73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
10 лютого 2015 р. Справа № 923/1872/14
Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Лайф", смт. Якимівка Якимівського району Запорізької області
до приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське підприємство "Новогригорівське", с. Новогригорівське Генічеського району Херсонської області
про стягнення 552699 грн. 12 коп.
від позивача - ОСОБА_1, директор, наказ №2-К від 16.05.2013 року;
від відповідача - ОСОБА_2, представник, дов. №3 від 05.08.2014 року.
В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін-Лайф" (позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське підприємство "Новогригорівське" (відповідач) про стягнення 552699 грн. 12 коп. заборгованості за неналежне виконання умов договору поставки №2 від 15.01.2013 року, з яких: основного боргу у сумі 323588,22 грн., відсотків за користування кредитом в сумі 60847,27 грн., 32% річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 64315,06 грн., пені у сумі 36296, 80 грн., штрафу у сумі 16787,04 грн., штрафу у сумі 16787,04 грн., інфляційних нарахувань у сумі 34 077,69 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 525, 526, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 220, 226 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 23.12.2014 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 14.01.2015 р. Ухвалами суду від 14.01.2015 р. та від 27.01.2015 р. розгляд справи відкладався.
13.01.2015 р. на адресу господарського суду Херсонської області відповідач надіслав відзив на позовну заяву (а.с. 35-48), згідно якого просив суд відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення відповідач мотивував тим, що позивач обґрунтовує свої вимоги положеннями Договору поставки № 2 від 15.01.2013 року при цьому не враховує, що товар на суму 167870 грн. 40 коп. по накладній № 363 від 12.09.2013 року був поставлений у відповідності до "Основного договору від 18.07.2012 року", відтак, не має жодного відношення до предмету спору по даній справі.
Крім того, позивач надіслав відповідачу ОСОБА_3 звіряння № 2 за основним договором від 18.07.2012 року, в якому чітко визначено, що товар за накладною від 12.09.2013 року поставлявся саме за Основним договором від 18.07.2012 року.
Також зазначив, що позивач посилається в позові на специфікацію № 2 від 11.09.2013 р. до договору поставки, якою встановлено як вартість поставленого товару та к і строки розрахунків, однак такого документу до матеріалів справи не надав.
У зв'язку із цим, на думку відповідача, позовні вимоги є необґрунтованими та помилково нарахованими, тому суд має відмовити позивачу в їх задоволенні.
Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити повністю з зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях підстав (а.с. 85-89).
В своїх додаткових поясненнях позивач зазначає, що номенклатура, кількість, ціна, вартість товару, інші умови поставки та оплати були узгоджені в додатку №2 від 11.09.2013 року до Договору поставки № 2 від 15.01.2013 р. При цьому номенклатура, ціна, кількість, вартість товару повністю ідентичні номенклатурі, ціні, кількості, вартості, які зазначені у рахунку на оплату № ТОВ00000287 від 11.09.2013 року, видатковій накладній № 363 від 12.09.2013 року, а також в податковій накладній № 357 від 12.09.2013 р.
При цьому в рахунку на оплату та податковій накладній зазначено, що товар поставляється на виконання Договору поставки № 2 від 15.01.2013 р.
В той же час бухгалтером ТОВ "Грін-Лайф" під час оформлення видаткової накладної № 363 від 12.09.2013 р. було допущено технічну помилку та помилково зазначено не той номер та дату договору.
Представник відповідача проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу в його задоволенні, з підстав, які вказано у відзиві на позов та додаткових поясненнях.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд
15.01.2013 року між ТОВ "Грін-Лайф" та ПП ПСП "Новогригорівське" було укладено договір поставки № 2, відповідно до умов якого ТОВ "Грін-Лайф" зобов'язалось поставити продукцію виробничо-технічного призначення, а ПП ПСП "Новогригорівське" прийняти та оплатити поставлений товар, що підтверджується копією договору, яка додається до позову.
Як стверджує позивач, на виконання умов договору, відповідно до видаткової накладної № 363 від 12.09.2013 р. ТОВ "Грін-Лайф" поставило товар на суму 167870 грн. 40 коп., що підтверджується копією видаткової накладної (а.с. 15).
За умовами специфікації № 2 від 11.09.2013 р. до договору поставки вартість товару отриманого за видатковою накладною № 363, покупець повинен був сплатити в строк до 15.09.2013 р.
Згідно п. 2.3. Договору товар (його вартість (ціна), в т.ч. пдв), отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника відсотки в розмірі 30% річних. Строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується днем повного виконання грошового зобов'язання.
Згідно п. 7.2. Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.
Згідно п. 7.3. Договору у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань більше 10 днів на вимогу постачальника сплачує йому штраф в розмірі 10 (десяти) відсотків від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен факт такого прострочення.
Згідно п. 7.4. Договору Сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України і встановили її в розмірі 32 (тридцять два) відсотка річних з простроченої суми.
Згідно п. 4 Додаткової угоди № 1 від 02.12.2013р. до договору поставки № 2 від 15.01.2013р. за порушення строків оплати чергового платежу відповідно до графіку, наведеного у п. 1 цієї Додаткової угоди, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 відсотків від загальної суми заборгованості.
Згідно п. 2.2. Договору сторони встановили, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у національній валюті України - гривні. Сума у гривні, що підлягає до сплати покупцем, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу відповідної іноземної валюти, який буде опублікований на сайті http://finance.ua/ru/currency (середній курс) на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини).
Згідно додатку № 2 до Договору В тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу:
S=( А1/ А2) * В, де S - ціна на момент проплати;
В- ціна на момент підписання;
А2- курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору;
А1- курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.
На підставі вищевикладених у мов договору позивач нарахував відповідачу 552 699,12 грн. заборгованості, з яких: 323 588,22 грн. - вартість товару з урахуванням курсової різниці; 60 847,27 грн. - відсотки за користування товарним кредитом 30% річних 64 315,06 грн. - 32% річних за користування чужими грошовими коштами, 36 296,80 грн. - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ; 16 787,04 грн. - штраф згідно п. 7.3. Договору; 16 787,04 грн. - штраф згідно п. 4 Додаткової угоди № 1 від 02.12.2013 р. до Договору; 34 077,69 грн. - інфляційне збільшення заборгованості.
Позивач належним чином виконував умови договору, проте, в порушення умов договору, відповідач не розрахувався за фактично отриманий товар, хоча претензій по виконанню позивачем взятих на себе зобов'язань у сторін не виникало.
10.10.2014 р. позивач на адресу відповідача скерував претензію щодо сплати вартості поставленого товару за вих. № 28 від 10.10.2014 р.
Факт надсилання та отримання претензії відповідачем підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 10.10.2014 р. (а.с. 17) та копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з проставленою датою та підписом уповноваженої особи про одержання (а.с. 18).
Однак відповіді на претензію відповідач не надіслав, борг не сплатив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як зазначено вище, позивач заявляючи позов, посилався на невиконання відповідачем умов договору № 2 від 15.01.2013 р., а саме, не здійснив оплату товарно-матеріальних цінностей, отриманих від позивача за цим договором.
Пунктом 1.6 договору визначено, що товар, поставлений продавцем покупцю у період дії цього Договору, вважається таким, що поставлений на підставі цього Договору і на його умовах, в незалежності від наявності посилання на цей Договір, як на підставу поставки у видаткових накладних.
Проте, як вбачається з видаткової накладної № 363 від 12.09.2013 р. (а.с. 15) поставка товарно-матеріальних цінностей здійснена позивачем на підставі основного договору від 18.07.2012 р., а не договору, зазначеному у позовній заяві.
Не приймаються до уваги надані позивачем докази помилки головного бухгалтера ОСОБА_4 під час оформлення видаткової накладної, а саме: пояснення та наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 09.10.2014 р. (а.с. 88, 89), оскільки і після цього позивачем було надіслано відповідачу акт звіряння № 2 станом на 31.12.2014 р. (а.с.91), в якому йдеться про наявність заборгованості саме за основним договором від 18.07.2012 р.
Тому суд не приймає до уваги твердження позивача про допущену помилку у видатковій накладній та прийшов до висновку, що заборгованість відповідача виникла не на підставі договору № 2 від 15.01.2013 р.
За цих же обставин, а також враховуючи наявність посилання позивача у видатковій накладній на інший договір, застосування умов п. 1.6 Договору № 2 від 15.01.2013 р. у даному випадку суперечило б фактичним обставинам справи.
За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.
Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
При цьому позивач не позбавлений права захисту своїх майнових інтересів у судовому порядку на інших підставах.
Судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 17.02.2015 р.
Суддя Л.І. Александрова