"21" січня 2015 р. м. Київ К/800/46708/14
К/800/48477/14
Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Олексієнка М.М.,
суддів: Бутенка В.І.,
Винокурова К.С.,
при секретарі судового засідання: Крапивці Л.А.,
з участю: позивача ОСОБА_2, представника Чернігівської митниці Міністерства доходів і зборів України Приходько О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вищого адміністративного суду України справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України (далі - ДМС України), Чернігівської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Чернігівська митниця) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, за касаційними скаргами представника Чернігівської митниці, ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2014 року,
У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом , відповідно до якого з урахуванням уточнених позовних вимог просив, визнати незаконними дії Чернігівської митниці по не виплаті заробітної плати за час затримки виконання рішення суду від 21 лютого 2012 року, яким поновлено його на посаді інспектора сектора Митного оформлення №1 митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці та стягнути середній заробіток за весь час затримки виконання попереднього рішення суду.
Посилався на те, що відповідачем тривалий час не виконувалося рішення суду про поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) необхідно стягнути середній заробіток за період невиконання судового рішення.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2014 року, позов задоволено частково. Зобов'язано Чернігівську митницю нарахувати і виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року за період з 22 лютого 2012 року по 10 березня 2013 року з відрахуванням суми виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційних скаргах представник Чернігівської митниці та позивач, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущені судами, просять рішення судів попередніх інстанцій скасувати. При цьому, представник відповідача наполягає на скасуванні рішень в частині задоволення позовних вимог і ухваленні нового про відмову в задоволенні позову. Позивач просить скасувати рішення апеляційного суду і змінити постанову суду першої інстанції із зобов'язання Чернігівської митниці в нарахуванні і виплаті середнього заробітку за час затримки виконання попереднього рішення суду, на визнання дій по невиплаті середнього заробітку за період з 22 лютого 2012 року по 10 березня 2013 року протиправними. Представник Чернігівської митниці зазначає, що суд не надав належної оцінки доказам у справі. ОСОБА_2 вказує на незаконність стягнення виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційних скарг частково з урахуванням наступного.
Як установлено судами попередніх інстанцій, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Поновлено позивача на попередній посаді, стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу з 30.12.2011 року по 21.02.2011 року. Рішення суду про поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць звернуто до негайного виконання, проте рішення в частині поновлення на роботі виконано лише 11 березня 2013 року.
Задовольняючи позов про зобов'язання Чернігівської митниці у нарахуванні і виплаті позивачу середнього заробітку за час затримки виконання попереднього судового рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що рішення про поновлення на роботі не виконувалися з вини Чернігівської митниці.
Проте з таким висновком погодитися неможливо, оскільки судами попередніх інстанцій невірно витлумачено положення норм закону, що в свою чергу призвело до неналежного з'ясування обставини, які мають суттєве значення для вирішення спору.
Відповідно до положень статті 236 КЗпП України оплата вимушеного прогулу можлива при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), в тому числі в адміністративних справах, що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються КАС України, Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV), Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5.
За правилами зазначених нормативних актів, зокрема частини першої статті 17, частини першої статті 19 Закону № 606-ХІV, виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. При цьому, однією із підстав відкриття виконавчого провадження може бути заява стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
У постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (абзац 2 частини другої статті 25 Закону № 606-ХІV).
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом ( стаття 76 Закону № 606-ХІV).
Виходячи з положень зазначених норм закону, правові підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі виникають за наявності вини у невиконання рішення, в тому числі в добровільному порядку.
В порушення вимог, передбачених пунктом 1 частини першої статті 161 КАС України, суд першої інстанції належним чином не перевірив та з посиланням на докази, не встановив, чи мала місце вина Чернігівської митниці у не виконанні постанови суду про поновлення позивача на роботі. Зокрема, не з'ясовано, з чиєї вини з 21 лютого 2012 року не виконувалося рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді, хоча воно підлягало негайному виконанню. Судом не досліджувалися докази і не надана правова оцінка тим обставинам, що позивач звернувся до відділу примусового виконання судових рішень лише у квітні 2013 року після закінчення отримання соціальної допомоги по безробіттю. Не перевірено чи звертався позивач про виконання рішення в добровільному порядку.
Апеляційний суд зазначені порушення норм процесуального права не виправив, доводи, викладені в апеляційний скарзі, належним чином не перевірив.
Суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 220 КАС України позбавлений права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, тому попередні рішення судів підлягають скасуванню з підстав, передбачених частиною другою статті 227 КАС України (порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи), з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді встановити обставини не виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді інспектора сектора Митного оформлення №1 митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці та наявності вини відповідача у не виконання зазначеного рішення.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційні скарги Чернігівської митниці Міністерства доходів і зборів України, ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2014 року скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Бутенко
К.С. Винокуров