21 січня 2015 року м. Київ К/800/44345/14
Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді: Олексієнка М.М.,
суддів: Бутенка В.І.,
Винокурова К.С.
здійснивши попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому (далі - УПФ), третя особа: публічне акціонерне товариство «Поділля-Плюс» про призначення пенсії на пільгових умовах, за касаційною скаргою позивача на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року,
У березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив визнати протиправними дії УПФ щодо відмови в призначенні йому пенсії відповідно до пункту «з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язати призначити пенсію з 30 вересня 2013 року.
Посилався на відсутність правових підстав до відмови у призначенні пенсії.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 травня 2014 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії УПФ щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_2 відповідно до пункту «з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язано призначити зазначену пенсію з 30 вересня 2013 року.
Рішенням Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року постанову міськрайонного суду скасовано і ухвалено нову про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення цього суду скасувати і залишити в силі постанову суду першої інстанції.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.
Як установлено судами попередніх інстанцій, у листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся до УПФ з вимогою про призначення йому пільгової пенсії, як водію міського транспорту. Листом від 17.12.2013 року його повідомлено, що така пенсія може бути призначена лише після надання уточнюючої довідки про пільговий характер роботи, оскільки у трудовій книжці відсутні відомості, які б давали підстави до призначення такої пенсії.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач має право на пенсію на пільгових умовах, оскільки понад 14 років працював водієм автобуса міських пасажирських перевезень.
Апеляційний суд, відмовляючи в позові, виходив з відсутності доказів, які б підтверджували пільговий характер роботи.
Висновок апеляційного суду, на відміну від суду першої інстанції, є законним та обґрунтованим.
Відповідно до пункту «з» частини першої статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком незалежно від останнього місця роботи водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону №1788-XII).
На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12.08.1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній (далі - Порядок). За правилами пункту 20 цього Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). При цьому у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка (пункт 20 Порядку).
Згідно запису трудової книжки позивача з 08.08.1986 року його переведено на посаду водія 3 класу в автоколону № 6, а з 06.06.2001 року переведений в автоколону №1 водієм 2 класу автобуса «ЛАЗ - 699 Г».
Виходячи зі змісту зазначеного запису, в трудовій книжці ОСОБА_2 відсутні відомості про його роботу за період з 08.08.1986 року по 06.06.2001 рік на посаді водія міського пасажирського транспорту.
Позивачем не надано й уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку, тому суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про безпідставність позову.
Підтвердження трудового стажу показаннями свідків можливе лише за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі (абзац перший пункту 17 Порядку із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2010 р. N 223). Таких обставин судами не встановлено, а отже посилання суду першої інстанції на покази свідків є безпідставні.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а постанову постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Бутенко
К.С. Винокуров