ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.02.2015Справа №910/27812/14
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро - Союз»
до Приватного підприємства «Спецавтокомплект - Ж.С.А.»
про стягнення 14 669 грн. 16 коп.
Представники:
від Позивача: Тимошенко О.В. (представник за Довіреністю);
від Відповідача: не з'явились;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро - Союз» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Спецавтокомплект - Ж.С.А.» (надалі також - «Відповідач») про стягнення 14 669 грн. 16 коп.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що 01.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро - Союз» (Постачальник) та Приватним підприємством «Спецавтокомплект - Ж.С.А.» (Покупець) було укладено Договір №131-11/165, відповідно до умов якого Постачальник зобов»язався поставити, а Покупець зобов»язався прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за ціною, вказаними у рахунках та/або накладних, що є невід»ємною частиною вказаного Договору. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору №131-11/165 від 01.02.2011 року він поставив, а Відповідач в свою чергу отримав вказаний Товар, що підтверджується видатковою накладною №63992/1 від 29.03.2011 року на суму в розмірі 23 223 грн. 76 коп., проте Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за вказаний Товар на суму в розмірі 11 723 грн. 76 коп. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро - Союз» в розмірі 11 500 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного підприємства «Спецавтокомплект - Ж.С.А.» пеню у розмірі 1 380 грн. 95 коп., 3% річних у розмірі 1040 грн. 71 коп. та інфляційні у розмірі 747 грн. 50 коп.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.12.2014 р. порушено провадження у справі № 910/27812/14, судове засідання призначено на 14.01.2015 р.
05.01.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 15.12.2014 року.
14.01.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 15.12.2014 року не виконав.
Суд, ознайомившись з матеріалами та обставинами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження сплати заборгованості за Договором поставки №131-11/165 від 01.02.2011 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2015 року відкладено розгляд справи на 11.02.2015 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням Відповідачем вимог ухвали суду про порушення провадження по справі, витребуванням додаткових доказів по справі.
В судовому засіданні 11 лютого 2015 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав позовні вимоги та доводи позовної заяви. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 14.01.2015 року у справі № 910/27812/14.
За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.
Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр», місцезнаходженням Приватного підприємства «Спецавтокомплект - Ж.С.А.» є 03187, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТЕРЕМКІВСЬКА, будинок 21, квартира 68.
Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/27812/14 направлялись за цією ж адресою Приватного підприємства «Спецавтокомплект - Ж.С.А.».
Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 11 лютого 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро - Союз» (Постачальник) та Приватним підприємством «Спецавтокомплект - Ж.С.А.» (Покупець) було укладено Договір №131-11/165, відповідно до умов якого Постачальник зобов»язався поставити, а Покупець зобов»язався прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за ціною, вказаними у рахунках та/або накладних, що є невід»ємною частиною вказаного Договору.
Відповідно до п.2.1 Договору поставка продукції здійснюється у відповідності до Правил «ІНКОТЕРМС - 2000» на умовах: EXW - склад Постачальника смт. Ювілейний, вул. Нижньодніпровська, 1.
Згідно з пп.2.3.1, 2.3.2 Договору Сторони погодили, що представник Покупця, на якого виписана довіреність на отримання цінностей, є уповноваженою особою Покупця, який має право погоджувати асортимент, кількість та ціну продукції, що поставляється; підпис представника Покупця на накладній є погодженням Покупця асортименту, кількості та ціни продукції, що поставляється.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Покупець здійснює оплату за кожну партію упродовж 14 днів з дати поставки цієї партії продукції.
Оплата проводиться у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Постачальника. (п.3.2 Договору)
Відповідно до п.5.3 Договору за порушення строку оплати продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діє в період прострочки) від простроченої суми за кожний день прострочки. Пеня може бути нарахована за весь період прострочки оплати.
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє по 31 грудня 2012 року. (п.6.1 Договору)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №131-11/165 від 01.02.2011 року Позивачем була поставлена продукція, а Відповідач в свою чергу прийняв вказану продукцію, що підтверджується видатковою накладною №63992/1 від 29.03.2011 року на суму в розмірі 23 223 грн. 76 коп.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за вказаний Товар на суму в розмірі 11 723 грн. 76 коп. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро - Союз» в розмірі 11 500 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного підприємства «Спецавтокомплект - Ж.С.А.» пеню у розмірі 1 380 грн. 95 коп., 3% річних у розмірі 1040 грн. 71 коп. та інфляційні у розмірі 747 грн. 50 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро - Союз» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору №131-11/165 від 01.02.2011 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно приписів ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №131-11/165 від 01.02.2011 року Позивачем була поставлена продукція, а Відповідач в свою чергу прийняв вказану продукцію, що підтверджується видатковою накладною №63992/1 від 29.03.2011 року на суму в розмірі 23 223 грн. 76 коп., яка оформлена належним чином та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. Позивачем був виставлений рахунок №15295 від 29.03.2011 року Приватному підприємству «Спецавтокомплект - Ж.С.А.» на суму в розмірі 23 223 грн. 76 коп.
Як встановлено Судом, Приватним підприємством «Спецавтокомплект - Ж.С.А.» був частково сплачений Товар за Договором №131-11/165 від 01.02.2011 року та Видатковою накладною №63992/1 від 29.03.2011 р. в сумі 11 723 грн. 76 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №675 від 29.04.2011 р. на суму 5 000 грн. 00 коп., №830 від 31.05.2011 р. на суму 2 223 грн. 76 коп., №945 від 25.06.2011 р. на суму 3 000 грн. 00 коп., №365 від 15.12.2011 р. на суму 1500 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежу: «часткова оплата за автозапчастини згідно рах. від 29.03.2011 р.»
Таким чином, заборгованість Приватного підприємства «Спецавтокомплект - Ж.С.А.» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро - Союз» за Договором №131-11/165 від 01.02.2011 року становить 11 500 грн. 00 коп.
Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро - Союз» в розмірі 11 500 грн. 00 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 11 500 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 14.11.2011 р. по 14.11.2014 р. у розмірі 1 040 грн. 71 коп. та інфляційні за загальний період січень 2014 року - жовтень 2014 року в розмірі 747 грн. 50 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором №131-11/165 від 01.02.2011 року за загальний період прострочки з 14.11.2011 р. по 14.11.2014 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 1 040 грн. 71 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 14.11.2011 року по 14.11.2014 року.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за період січень 2014 року - жовтень 2014 року у розмірі 747 грн. 50 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.
При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню у розмірі 1 380 грн. 95 коп.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.5.3 Договору за порушення строку оплати продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діє в період прострочки) від простроченої суми за кожний день прострочки. Пеня може бути нарахована за весь період прострочки оплати.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)
Суд, перевіривши розрахунок пені у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору №131-11/165 від 01.02.2011 року за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 15.06.2014 року по 14.12.2014 року вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 1380 грн. 95 коп. за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання, визначений Позивачем, саме з 15.06.2014 року по 14.12.2014 року.
Таким чином, з Приватного підприємства «Спецавтокомплект - Ж.С.А.» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро - Союз» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 11 500 грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 1040 грн. 71 коп., інфляційні у розмірі 747 грн. 50 коп. та пеня в розмірі 1380 грн. 95 коп.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро - Союз» - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Спецавтокомплект - Ж.С.А.» (03187, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТЕРЕМКІВСЬКА, будинок 21, квартира 68, Ідентифікаційний код юридичної особи 36285721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро - Союз» (52005, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, селище міського типу Ювілейне, ВУЛ.НИЖНЬОДНІПРОВСЬКА, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 25008215) заборгованість у розмірі 11 500 (одинадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1040 (одна тисяча сорок) грн. 71 (сімдесят одну) коп., інфляційні у розмірі 747 (сімсот сорок сім) грн. 50 (п'ятдесят) коп., пеню у розмірі 1380 (одна тисяча триста вісімдесят) грн. 95 (дев'яносто п'ять) коп. та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 13 лютого 2015 року.
Суддя О.В. Чинчин