17.02.15р. Справа № 904/576/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Сервіс" (м. Дніпропетровськ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-Агро" (м. Дніпропетровськ)
про стягнення заборгованості за договором поставки № 1911 від 19.11.2014 у загальному розмірі 387 663 грн. 76 коп.
Суддя Фещенко Ю.В.
Представники:
від позивача: Вересова О.В.- представник (довіреність № б/н від 19.01.2015)
від відповідача: Іваніщева Г.В. - представник (довіреність № б/н від 01.08.2014)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ай Сервіс" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-Агро" (далі-відповідач) заборгованість за договором поставки № 1911 від 19.11.2014 у загальному розмірі 387 663 грн. 76 коп.
Сума позову складається з суми основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 1911 від 19.11.2014 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений 19.11.2014 товар - пшеницю 3 класу у кількості 660 238 кг, а також наявністю боргу у сумі 387 663 грн. 76 коп.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 17.02.2015.
У судове засіданні 17.02.2015 з'явилися представники позивача та відповідача.
Так, позивачем вимоги ухвали суду були виконані у повному обсязі, у судовому засіданні 17.02.2015 представник позивача обґрунтував позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 17.02.2015 визнав наявність заборгованості у розмірі 387 663 грн. 76 коп., також у повному обсязі виконав вимоги ухвали суду від 30.01.2015, надавши всі витребувані судом документи.
Так, у відзиві на позов (вхідний суду № 8298/15 від 11.02.2015) відповідач зазначає, що 19.11.2014 на виконання умов спірного договору позивач поставив йому пшеницю 3 класу в кількості 660 238 кг на загальну суму 1 848 663,76 грн., при цьому внаслідок кризової економічної ситуації в країні та, зокрема, внаслідок нестабільності курсів валют, що призвели до тяжкого фінансового становища підприємства відповідача, він не має об'єктивної можливості своєчасно розраховуватись зі своїми кредиторами та, зокрема, з позивачем, погасивши йому борг в сумі 387 663 грн. 76 коп.. Так, відповідач, користуючись правом, передбаченим частиною 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві на позов визнає позовні вимоги в сумі 387 663 грн. 76 коп. При цьому, відповідач посилається на відсутність можливості погасити вказаний борг перед позивачем для припинення провадження у справі.
Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача,
Згідно частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
19.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ай Сервіс" (далі-постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актив Агро" (далі-покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 1911 (далі-договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - пшеницю 3 класу українського походження, врожаю 2014 року на умовах, зазначених у договорі (пункт 1.1. договору) (а.с.17).
Строк дії договору встановлюється з дня його підписання сторонами і до повного виконання ними прийнятих на себе зобов'язань (пункт 7.1. договору).
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Так, пунктом 1.2. договору передбачена характеристика товару, а саме: пшениця 3 класу у кількості 660 238 кг +5%; ціна за 1000 кг з ПДВ - 2 800,00 грн.; загальна вартість товару з ПДВ - 1 848 663,76 грн.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
У пункті 2.1. договору сторони погодили, що строк поставки товару - в період з 19 листопада 2014 року до 30 листопада 2014 року. Товар може передаватись покупцю окремими партіями, але повний його обсяг, визначений у договорі, має бути поставлений у кінцевий термін, встановлений у пункті 2.1. договору.
Згідно пункту 4.1. договору товар вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем по якості - відповідно до фактичної якості, що підтверджена карткою аналізу, що видана лабораторією елеватора; по кількості - відповідно вазі, що зазначена у складській квитанції елеватора.
Позивач на виконання умов договору 19.11.2014 поставив відповідачу товар - пшеницю 3 класу у кількості 660 238 кг на загальну суму 1 848 663 грн. 76 коп. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № РН-0000071 від 19.11.2014 (а.с.24) та довіреністю до неї № 1734 від 19.11.2014.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкованості оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Так, в матеріалах справи містяться:
- акт № 244 приймання-передавання зерна від 19.11.2014, підписаний та скріплений печатками позивача, відповідача та зернового складу (а.с.18), відповідно до якого позивачем було передано на зберігання - ТОВ "Мирівський елеватор" пшеницю 3 класу в кількості 660 238 кг;
- складська квитанція на зерно № 1289 від 19.11.2014 - пшеницю 3 класу 2014 року, заліковою вагою 660 238 кг із зазначеними характеристиками якості, на підставі документу, що засвідчує якість зерна - Аналізної картки № 238 від 19.11.2014. Складська квитанція свідчить про прийняття на зберігання від позивача вказаної вище пшениці (а.с.19), відповідно до якої зерновий склад зобов'язався зберігати зерно до запитання та видати його відповідачу згідно з актом-розрахунком;
- податкова накладна складена 19.11.2014 (а.с.26).
При цьому, відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом.
Так, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Товар, зазначений у вище вказаній видатковій накладній, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до оформлення видаткової накладної, вказана накладна підписана представником відповідача Малиш О.О. за довіреністю № 1734 від 19.11.2014.
Так, протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за зазначеними видатковими накладними відповідачем не заявлено. Крім того, у відзиві на позов відповідач підтвердив отримання вказаного товару 19.11.2014.
З огляду на зазначене, підписання відповідачем спірної накладної без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує в останнього обов'язок з його оплати у повному обсязі у строки, що погоджені сторонами у договорі.
Так, у пункті 3.1. договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі в повному обсязі не пізніше 01 грудня 2014 року.
Позивачем був виставлений відповідачу рахунок-фактура № СФ-0000002 від 19.11.2014 на суму 1 848 663 грн. 76 коп. (а.с.25).
В порушення умов пункту 3.1. договору відповідачем в порядку та строки, визначені вказаним пунктом, отриманий товар у повному обсязі оплачений не був.
Так, відповідач оплатив отриманий товар лише частково в сумі 1 461 000 грн. 00 коп., а саме:
- 20.11.2014 в сумі 201 000 грн. 00 коп.;
- 20.01.2015 в сумі 420 000 грн. 00 коп.;
- 21.01.2015 в сумі 420 000 грн. 00 коп.;.
- 21.01.2015 в сумі 420 000 грн. 00 коп. (а.с.20-23).
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи визначені контрагентами порядок та строк оплати поставленого товару, приймаючи до уваги отримання покупцем товару за спірним правочином, господарський суд встановив, що строк оплати товару за вказаною вище видатковою накладною настав, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи також із наступного.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, 11.02.2015 відповідач подав до суду відзив на позов, в якому визнав позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 387 663 грн. 76 коп.
Право відповідача визнати позов повністю або частково передбачено статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.
Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Дії відповідача в частині визнання основного боргу у сумі 387 663 грн. 76 коп. не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, з огляду на що господарський суд приймає визнання позову відповідачем в частині суми основного боргу.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 387 663 грн. 76 коп.
Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача у розмірі 7 753 грн. 28 коп.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-Агро" (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 21; ідентифікаційний код 33109405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Сервіс" (49000, м. Дніпропетровськ, вул.Свердлова, 6/628; ідентифікаційний код 37070670) - 387 663 грн. 76 коп. основного боргу, 7 753 грн. 28 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Ю.В. Фещенко