36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
29.01.2015р. Справа № 917/2396/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хорольська", вул.Леніна, буд. 20, с. Староаврамівка, Хорольський район, Полтавська область,37823
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про стягнення 21273,75 грн.
суддя Іваницький Олексій Тихонович
секретар судового засідання Олефір О.І. представники сторін:
від позивача: Коваленко О.А. дов. від 01.01.2014 року
від відповідача: ОСОБА_3 дов. б/н від 22.12.2014р.
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 21273,75 грн., за договором № 4/10-2013 від 04.10.2013 року, із яких: основний борг - 17990,00 грн., 3% річних - 414,02 грн., інфляційні збитки - 2869,73 грн.
04.12.2014 року за вхідним №16197 (канцелярії суду) представник позивача на виконання вимог ухвали суду подав додаткові документи. Суд подані документи прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
29.01.20215 р. за вх. канцелярії суду №1094 (канцелярії суду) представник відповідача на виконання вимог ухвали суду подав відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги в частині стягнення безпідставно перерахованих грошових коштів в розмірі 17 990,00 грн. визнає та просить суд відмовити в частині стягнення 3% річних та інфляційних. Суд поданий відзив прийняв та залучив до матеріалів справи.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:
04 жовтня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Хорольська» (далі - ТОВ Агрофірма "Хорольська") та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) було укладено договір № 4/10-2013 про надання послуг з перевезення вантажів (цукровий буряк) (далі-Договір).
За умовами Договору, Позивач брав на себе зобов'язання доставляти автомобільним транспортом довірений йому Позивачем вантаж до пункту призначення та видавати його особі, яка має право на одержання вантажу, а Позивач зобов'язався сплачувати за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до п. 6.1 Договору, Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до 15 січня 2014року.
Згідно Акту здачі - приймання виконаних робіт по наданню послуг по перевезенню вантажу (цукровий буряк) від 17 грудня 2013 року та зведеного реєстру ТТН станом на 10 грудня 2013 року по перевезенню цукрового буряка, загальна вартість наданих послуг становить 282 343, 50 грн.
Позивач повністю розрахувалася за надані послуги, про що свідчать надані платіжні доручення. Останній платіж в межах Договору здійснено 11.01.2014 року.
17 січня 2014 року на розрахунковий рахунок Відповідача Позивачем було помилково перераховано грошові кошти у сумі 17 990 (сімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто гривень) 00 копійок. У платіжному дорученні в графі призначення платежу було зазначено: за послуги по перевезенню ц/б згідно договору № 4/10-2013 від 04.10.2013.
Оскільки станом на 17.01.2014 р. Договір був припинений, грошові кошти у розмірі 17 990,00 грн. перераховані Відповідачу безпідставно.
Спірні правовідносини сторін регулюються нормами ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених ГК України.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Відповідно до пунктів 1.23, 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під помилковим переказом розуміється рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
З матеріалів справи вбачається, що зведений реєстр ТТН Сторонами Договору було підписано станом на 10.12.2013 року. Остаточний розрахунок за Договором №4/10-2013р. від 04.10.2013р. Позивачем здійснено 11.01.2014р. Відповідно до п.6.1 Договору, Договір вступає в силу з моменту підписання Сторонами та діє до 15 січня 2014року, а в частині розрахунків - до повного проведення розрахунків.
За таких обставин, у позивача не виникло зобов'язання перерахування коштів у розмірі 17 990,00 грн. 17 січня 2014 року.
Представник відповідача в судовому засіданні 29.01.2015 року та сам позивач - ФОП ОСОБА_1 у відзиві на позовну вимогу проти стягнення 17990,00 грн. безпідставно перерахованих коштів - не заперечують.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З матеріалів справи вбачається, що 24.10.2014р. ТОВ "АФ "Хорольська" направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 вимогу, у якій просило на протязі 7-ми днів з моменту отримання даної претензії перерахувати на розрахунковий рахунок ТОВ "АФ "Хорольська" грошові кошти, які були помилково перераховані на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1
Відповідачем вимога залишена без реагування, безпідставно перераховані кошти Позивачу не повернуті.
Отже, з огляду на те що, судом встановлено факт неповернення відповідачем грошових коштів та після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних 414,02 грн. та збитків від інфляції в розмірі 2 869,73 грн., суд визнає їх правомірними (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга.Еліт 8.1.5" та "НІС" Законодавство") та задовольняє позовні вимоги в цій частині..
Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач відповідно до статей 32-34,36,38 ГПК України надав належні докази, довів обставини на які він посилався як підставу своїх вимог та обґрунтував які дають підставу суду позов задовольнити повністю.
Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.
Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Хорольська» (37823, Полтавська область, Хорольський р-н, с Староаврамівка, вул. Леніна, буд. 20, код ЄДРПОУ 37137609) безпідставно перераховані кошти в розмірі 17 990,00 грн., 414, 02 грн.- 3 % річних, 2 869,73 грн.- збитків від інфляції, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1827,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ Іваницький О.Т.
Повне рішення складено 05.02.2015р.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.