05 лютого 2015 року Справа № 876/10273/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року за позовом Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
У серпні 2014 року Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - Ужгородська ОДПІ) звернулася в суд із зазначеним позовом, в якому просила стягнути суму податкового боргу з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_1.) у розмірі 478 719,03 грн.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 р. позов було задоволено повністю.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, її оскаржив ОСОБА_1 Апеляційну скаргу мотивує тим, що позов про стягнення податкового боргу пред'явлено позивачем до ОСОБА_1, як до фізичної особи, в той же час відповідно до прохальної частини позову позивач просить стягнути вказану суму податкового боргу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, проте статус фізичної особи-підприємця не припинений, суми податкового боргу виникла під час здійснення ним підприємницької діяльності, а тому Ужгородською ОДПІ пред'явлено позов до неналежного відповідача. Крім того, жодної податкової вимоги на суму податкового боргу, позивачем на адресу відповідача не надсилалось. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотання про розгляд справи за їх відсутності не подавали, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та перебуває на обліку в Ужгородській ОДПІ у Закарпатській області (Великоберезнянське відділення) з 20.05.2005 р.
Згідно Розрахунку податкового боргу ФОП ОСОБА_1, код НОМЕР_1 станом на 20.08.2014 р. за останнім рахується заборгованість сумі 478 719,03 грн., по податкових повідомленнях-рішеннях №15/17-2 від 09.03.2011 р. в сумі 195 972,61 грн., №16/17-2 від 09.03.2011 р. в сумі 282 105,42 грн., №17/17-2 від 09.03.2011 р. в сумі 640 грн., №18/17-2 від 09.03.2011 р. в сумі 1 грн.
Постановою Закарапатського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 р., яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2014 р., в задоволені позову ФОП ОСОБА_1 до Ужгородської ОДПІ про скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень було відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що Ужгородською ОДПІ на виконання вимог п.59.1 ст.59 ПК України, відповідачу було вручено податкову вимогу №21298-07 від 02.07.2014 р.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно розрахунку податкового боргу вказаний борг є узгодженим та виник внаслідок несплати грошових зобов'язань по податкових повідомленнях-рішеннях у сумі 478 719,03 грн.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що суми податкових зобов'язань та фінансових санкцій відповідача являються податковим боргом і підлягають стягненню, з врахуванням наступного.
Відповідно до пунктів 57.1, 57.2, 57.3 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування. У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Податковим боргом, згідно п.14.1.175 ст.14 ПК України, є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 59.1 ПК України порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.
У свою чергу, відповідно до пункту 58.3 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Відповідно до вищенаведеного, відповідачу було вислано податкову вимогу №2129807 від 02.07.2014 р., вручено особисто - 03.07.2014 р., про що свідчить підпис ОСОБА_1 на корінці вищезазначеної податкової вимоги.
Суд відхиляє доводи відповідача стосовно пред'явлення позову ОСОБА_1, а не фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції.
Саме по суті рішення є правильним, однак в ньому відсутня ухвала про заміну сторони, проте, колегія суддів в контексті ч.2 ст.200 КАС України не вважає, що такі порушення тягнуть за собою скасування рішення.
Крім того, позов мотивований обставинами, які свідчать про діяльність саме ФОП ОСОБА_1, а не останнього, як фізичної особи, також слід зазначити, що суд першої інстанції в регулятивної частині рішення вказав про стягнення суми боргу саме з ФОП ОСОБА_1
Усе вище наведене спростовує доводи апелянта щодо невідповідності висновків суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року по справі №807/2718/14 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий : Р.В.Кухтей
Судді : Р.Б.Хобор
І.О. Яворський