21 січня 2015 року м. Київ К/800/49522/14
Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді: Олексієнка М.М.,
суддів: Бутенка В.І.,
Винокурова К.С.,
здійснивши попередній розгляд справи за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі (далі - УПФ) до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області (далі - ДВС) про визнання незаконними дій і скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, за касаційною скаргою представника позивача на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 26 червня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2014 року,
У травні 2014 року представник УПФ звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив визнати незаконними дії ДВС, допущені при відкритті виконавчого провадження, та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження.
Посилався на те, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а не державною виконавчою службою.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 26 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі представник УПФ, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Вказує на те, що відповідно до положень законів «Про виконавче провадження», «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконавчі документи про стягнення коштів з державних органів, підлягають виконанню не органами державної виконавчої служби, а Державною казначейською службою України.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.
Як установлено судами попередніх інстанцій, 05.03.2014 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження про стягнення з УПФ на користь ОСОБА_2 840,72 грн. державної соціальної допомоги за період з 1 березня 2011 року по 23 липня 2011 року відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з правомірності відкриття виконавчого провадження.
Висновок судів є законним та обґрунтованим.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, в тому числі про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, визначається законами України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), від 5 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI).
Відповідно до розділу ІІ (Прикінцеві та перехідні положення) пункту 3 Закону № 4901-VI (в редакції Закону від 19.09.2013 року № 583-VII) виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
Згідно фактичних обставин справи, які встановлені судами, рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист № 2а-2061/11, ухвалено в 2011 році, тобто до набрання чинності Закону № 4901-VI.
З урахуванням зазначених обставин та норм права, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого суду про законність вчинення дій та прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок судів не спростовують і не дають підстав вважати рішення такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області відхилити, а постанову Богунського районного суду м. Житомира від 26 червня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Бутенко
К.С. Винокуров