17 лютого 2015 року Справа № 910/12584/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Малетича М.М.
суддів Мамонтової О.М.
Круглікової К.С.
За участю представників сторін:
від позивача не з'явилися
від відповідача Буділовський М.М. (дов. від 08.01.15р.)
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Українська іноваційно-фінансова компанія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.14р.
у справі № 910/12584/14 (господарського суду міста Києва)
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Київ
до ТОВ "Українська іноваційно-фінансова компанія", м. Київ
про розірвання договору та стягнення суми
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.09.14р. у справі № 910/12584/14 (суддя Морозов С.М.) позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 15768 грн. забезпечувального платежу та 3333,39грн. невикористаної орендної плати, в решті позову - відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.14р. (головуючий Алданова С.О., судді Дикунська С.Я., Коршун Н.М.) вказане рішення залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятою постановою, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову від 24.11.14р. скасувати в частині задоволених вимог про стягнення коштів, в позові відмовити у повному обсязі. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 11, 509, 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст. ст. 598, 629, ч.1. ст.762 ЦК України, ч. 1 ст. 188, ст. 193 ГК України, ст. 84 ГПК України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.
03.09.12р. між ТОВ "Українська іноваційно-фінансова компанія" (Суборендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (Суборендар) укладено договір суборенди № ТМГ-09/480-12, за умовами якого суборендодавець передав, а суборендар - прийняв у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення на території торговельно-виставкого комлексу "Метроград".
Пунктами 1.2., 1.4., 1.5. договору визначено, що торговельно-виставковий комплекс "Метроград" знаходиться у місті Києві за адресою: АДРЕСА_1, має власну необхідну інфраструктуру, яка дозволяє суборендатору використовувати об'єкт суборенди і здійснювати в ньому свою діяльність у відповідності із цілями та умовами договору суборенди. Загальна площа об'єкта суборенди складає 21,60 м2 і може бути змінена виключно за письмовою згодою сторін, що оформлюється у вигляді відповідної додаткової угоди до даного договору.
Згідно п. п. 3.1, 3.3 договору, приймання-передача об'єкта суборенди здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін. Об'єкт суборенди вважається переданим в суборенду з дати підписання акта приймання-передачі.
01.11.12 р. між сторонами підписаний акт приймання-передачі об'єкта суборенди ( а. с. 40).
Пунктом 4.1. договору передбачено, що він набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін і діє протягом строку суборенди об'єкта, який становить дванадцять місяців з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта.
Відповідно п. 5.1., місячний розмір плати за суборенду встановлюється у сумі 15768 грн., в т.ч. ПДВ - 2628 грн.
Плата за суборенду та послуги, визначені п. 5.6. договору, здійснюється не пізніше 15 числа місяця, що передує орендному. Плата за користування об'єктом суборенди у перший повний календарний місяць, рівно як і передплата за користування об'єктом суборенди у місяці в якому передбачено його передачу суборендареві (у випадку якщо передача об'єкта погоджена після 15 числа місяця), - повинна бути внесена суборендарем не пізніше наступного календарного дня, що слідує за днем підписання договору. Крім цього, не пізніше наступного за днем підписання договору календарного дня, суборендар зобов'язаний перерахувати суборендодавцеві суму у розмірі плати за суборенду за один календарний місяць, - як забезпечення виконання суборендарем його зобов'язань за цим договором по сплаті за суборенду, відшкодування витрат на комунальні послуги, сплати неустойки (пені, штрафів) та відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання зобов'язань. У разі невикористання зазначеної суми протягом дії цього договору на сплату відповідних прострочених грошових зобов'язань суборендаря - остання зараховується при остаточному розрахунку суборендаря по його грошових зобов'язаннях за цим договором (п. 5.5 договору).
На виконання умов договору, суборендар перерахував суборендодавцю забезпечувальний платіж в сумі 15768 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 799 від 14.09.12р.
Додатковою угодою № 1 від 10.09.13р. до договору суборенди від 03.09.12р. сторони змінили п. 4.1 договору, а саме: встановили, що строк суборенди складає 24 місяці з дати підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта суборенди.
Пунктом 7.2.2 договору визначено, що суборендар має право достроково припинити цей договір у випадках і на підставах, визначених чинним законодавством України.
Повернення суборендодавцю об'єкта суборенди здійснюється протягом 3 календарних днів з дати припинення дії договору чи його дострокового розірвання (п. 8.1).
Договір може бути розірвано у будь-який момент за погодженням сторін (п. 11.3. договору).
Згідно п. 11.2, договір автоматично припиняється наступного, за тридцятим календарним днем прострочки суборендарем оплати за користування об'єктом суборенди.
Відповідно п. 11.3, договір може бути достроково розірваний у випадку направлення однією стороною (стороною-ініціатором) іншій стороні за 60 днів до дати розірвання письмового повідомлення про таке розірвання (п. 11.4. договору).
Позивачем було направлено відповідачу лист № 01-01 від 21.01.14 р., що у зв'язку з погіршенням політичної ситуації поблизу розташування торгівельної точки у ТЦ "Метроград" та форс-мажорними обставинами, позивач бажає достроково припинити дію договору, оскільки з 01.02.2014 р. у неї немає можливості оплачувати орендну плату.
Листом від 23.01.14 р. позивач повідомила відповідача про припинення договору та просила забезпечити прийом-передачу об'єкта оренди із складанням відповідного акту. Крім того, - повернути забезпечувальний платіж в розмірі 15768 грн. та орендну плату за лютий 2014 р.
Листом від 24.02.14 р. позивач просив відповідача перерахувати орендну плату за лютий 2014 р., так як ТЦ "Метроград" не працював у зв'язку з революційними подіями.
Листом від 11.03.14 р. позивач знову просила відповідача забезпечити приймання приміщення, на що відповідач повідомив, що договір є продовженим у відповідності до ст. 764 ЦК України, оскільки позивач сплативши орендну плату, тим самим відмовився від бажання розірвати договір.
Висновком від 27.03.14р. начальника та старшого ДІМ 4-го ВМ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві зазначено, що 21.03.14р. до Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві надійшло повідомлення ОСОБА_3, про те, що охорона ТЦ "Метроград" не дає заявниці вивезти речі з бутіка. В ході перевірки за вказаним викликом було встановлено, що конфлікт між охороною ТЦ "Метроград" та ОСОБА_3 вичерпано, речі і обладнання з магазину вивезено.
20.06.14р. фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулася до ТОВ "Українська іноваційно-фінансова компанія" з позовом про визнання договору № ТМГ-09/480-12 від 03.09.12р. розірваним та стягнення 19101,39 грн. заборгованості.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.09.14р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.14р. позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 15768 грн. забезпечувального платежу та 3333, 39 грн. невикористаної орендної плати за березень 2014 року, в решті позову - відмовлено.
Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
В порушення вимог даної норми суди попередніх інстанцій на власний розсуд змінили позовну вимогу визнати договір розірваним на вимогу про розірвання договору та розглянули її по суті.
Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно частини першої ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Судами встановлено, що 03.09.12р. між сторонами був укладений договір суборенди строком дії до 01.11.14р. Платіжним дорученням № 799 від 14.09.12р. позивач перерахував відповідачу забезпечувальний платіж в сумі 15768 грн. Виставлені відповідачем рахунки на загальну суму 268533,28 грн орендної плати позивач повністю оплатив, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи, у т.ч. рахунок № 990 від 10.02.14р. на суму 12916,80 грн, сплачений платіжним дорученням № 1132 від 24.02.14р. з наступним призначенням платежу: за суборенду приміщення з 01.03.14р. по 31.03.14р. згідно договору від 03.09.12р. (а.с. 64). В постанові апеляційної інстанції зазначено, що 23.03.14р. позивач фактично звільнила приміщення, а на момент розгляду справи приміщення за адресою: м. Київ, ПТП № 4, сектор "Б" повернуто відповідачу, вимогу щодо повернення коштів в розмірі 19101,39 грн (15768 грн забезпечувального платежу та 3333,39грн. невикористаної орендної плати) відповідач не виконав.
На думку колегії, суди дійшли передчасного висновку про те, що фактичне звільнення позивачем орендованого приміщення є підставою для повернення йому забезпечувального платежу і частини суборендної плати з 24.03.14р. по 31.03.14р. Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою пункт 11.2 договору сторін, не досліджено чи здійснювалася позивачем оплата після 15.03.14р., не встановлено коли припинив свою дію договір суборенди від 14.09.12р., оскільки орендна плата вноситься орендарем не пізніше 15 числа місяця, що передує орендному.
Наведене свідчить про неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, а також про порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення від 16.09.14р. та постанова від 24.11.14р. підлягають скасуванню в зв'язку з порушенням норм процесуального права, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи судам необхідно взяти до уваги викладене та вирішити спір згідно з вимогами чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу ТОВ "Українська іноваційно-фінансова компанія" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.14р. та рішення господарського суду міста Києва від 16.09.14р. у справі № 910/12584/14 скасувати повністю.
Справу № 910/12584/14 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя М.М. Малетич
Судді: О.М.Мамонтова
К.С. Круглікова