ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.02.2015Справа №910/27233/14
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ерфольг-Україна"
до публічного акціонерного товариства "Дельтабанк"
про визнання недійсним кредитного договору № 04.1/07/11-КЛТ від 03.06.2011 року
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Пухта А.О. - представник за довіреністю № 285 від 13.09.2014 року.
встановиВ:
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Ерфольг-Україна" до публічного акціонерного товариства "Дельтабанк"про визнання кредитного договору № 04.1/07/11-КЛТ від 03.06.2011 року недійсним.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.06.2011 року між публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю Ерфольг-Україна" укладено кредитний договір № 04.1/07/11-КЛТ та додаткові угоди до нього.
27.09.2013 року між публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та публічним акціонерним товариством "Дельтабанк" укладено договір купівлі продажу прав вимоги, посвідчений Шевченко Д.Г., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, в тому числі щодо кредитного договору № 04.1/07/11-КЛТ від 03.06.2011 року.
Відповідно до п. 2.9. договору процентні ставки та валюта кредитування встановлюється в додаткових угодах за кожним кредитом. При цьому, процентна ставка по кредитах (траншах), наданих на цілі, вказані у пункті 2.2.1 цього договору, протягом із дати укладання цього договору до 02 червня 2012 року встановлюється у розмірі 9% процентів річних, а починаючи із 03 червня 2012 року до дати остаточного повернення кредиту встановлюється у розмірі 10% процентів річних.
Згідно з п. 3.1.7. договору банк має право збільшувати розмір процентної ставки за кредитами у залежності від зміни трьохмісячної ставки EURIBOR, за кредитами (траншами), наданими в євро, та/або облікової ставки НБУ за кредитами (траншами), наданими у гривнях. Банк буде мати право на зміну процентних ставок за умови збільшення ставки EURIBOR більш ніж на 30 відсотків, а облікової ставки НБУ більш ніж на 20 відсотків, від розміру вказаних ставок, що діяли на дату укладання цього договору, але у будь-якому разі не частіше одного разу на квартал, починаючи з вересня 2011 року.
Пунктом 3.1.11. договору передбачено, що у разі порушення позичальником умов п.3.4.10 цього договору або будь-яким з поручителів (фінансовим/майновим), своїх зобов'язань за укладеними із банком договорами застави/іпотеки/поруки, починаючи з місяця, що є другим після закінчення розрахункового періоду, визначеного п. 3.4.10 цього договору, протягом якого сталося таке порушення, банк має право в односторонньому порядку збільшити процентну ставку за користування кредитами на 3 цілих процентних пункти від процентної ставки, встановленої додатковою угодою.
З метою реалізації свого права банк надсилає на адресу позичальника, зазначену у пункті 8.2. цього договору, рекомендований лист з повідомленням про дату введення нової процентної ставки. Рекомендований лист надсилається за 5 робочих днів до введення нової процентної ставки. Документом, що засвідчує виконання банком зобов'язань щодо направлення рекомендованого листа, зазначеного у цьому пункті, є повідомлення зв'язку про відправку рекомендованого листа позичальнику на його адресу, зазначену в п. 8.2. цього договору.
Нова процентна ставка вступає в дію з дати, що зазначена у рекомендованому листі.
Виходячи з того, що сторонами не було досягнуто домовленості з такої істотної умови договору, як процентна ставка за користування кредитом та відповідач ввів в оману позивача шляхом приховання реального розміру відсоткової ставки та сукупної вартості кредитного договору позивач вважає, що договір укладений з порушенням чинного законодавства та має бути визнаний недійсним.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду про визнання кредитного договору № 04.1/07/11-КЛТ від 03.06.2011 недійсним.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.12.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.12.2014 року.
22.12.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
26.01.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва публічне акціонерне товариство "Дельтабанк"подав відзив на позовну заяву.
В судове засідання 23.12.2014 року з'явився представник відповідача.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.12.2014 року розгляд справи відкладено на 26.01.2015 року.
26.01.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" подав відзив на позовну заяву.
В судове засідання 26.01.2015 року з'явились представники сторін.
Представник позивача подав суду клопотання про залучення третьої особи публічного акціонерного товариства "Дельтабанк" до участі у справі.
Представник відповідача не заперечував проти даного клопотання.
Суд відмовив у задоволенні заяви позивача у зв'язку з необґрунтованістю та здійснив заміну неналежного відповідача - публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" на належного - публічне акціонерне товариство "Дельтабанк".
Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.01.2015 року розгляд справи відкладено на 09.02.2015 року.
09.02.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва публічне акціонерне товариство "Дельтабанк" подав додаткові докази по справі та заяву про застосування строків позовної давності.
Представник позивача в судове засідання 09.02.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 26.12.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 26.01.2015 року.
Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
03.06.2011 року між публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю Ерфольг-Україна" укладено кредитний договір № 04.1/07/11-КЛТ та додаткові угоди до нього.
27.09.2013 року між публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та публічним акціонерним товариством "Дельтабанк" укладено договір купівлі продажу прав вимоги, посвідчений Шевченко Д.Г., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, в тому числі щодо кредитного договору № 04.1/07/11-КЛТ від 03.06.2011 року.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Публічне акціонерне товариство "Дельтабанк" також повідомив позивача про відступлення права вимоги, що підтверджується повідомленням про відступлення № 2/01-17/10306 від 07.10.2013 року. Вказане повідомлення 14.10.2013 року отримане позивачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.
Таким чином, публічне акціонерне товариство "Дельтабанк" набув статусу нового кредитора по кредитному договору № 04.1/07/11-КЛТ від 03.06.2011 року.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи з того, що сторонами не було досягнуто домовленості з такої істотної умови договору, як процентна ставка за користування кредитом та, зокрема, не зазначено максимальний розмір збільшення такої процентної ставки та відповідач ввів в оману позивача шляхом приховання реального розміру відсоткової ставки та сукупної вартості кредитного договору позивач вважає, що договір укладений з порушенням чинного законодавства та має бути визнаний недійсним.
Згідно з п. 1.2. договору зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання позичальника щодо повернення кредитів, сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені цим договором, виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод до цього договору про надання кредитів, які є невід'ємними частинами цього договору, в сумах, зазначених в таких додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої п. 1.1 цього договору, графік та термін його кінцевого повернення, визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого п. 3.4.4. цього договору.
Відповідно до п. 2.9. договору процентні ставки та валюта кредитування встановлюється в додаткових угодах за кожним кредитом. При цьому, процентна ставка по кредитах (траншах), наданих на цілі, вказані у пункті 2.2.1 цього договору, протягом із дати укладання цього договору до 02 червня 2012 року встановлюється у розмірі 9% процентів річних, а починаючи із 03 червня 2012 року до дати остаточного повернення кредиту встановлюється у розмірі 10% процентів річних.
Згідно з п. 3.1.7. договору банк має право збільшувати розмір процентної ставки за кредитами у залежності від зміни трьохмісячної ставки EURIBOR, за кредитами (траншами), наданими в євро, та/або облікової ставки НБУ за кредитами (траншами), наданими у гривнях. Банк буде мати право на зміну процентних ставок за умови збільшення ставки EURIBOR більш ніж на 30 відсотків, а облікової ставки НБУ більш ніж на 20 відсотків, від розміру вказаних ставок, що діяли на дату укладання цього договору, але у будь-якому разі не частіше одного разу на квартал, починаючи з вересня 2011 року.
Пунктом 3.1.11. договору передбачено, що у разі порушення позичальником умов п.3.4.10 цього договору або будь-яким з поручителів (фінансовим/майновим), своїх зобов'язань за укладеними із банком договорами застави/іпотеки/поруки, починаючи з місяця, що є другим після закінчення розрахункового періоду, визначеного п. 3.4.10 цього договору, протягом якого сталося таке порушення, банк має право в односторонньому порядку збільшити процентну ставку за користування кредитами на 3 цілих процентних пункти від процентної ставки, встановленої додатковою угодою.
З метою реалізації свого права банк надсилає на адресу позичальника, зазначену у пункті 8.2. цього договору, рекомендований лист з повідомленням про дату введення нової процентної ставки. Рекомендований лист надсилається за 5 робочих днів до введення нової процентної ставки. Документом, що засвідчує виконання банком зобов'язань щодо направлення рекомендованого листа, зазначеного у цьому пункті, є повідомлення зв'язку про відправку рекомендованого листа позичальнику на його адресу, зазначену в п. 8.2. цього договору.
Нова процентна ставка вступає в дію з дати, що зазначена у рекомендованому листі.
Додатковими угодами № 03 від 10.06.2011 року, № 04 від 10.06.2011 року, № 05 від 10.06.2011 року, № 06 від 16.06.2011 року, № 10 від 30.08.2011 року, № 11 від 31.08.2011 року, № 12 від 01.09.2011 року, № 14 від 07.11.2011 року, № 16 від 24.11.2011 року, № 19 від 16.12.2011 року, № 20 від 16.12.2011 року до договору № 04.1/07/11-КЛТ від 03.06.2011 року встановлені суми коштів, які банк надав позичальнику та процентні ставки за кредитом, а також встановлено право банку, при невиконання позичальником умов, передбачених п. 3.4.10 договору збільшувати процентну ставку на/до обумовлених договором процентів.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до ч 2 ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній з 10.02.2010 року із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 21.01.2010 р. N 1822-VI VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором") встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.
В силу приписів частини 1 та 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній з 16.10.2011 року відповідно до Закону України від 22.09.2011 р. N 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг") процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Таким чином, станом на дату укладення договору 03.06.2011 року не був встановлений тип процентної ставки.
Відповідно до ч 3 ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній з 10.02.2010 року із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 21.01.2010 р. N 1822-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором") умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній з 16.10.2011 року відповідно до Закону України від 22.09.2011 р. N 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг") фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності, і не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.
Вищеназвані закони України від 21.01.2010 р. N 1822-VI та від 22.09.2011 р. N 3795-VI не скасовують і не пом'якшують цивільної відповідальності особи, відтак, не мають зворотної дії в часі.
П. 2.7. Постанови Пленуму ВГСУ від 24 листопада 2014 року № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" встановлено, що вирішуючи питання щодо права банку змінювати в односторонньому порядку умови кредитного договору, зокрема підвищувати розмір процентної ставки за таким договором, господарським судам слід враховувати приписи статті 1056-1 ЦК України, згідно з якими банку забороняється збільшувати розмір фіксованої процентної ставки за кредитним договором (або встановлений кредитним договором порядок сплати змінюваної процентної ставки) за відсутності згоди на це позичальника. У розгляді відповідних справ господарським судам необхідно з'ясовувати: чи було передбачено збільшення розміру процентної ставки основним кредитним договором; чи були виконані банком усі умови договору у відповідній частині та чи дотримано порядок узгодження зазначеного питання з позичальником. У разі якщо кредитним договором передбачено обов'язкове вчинення відповідного правочину щодо зміни умов договору в письмовій формі, судам необхідно враховувати приписи статей 639, 654, 1055 ЦК України.
При цьому, чинним на момент укладення договору та додаткових угод законодавством не забороняється зміна розміру процентів, узгоджених сторонами в договорі. Однак, в будь-якому випадку, така зміна має бути узгоджена банком та боржником та закріплена на рівні додаткових угод до кредитного договору.
В кредитному договорі (п. 2.9.) чітко зазначено, що процентна ставка встановлюється в додаткових угодах за кожним кредитом, які є невід'ємною частиною договору (п.7.3.).
Судом встановлено, що в договорі та додаткових угодах, які підписані та скріплені печаткою позивача, закріплені умови зміни розміру процентів, в тому числі за невиконання умов договору, та закріплені розміри таких процентів або розмір їх збільшення, а відтак надана згода на таке підвищення та/або збільшення.
Окрім того, п. 3.1.7 встановлено право позивача на незгоду позичальника з розміром нової процентної ставки. Відповідно до розрахунку, наданого відповідачем, що позивачем не заперечується, банк не скористався своїм правом на збільшення процентної ставки.
Також, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (визначені в п.3.1.11 договору та додаткових угодах при невиконання позичальником умов, передбачених п. 3.4.10 договору), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно п. 3.10. Постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
Щодо посилання позивача на введення в оману шляхом приховання реального розміру відсоткової ставки та сукупної вартості кредитного договору суд зазначає, що позивачем жодним належними та допустимими доказами не підтверджено та не доведено наявність у діях банку умислу на введення позивача в оману, з якими закон пов'язує недійсність угод з підстав вчинення угод проти волі підприємців, внаслідок застосування до них тиску, обману тощо. Окрім того, позивач самостійно звернувся до банку за видачею кредиту та визначив для себе найвигідніші умови отримання та користування кредитними коштами відповідно до кредитного договору.
Судом зазначається, що встановлення у договорі за згодою сторін додаткових зобов'язань для позивача не суперечить приписам ст. 627 Цивільного кодексу України, якою визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.
Згідно з статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Усі вище наведені вимоги статті 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, були дотримані сторонами під час укладання кредитного договору № 04.1/07/11-КЛТ від 03.06.2011 року.
З огляду на вищевикладене, позивачем не надано будь-яких допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, а натомість відповідачем надано документи що їх спростовують, тому, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним кредитного договору № 04.1/07/11-КЛТ від 03.06.2011 року.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.ст. 33, 34, ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 17.02.2015 року.
Суддя С.М.Мудрий