"21" січня 2015 р. м. Київ К/800/49641/14
К/800/49564/14
Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді: Олексієнка М.М.,
суддів: Бутенка В.І.,
Винокурова К.С.,
розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до першого заступника директора комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (далі - КП «Київтранспарксервіс») про визнання дій протиправними щодо доступу до публічної інформації за касаційною скаргою позивача на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 25 липня 2014 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2014 року, Дарницького районного суду м. Києва від 25 липня 2014 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2014 року,
У червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив:
визнати протиправними дії першого заступника директора КП «Київтранспарксервіс», які полягають у неповному наданні запитуваної інформації;
притягнути винного до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), та накласти стягнення у вигляді штрафу;
зобов'язати відповідача у спосіб та строки, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації», надати запитувану інформацію.;
стягнути судові витрати.
Посилався на незаконність дій відповідача, що виразилися у ненаданні публічної інформації.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25 липня 2014 року, залишеною без змін Київським апеляційним адміністративним судом від 4 вересня 2014 року, закрито провадження у справі в частині вимог про притягнення до адміністративної відповідальності першого заступника директора КП «Київтранспарксервіс».
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 25 липня 2014 року в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційних скаргах позивач, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Зазначає, що запитувана інформація не відноситься до інформації з обмеженим доступом. Адміністративний суд наділений повноваженнями притягнення винного до адміністративної відповідальності.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційних скарг частково з урахуванням наступного.
Як установлено судами, що відповідає дійсним обставинам справи, 10 травня 2014 року позивач звернувся до КП «Київтранспарксервіс» із запитом, в якому просив надати наступну інформацію:
у межах якої територіальної зони міста Києва (згідно Додатку №1) перебувають паркувальні майданчики (1 і 2 згідно графічного матеріалу) по вул. Драгоманова, 6/а та вул. О.Пчілки, 3/а;
вказати кількість сплачених до місцевого бюджету коштів за місця для паркування транспортних засобів, платниками цього збору з паркувальних майданчиків 1 і 2 (згідно графічного матеріалу) за вище згаданими адресами за останній базовий податковий (звітний) період;
надати копії Статуту КП «Київтранспарксервіс» а також договорів, укладених з КП «Київтранспарксервіс», на підставі яких юридичні або фізичні особи надають послуги з паркування (здійснюють підприємницьку діяльність) по вул. Драгоманова, 6/а та О.Пчілки, 3а.
16 травня 2014 року перший заступник директора КП «Київтранспарксервіс» надав відповідь на питання зазначені в запиті. Не погоджуючись з такою відповіддю, позивач звернувся в суд.
Закриваючи провадження у справі в частині притягнення до адміністративної відповідальності першого заступника директора КП «Київтранспарксервіс», суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори про накладення адміністративних стягнень.
Висновок судів в цій частині відповідає дійсним обставинам справи та нормам процесуального права. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначається за правилами передбаченими пунктом 1 частини першої статті 3, статтею 17 КАС України. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 17 згаданого Кодексу юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори про накладення адміністративних стягнень.
Виходячи з положень зазначеної норми, справи про накладення адміністративних стягнень не віднесені до компетенції адміністративного суду. Звертаючись до суду, позивач просив притягнути заступника директора КП «Київтранспарксервіс» до адміністративної відповідальності за статтею 212-3 КУпАП та накласти стягнення у вигляді штрафу.
З урахуванням наведеного, судові рішення про закриття провадження у справі є законними і обґрунтованими.
Проте судами допущено помилку при вирішенні позовних вимог про зобов'язання першого заступника КП «Київтранспарксервіс» у наданні запитуваної інформації. Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що перший заступник КП «Київтранспарксервіс» не відноситься до розпорядників інформації, визначених у статті 13 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI), а отже позовні вимоги безпідставні.
З таким висновком погодитися неможливо, оскільки він не відповідає процесуальним нормам. Відповідно до статті 52 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю особу.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Після заміни сторони, вступу третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
За правилами цієї норми, суд першої інстанції, виявивши, що відповідач є неналежною стороною, повинен був вирішити питання про його заміну і лише тоді приймати рішення по суті.
Апеляційний суд вказане порушення не виправив, тому попередні судові рішення в частині відмови в задоволенні позову підлягають скасуванню з підстав, передбачених частиною другою статті 227 КАС України (порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи), з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
При новому розгляді вирішити питання про заміну сторони за правилами статті 52 КАС України і вирішити спір по суті.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Скасувати постанову Дарницького районного суду м. Києва від 25 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 25 липня 2014 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Бутенко
К.С. Винокуров