28.02.2013 незаконними. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Ровеньки Луганської області на користь управління Пенсійного фонду України в м.Ровеньки Луганської області витрати на виплату пенсії ОСОБА_2, ОСОБА_3 за період з 01.09.2012 по 28.02.2013 в сумі 1800 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки просило ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року скасувати, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року змінити, відмовивши в задоволенні позову в повному обсязі.
У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області просило постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року скасувати, та прийняти рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2014 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року скасовано, та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області задоволено. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки на користь управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області 74 142 грн. 97 коп. витрат на виплату і доставку пенсій по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Постановою Верховного Суду України від 08 липня 2014 року постанову Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, управління ПФУ в період з 01 вересня 2012 року по 28 лютого 2013 року помісячно складало списки осіб, які отримують пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Вищевказані виплати увійшли до актів щомісячної звірки витрат на виплату пенсій по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Разом з тим відділення Фонду вказані суми прийняло до відшкодування не в повному обсязі, про що складено таблиці розбіжностей до довідок про відшкодування Фондом витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до таблиць розбіжностей та списків осіб, за якими Фонд не прийняв до відшкодування суми витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, встановлено, що відділення Фонду у спірному періоді не прийняло до відшкодування суми витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника, оскільки: на момент смерті потерпілого його дружина була у трудових відносинах з підприємством; на момент смерті потерпілого його дружина не досягла пенсійного віку; особам, які мають право на виплати встановлено інвалідність після смерті годувальника (ОСОБА_2, ОСОБА_4.); на момент смерті потерпілого його син - інвалід ІІІ групи - не перебував на утриманні останнього (мешкав окремо та мав свою сім'ю) (ОСОБА_3.).
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ, залежно від страхового випадку, є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
1 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), який частково дублює норми раніше прийнятого, але ще чинного Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).
Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Оскільки за змістом вищевказаної норми дія Закону № 1788-XII не поширюється на визначення права на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, ці відносини регулюються Законом № 1058-IV.
Відповідно до частини восьмої статті 36 Закону № 1058-IV пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1105-XIV).
Згідно зі статтею 33 зазначеного Закону у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є, серед іншого, жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють.
Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону № 1105-ХІV Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-ХІV.
Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
Статтею 28 Закону № 1105-ХІV встановлено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми, в тому числі, складаються із страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Проаналізувавши вищезазначені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що страхові виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 1105-ХІV Фонд виплачує у разі настання страхового випадку виключно особам, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону), перелік яких міститься у статті 33 зазначеного Закону. У разі якщо особи, яким призначені пенсії у зв'язку з втратою годувальника, не підпадають під визначений статтею 33 Закону № 1105-ХІV перелік осіб, які мають право на одержання страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника, витрати, понесені управлінням ПФУ у зв'язку з виплатою та доставкою таких пенсій, не підлягають відшкодуванню Фондом.
Таким чином суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що деякі особи, яким управління ПФУ виплатило пенсії у зв'язку з втратою годувальника, не мали права на їх отримання, Фонд правомірно не прийняв до відшкодування витрати на виплату та доставку вищезазначених пенсій таким особам.
Крім того, відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають. Із урахуванням наведених обставин постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційні скарги управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки про стягнення заборгованості - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді А.Ф. Загородній
О.П. Стародуб