"27" листопада 2014 р. м. Київ К/800/39402/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Блажівської Н.Є., Голубєвої Г.К., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Авіатехмарк»
на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014
у справі №826/11373/13-а
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Авіатехмарк»
доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного Управління Міндоходів у місті Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіатехмарк» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 19.11.2012 №№0006572250, 0006582250.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2013 позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 у даній справі, скасована постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2013 та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні вказаного позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити без змін рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального права.
В письмовому поясненнях до касаційної скарги відповідач відзначив про правомірність винесення ним спірних рішень.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.05.2013 по 29.05.2013 ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах ТОВ «Альбіон 2011», ТОВ «ТК «Смарт», ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Білдінг Груп Плюс» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 04.06.2013 №369/22-509/31625377, на підставі якого відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.06.2013:
- №0003262250, яким позивачу за порушення пп.14.1.228 п.14.1 ст.14, п.п. 138.1, 138.2, 138.8 ст.138, пп. 139.1.1 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 480628,75 грн.;
- №0003272250, яким позивачу за порушення п.44.1 ст.44, п.п.201.1 та 201.10 ст.201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 2057943,75 грн.;
- №0003282250, яким позивачу за порушення п.44.1 ст.44, п.п.201.1 та 201.10 ст.201 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 26260,0 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив того, що відповідачем не доведено наявність порушень податкового законодавства.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків.
Суд касаційної інстанції вважає висновки суду першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, при цьому колегія суддів виходить з наступного.
Так, відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Як слідує з акту перевірки та на що суди попередніх інстанцій не звернули уваги, перевірка позивача була проведена відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78 статті 78 Податкового кодексу України на підставі постанови слідчого групи слідчих Генеральної прокуратури України Коваль Б.В. від 27.03.2013 по матеріалам кримінального провадження №42012000000000004 (том 1, а.с. 11).
Приймаючи рішення, суд першої інстанції оцінив наявність порушеного кримінального провадження, лише на предмет його обґрунтованості як доказу в розумінні положень, встановлених частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшовши висновку, що обов'язковим для суду під час розгляду є вирок у кримінальній справі, а факт ведення досудового слідства по кримінальному провадженню є неналежним доказом, що містить в собі інформацію про предмет доказування у даній справі.
Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що реальність господарських операцій позивача з контрагентами не підтверджена первинними документами, оскільки їх складено від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності підприємств-контрагентів позивача, що підтверджується протоколами допитів свідків у кримінальному провадженні №42012000000000004.
Суд першої інстанції об'єктивно не взяв до уваги доводи податкового органу, що позивач не підтвердив своє право на витрати та податковий кредит з огляду на наявність порушеного кримінального провадження та протоколів допиту свідків, в яких засновники підприємств-контрагентів позивача заперечували свою участь у їх створенні та діяльності.
Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентами порушеннями вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності. Якщо вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них, адже законом іншого не передбачено.
При дотриманні контрагентами законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.
Поруч з цим, протоколи допиту свідків не є допустимими та беззаперечними доказами, які є безумовною та достатньою підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договорів та для позбавлення покупця права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання товарів (робіт, послуг) у спірних постачальників.
Навіть за наявності вироку суду у кримінальній справі не виключається можливість здійснення позивачем з контрагентами реальних господарських операцій, і він також потребує оцінки судом в сукупності з іншими доказами, а також у відповідності до вимог ч. 4 ст. 72 КАС України, згідно яких вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Разом з тим, підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час проведення перевірки відповідачем) передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.
Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття податкових повідомлень-рішень) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.
Пунктом 58.4 статті 58 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення податкових повідомлень-рішень) встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.
Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.
Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Втім, суди попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не перевірили, чи розслідується у порушеному кримінальному провадженні №42012000000000004 правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) саме позивача та надати цій обставині належну оцінку, після чого з'ясувати, чи були спірні податкові повідомлення-рішення винесені з дотриманням вимог пункту 86.9 статті 86 та абзацу 3 пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України.
Також, в матеріалах справи відсутній наказ на проведення перевірки позивача, що зазначений в акті, що також не дає можливості в повному обсязі встановити підстави проведення перевірки.
Суди повинні були витребувати у податкового органу, платника податків, органу, що здійснював розслідування кримінальної справи, чи інших органів державної влади належні докази.
Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, а саме: окрім дослідження реальності господарських операцій позивача з контрагентами, дослідити дотримання відповідачем порядку прийняття податкових повідомлень-рішень, передбаченого чинним законодавством, за результатом перевірки, призначеної на підставі постанови слідчого. Для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд вживає передбачені законом заходи для витребування належних доказів із власної ініціативи.
Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіатехмарк» задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2013 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.П.Юрченко
Судді Н.Є.Блажівська
Г.К. Голубєва