10 лютого 2015 рокусправа № 804/646/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.
суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року по справі
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Державної служби інтелектуальної власності України, третя особа: ДП «Український інститут промислової власності» про визнання протиправним та визнання дій протиправними, скасування рішення , зобов'язання вчинити певні дії,
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Державної служби інтелектуальної власності України (далі - ДСІВ України), в якому з урахуванням уточнень, просять визнати протизаконним та скасувати рішення колегії Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 11.09.2013 року; яке затверджено наказом ДСІВ України №484-Н від 11.10.2013 року, визнати дії ДСІВ України протиправними; зобов'язати ДСІВ України вчинити певні дії, відшкодувати матеріальні та моральні збитки,судові витрати відшкодувати за рахунок держави.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2014 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій апелянти просять постанову скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.
Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» № 3687-XII від 15.12.1993 року (далі - Закон № 3687-XII), особа, яка бажає одержати патент (деклараційний патент) і має на це право, подає до Установи заявку.
Згідно до ч.1 ст. 7 Закону № 3687-XII, винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним.
Частиною 3 ст. 16 Закону № 3687-XII передбачено, що кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про видачу патенту або про відмову у видачі патенту. Рішення Установи надсилається заявнику.
За приписами ч.9 ,17 ст.16 Закону № 3687-XII, під час проведення формальної експертизи встановлюється дата подання заявки на підставі статті 13 цього Закону; визначається, чи належить об'єкт, що заявляється, до об'єктів технології, зазначених у ч.2 ст. 6 цього Закону; та чи не відноситься він до об'єктів технології, зазначених у ч.3 ст. 6 цього Закону; заявка перевіряється на відповідність формальним вимогам ст. 12 цього Закону та правилам, встановленим на його основі Установою; документ про сплату збору за подання заявки перевіряється на відповідність встановленим вимогам; під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого винаходу умовам патентоздатності, визначеним ст. 7 цього Закону. Кваліфікаційна експертиза проводиться після одержання закладом експертизи відповідної заяви будь-якої особи та документа про сплату збору за її проведення.
Відповідно до ч.5 ст. 6 Закону № 3687-XII обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу (корисної моделі). Тлумачення формули повинно здійснюватися в межах опису винаходу (корисної моделі) та відповідних креслень.
Перевірка формули винаходу здійснюється відповідно до п.6.4. «Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель» затверджених наказом Міністерства освіти і науки України N 197 від 15.03.2002 року далі - Правил N 197).
Згідно положень пп.6.5.3.1, 6.5.3.2, 6.5.3.7. п.6.5.3 Правил N 197 винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно з рівня техніки. При визначенні винахідницького рівня заявлений винахід порівнюється не тільки з окремими документами або їх частинами, а й з комбінацією документів або їх частин (так званим збірним прототипом), коли можливість об'єднання документів або їх частин очевидна для фахівця; при перевірці винахідницького рівня встановлюють відомість з рівня техніки вплив у сукупності ознак заявленого винаходу на досягнення зазначеного заявником технічного результату. Якщо така відомість не встановлена, то винахід визнається як такий, що відповідає умові винахідницького рівня; підтвердження відомості впливу сукупності ознак заявленого винаходу на технічний результат не потрібно, якщо технічний результат не зазначений заявником щодо таких ознак або якщо встановлено, що зазначений заявником технічний результат не досягається.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13.01.2009 року позивачами подано заявку № а 200900229 до ДСІВ України на винахід (корисну модель) «Спосіб нагрівання теплоносія ОСОБА_3» задля отримання охоронного документу.
Кваліфікаційною експертизою ДП «Український інститут промислової власності» з урахуванням змін і додаткових матеріалів, поданих у зв'язку з одержанням заявником попередніх висновків кваліфікаційної експертизи №3219/3А/12 від 07.02.2012 року, №13348/3А/ 12 від 31.05.2012 року, №21682/3А/12 від 17.09.2012 року, винесено остаточний висновок №3055/3А/13 від 5.02.2013 року,який набув статусу рішення про відмову у видачі патенту на винахід, про невідповідність винаходу умовам патентоздатності, у якому зазначено, що заявлений винахід не відповідає умовам патентоздатності «винахідницький рівень», згідно ч.7 ст.7 Закону № 3687-XII та п.6.5.3. Правил N 197, на вказане рішення позивачами подано заперечення до Апеляційної палати ДСІВ України.
Колегія Апеляційної палати ДСІВ України дослідивши матеріали заявки № а 200900229 та мотиви заперечення, рішенням від 11.09.2013 року, яке затверджене наказом ДСІВ України №484-Н від 11.10.2013 року, залишила чинним рішення ДСІВ України №3055/3А/13 від 5.02.2013 року про відмову у видачі патенту на винахід за заявкою № а2009 00229, та відмовила заявникам в задоволенні заперечення.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до вказаного висновку, експертиза неодноразово вказувала заявникам на помилки при складанні формули винаходу, вказувала на ознаки, які виходять за межі розкритої у первинно поданій заявці суті винаходу, але заявник не надав формулу винаходу, яка б відповідала вимогам Правил N 197.
В силу викладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення ДСІВ України про відмову у видачі патенту та рішення Апеляційної палати прийняті в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Так як судом першої інстанції вчинення відповідачем протиправних дій не встановлено, є вірним висновок суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивачів моральної та матеріальної шкоди.
Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
Доводами апеляційної скарги вказані обставини не спростовуються, при цьому посилання позивачів на скасування 14.03.2014 року Апеляційною палатою ДСІВ України іншого рішення ДСІВ України від 19.08.2013 року, що затверджене розпорядженням ДСІВ України №284 від 8.11.2013 року, про відмову у видачі патенту на винахід за іншою заявкою позивачів № а2009 01096 виходить за межі позовних вимог та не можуть бути належним доказом протиправності прийнятих відповідачем спірних рішень.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для скасування постанови відсутні.
Керуючись ч.1 ст198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Т.С. Прокопчук
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова