17 лютого 2015 року Справа № 904/4638/13
Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.
розглянув касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави (далі - прокурор) в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області (далі - Інспекція), м. Дніпропетровськ,
на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2014
у справі № 904/4638/13
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДЗОР" (далі - Товариство), м. Дніпропетровськ,
до Дніпропетровської міської ради (далі - Рада), м. Дніпропетровськ,
про визнання права власності на самочинне будівництво.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
Товариства - Сидорова М.С. предст. (дов. від 12.02.2015)
Ради - не з'явився
Прокуратури - Савицька О.В. (посв. № 015589)
Інспекції - не з'явився
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
Товариство звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Ради про визнання права власності на самочинне будівництво.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2013 у справі № 904/4638/13 (суддя Кощеєв І.М.), позовні вимоги задоволено повністю з посиланням на їх обґрунтованість.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.08.2014 прокурору міста Дніпропетровська, який звернувся в інтересах держави в особі Інспекції та Ради відновлено строк подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2013 у справі № 904/4638/13; апеляційну скаргу прийнято до провадження.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 (судді Березкіна О.В. -головуючий, Дармін М.О., Чус О.В.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора міста Дніпропетровська в інтересах держави в особі Інспекція та Ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2013 у справі № 904/4638/13 припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
Ухвалу мотивовано тим, що інтереси держави в особі Інспекції та Ради, як органів, які визначені прокурором як такі, що уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскаржуваним судовим рішенням не порушені, питання про права та обов'язки Інспекції стосовно сторін спору у справі судом першої інстанції не вирішувалося, а представник Ради був присутнім у розгляді даного спору, Рада рішення суду не оскаржувала, відповідно суб'єкт апеляційного оскарження відсутній.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України прокурор просить ухвалу апеляційного господарського суду зі справи скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги по суті. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваного судового акта з порушенням норм процесуального права.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Відповідно до частини першої статті 29 ГПК прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.
Роз'яснення поняття "прокурор" дається у статті 56 Закону України "Про прокуратуру", а права прокурора стосовно подання позовної заяви (заяви) в порядку господарського судочинства, внесення апеляційної чи касаційної скарги на судові рішення господарських судів, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України - статтею 37 названого Закону.
У відповідності до статті 36' Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.
Згідно з приписами частини першої статті 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.
У відповідності до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді.
Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, положення абзацу четвертого частини першої статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Під представництвом прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України та статей 2 і 29 Арбітражного процесуального кодексу України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.
Прокурор звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду в інтересах держави в особі, зокрема Інспекції.
Згідно з частинами першою, другою статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Державний архітектурно - будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. № 553 зазначений порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.
У відповідності до пункту 1 Порядку виконання будівельних робіт, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 будівельні роботи - це роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.
Згідно з приписами статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт.
Частиною першою статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється шляхом реєстрації органом державної архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Експлуатація закінченого будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Таким чином, саме Інспекція здійснює відповідний контроль за додержанням вимог законодавства у сферах містобудівної діяльності та здійснює перевірки відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що застосовуються у будівництві, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.
Згідно з приписами частини другої статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Звернення з позовом до суду про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
У зв'язку з наведеним висновок апеляційного господарського суду про те, що оскаржуваним судовим рішенням (яким визнано право власності на самочинно збудоване нерухоме майно без залучення Інспекції та одержання висновків у справі, які пов'язані з виконанням Інспекцією своїх повноважень), не порушені інтереси держави в особі Інспекції є передчасним та таким, що не узгоджується із вищенаведеними положеннями законодавства.
Відповідно, ухвала апеляційного господарського суду від 24.12.2014 підлягає скасуванню, а справа № 904/4638/13 передається на розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Керуючись статтями 1117, 1119-11111, 11113 ГПК України Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області задовольнити.
2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 у справі № 904/4638/13 скасувати, а справу передати на розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя В. Палій
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Харченко