05 лютого 2015 року Справа № 876/11339/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 листопада 2014 року за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У червні 2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, в якому просила визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі (далі - УПФУ в м. Тернополі) та зобов'язати відповідача провести перерахунок її пенсії з 29.09.2011 р. з включенням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди за стаж та суми індексації заробітної плати за період з 01.09.2009 р. по 31.08.2011 р., згідно довідки Тернопільського міського центру зайнятості №06/2566 від 06.05.2014 р., в розмірі 80 відсотків від суми заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України «Про державну службу».
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.11.2014 р. позов було задоволено повністю.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, її оскаржило УПФУ в м. Тернополі. Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував, що згідно ст. 33 Закону України «Про державну службу», матеріальна допомога не входить до складу заробітної плати, оскільки не носить систематичний характер та являється одноразовою виплатою. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанцій та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотання про розгляд справи за їх відсутності не подавали, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ в м. Тернополі, як одержувач пенсії за віком з 29.09.2011 р. Пенсію їй призначено відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу». Розмір пенсії обчислено згідно довідки про складові заробітної плати, виданої Тернопільським міськрайонним центром зайнятості №06/5072 та 06/5071 від 28.09.2011 р. (довідка про складові заробітної плати; посадовий оклад, надбавка за ранг або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка за вислугу років та довідка про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією).
06.05.2014 р. ОСОБА_1 звернулася до УПФУ в м. Тернополі із письмовою заявою про проведення перерахунку її пенсії з врахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди за стаж роботи, індексації заробітної плати відповідно до довідки №06/2566 від 06.05.2014 р. виданої Тернопільським міськрайонним центром зайнятості про складові зарплати, до яких включено ще суми на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди за стаж роботи, індексація заробітної плати, яка нараховувалась із 01.09.2009 р. по 31.08.2011 р.
Однак, відповідач своїм листом №129/П-11 від 15.05.2014 р. повідомив, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова винагорода за стаж та суми індексації заробітної плати не входять до складу заробітної плати державного службовця, тому підстав для включення вказаних сум до складових заробітної плати державного службовця для призначення пенсії немає. Разом з тим УПФУ в м. Тернополі, визнав свою неправомірність прийняттям довідки для призначення пенсії державним службовцям за формою затвердженою Постановою правлінням Пенсійного фонду України № 19-11 від 30.10.2008 р., яка втратила чинність на підставі Постанови Правління Пенсійного фонду України №5-1 від 14.02.2011 р. «Про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №2а-4753/09/2670, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18.02.2011 р. № 210/18948.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова винагорода за стаж та суми індексації заробітної плати входила до системи оплати праці державного службовця.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу», в редакції яка діяла на момент призначення пенсії заявниці, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу», заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Частиною 6 ст. 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів прийти до висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, входять до системи оплати праці державного службовця.
Згідно ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991р., індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (частина перша статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пункт 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року).
Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати, згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати.
Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати, оскільки є додатковою заробітною платою та грошовим доходом населення, який згідно ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. враховуються при обчисленні пенсій.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. не містить визначення заробітної плати, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсії, однак із змісту статті 40 цього Закону вбачається, що з середньої заробітної плати (доходу) повинні бути сплачені страхові внески.
Відповідно до ч.1 ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати. Таким чином, допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та індексація входять до системи оплати праці державного службовця.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 14.05.2013 року в справі № 21-125а13 та 28.05.2013р. у справі №21-97а13, які з врахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковими для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що матеріальна допомога на оздоровлення, допомога для вирішення соціально-побутових потреб, грошова винагорода за стаж роботи та індексація входила до системи оплати праці державного службовця, а тому має бути врахована при обчисленні пенсії.
Крім того, вирішуючи питання про перерахунок пенсії позивачу починаючи з 29.09.2011 р. суд першої інстанції правильно зазначив, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014р. було залишено без змін ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 10.07.2014 р., якою адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФУ в м. Тернополі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії з 29.09.2011 р. по 30.11.2013 р. включно залишено без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга висновків суду першої інстанції не спростовує, відтак задоволенню не підлягає.
У відповідності до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, , 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 листопада 2014 року по справі №607/9932/14-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий : Р.В.Кухтей
Судді : Р.Б.Хобор
І.О. Яворський