Справа № 815/6625/14
12 лютого 2015 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Корой С.М.
секретар судового засідання Філіппова Ю.В.
за участю сторін:
представника позивача - Сєвєрова В.С. (за довіреністю)
представника відповідача - Півнева А.В.(за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними дій, скасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити певні дії, скасування рішення, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» (далі - ТОВ «Бруклін-Київ») до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВПП у м. Одесі), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії СДПІ з ОВПП у м. Одесі щодо визначення ТОВ «Бруклін-Київ» податкового боргу в розмірі 4195098,37 грн. за авансовим внеском з податку на прибуток приватних підприємств;
- скасувати податкову вимогу СДПІ з ОВПП у м. Одесі № 56-25 від 31.10.2014 року про сплату податкового боргу в сумі 4162358,08 грн. та пені у сумі 32740 грн., а разом про сплату 4195098,37 грн.;
- зобов'язати СДПІ з ОВПП у м. Одесі зменшити ТОВ «Бруклін-Київ» авансові внески з податку на прибуток у 2014-15 р.р. в сумі 25169796 грн. на суму фактично сплачених авансових платежів з податку на прибуток у 2014 році, та суму переплати цих авансових платежів за 2013 р. у розмірі 19515864 грн.;
- скасувати рішення СДПІ з ОВПП у м. Одесі № 5379/25-033/13 від 31.10.2014 р. про опис майна ТОВ «Бруклін-Київ» у податкову заставу;
- зобов'язати СДПІ з ОВПП у м. Одесі здійснити коригування даних у картці особового рахунку ТОВ «Бруклін-Київ» шляхом виключення з неї відомостей про наявність податкового боргу за авансовим внеском з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 4162358,08 грн. та пені у сумі 32740 грн., а разом на сплату 4195098,37 грн.;
- зобов'язати СДПІ з ОВПП у м. Одесі звернутися до реєстратора Одеської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України із заявою про припинення публічного обтяження - податкової застави рухомого майна ТОВ «Бруклін-Київ», зареєстрованої за № 14647996 21.11.2014 року.
У своєму позові позивач зазначив, що ним отримано податкову вимогу від 31.10.2014 року № 56-25 про сплату податкового боргу в сумі 4162358,08 грн. та пені у сумі 32740 грн., а разом на сплату 4195098,37 грн., а також рішення від 31.10.2014 року № 5379/25-033/13 про опис майна у податкову заставу. З цього приводу позивач зазначив, що відповідно до п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень), щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. Як зазначив позивач, на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до п. 153.3 ст. 153 Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом. Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до п. 153.3 ст. 153 Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення. Так, в податковій декларації з податку на прибуток за 2013 рік позивачем відображено наступні показники: прибуток - у сумі 132472600 грн. (рядок 07), сума податку на прибуток за 2013 рік - у сумі 25169794 грн. (рядок 11), сума нарахованого авансового платежу внески з податку на прибуток відповідно до п. 57.1 ст. 57 гл. 4 розділу 2 та абз.2 п. 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України - у сумі 26648818 грн. (рядок 13.7 додатку ЗП); сума нарахованого авансового платежу у зв'язку з виплатою дивідендів - у сумі 6840000,00 грн. (рядок 13.5.1. додатку ЗП); зменшення нарахованої суми податку - 33488818 грн. (рядок 13 додатку ЗП); авансовий внесок, що підлягатиме сплаті щомісячно - у сумі 2097483,00 грн. (рядок 23). Але, на думку позивача, чинна форма податкової декларації з податку на прибуток підприємств не передбачає для платника податків можливості відображення у податковій звітності показників щодо зменшення суми податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму авансових внесків, в тому числі при виплаті дивідендів за попередній рік, у зв'язку з чим у рядку 23 декларації автоматично відображається сума у розмірі 2097483 грн. як 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без урахування переплати у сумі 8319024 грн. Однак, на думку позивача, приписи Податкового кодексу України, що надають можливість платнику податків зменшити суму авансових внесків з податку на прибуток, не можуть фактично скасовуватись порядком складання податкової декларації, яка затверджена наказом Міндоходів України. Керуючись приписами п. 46.4 ст. 46 Податкового кодексу України, вважаючи, що є підстави для зменшення податкових зобов'язань, позивач зафіксував у додатку ЗП переплату до державного бюджету у сумі 8319024 грн. як підстави для зарахування суми перевищення у зменшення авансових внесків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, у наступних звітних місяцях 2014 року до повного її погашення. Беручи до уваги, що відповідач усно заперечував проти вказаного позивачем, останній звернувся за роз'ясненням до Міндоходів України, отримавши рекомендацію про звернення до відповідача з певною заявою, яка ним була подана, але залишена без відповіді. З урахуванням наведеного позивач вважає, що з урахуванням переплат, в тому числі й авансових внесків, сплачених під час виплати дивідендів, ним фактично сплачено в рахунок авансових внесків 19515864 грн., що свідчить про відсутність податкового боргу. При цьому, як зауважує позивач, відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків, зокрема, є суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. При цьому сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум з інших платежів (без заяви платника), у зв'язку з чим, на думку позивача, в даному випадку відповідач повинен був самостійно без будь-якої заяви позивача здійснити зарахування суми надміру сплаченого ним платежу з податку на прибуток у рахунок авансового платежу з податку на прибуток, але не зробив цього, натомість безпідставно склав податкову вимогу про сплату такого податкового боргу та ухвалив рішення про опис майна позивача у податкову заставу. Крім того, відповідачем безпідставно подано заяву щодо реєстрації публічної застави рухомого майна ТОВ «Бруклін-Київ», яка проведена державним реєстратором 21.11.2014 року за № 14647996. Оскільки відповідно до п. 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року
№ 830, відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувала чи уповноваженої особи, позивач вважає також за необхідне зобов'язати відповідача звернутись до державного реєстратора із відповідною заявою.
Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 106-109),в яких зазначив, що відповідно до карток особових рахунків за ТОВ «Бруклін-Київ» станом на 30.10.2014 року рахувався податковий борг з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 4195096,37 грн., у зв'язку з чим на підставі положень ст. 59 Податкового кодексу України відповідачем було сформовано відповідну податкову вимогу. Щодо виникнення вищезгаданого податкового боргу позивача відповідач зазначив, що абзацом 5 п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України надано право платникам податку на прибуток зменшувати суму авансових внесків з податку на прибуток на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до п.153.3 ст. 153 Податкового кодексу України. Разом з тим, п.п. 153.3.4. п.153.3. ст. 153 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо сума авансового внеску,попередньо сплаченого протягом звітного періоду перевищує суму податкових зобов'язань наступного податкового періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів. Із посиланням на наведену інформацію у листі Міндоходів України від 07.02.2014 року № 3194/7/99-99-19-03-17 відповідач наголошує,що сума авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів у звітному періоді зараховується у зменшення сум нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток (з урахуванням зарахованого авансового внеску відповідно до ст. 57 Податкового кодексу України) у декларації за підсумками звітного періоду з перенесенням суми перевищення до складу наступних податкових періодів. При цьому сума не врахованого у зменшення нарахованої суми податкових зобов'язань з податку на прибуток залишку авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у звітному періоді не формує надміру сплачену суму податку у звітному періоді, а акумулюється у декларації звітного періоду та переноситься на зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток наступних періодів. Як зазначає відповідач, аналогічне роз'яснення надано також у листі Державної фіскальної служби від 12.11.2014 року № 10346/7/99-99-15-02-01-17. З урахуванням зазначеного, за наведеними у запереченнях розрахунками відповідач вважає, що місячний платіж позивача щодо авансових внесків з податку на прибуток мав становити 2097483 грн., проте, позивач з травня 2014 року сплачував авансові внески у сумі 1413483,00 грн., у зв'язку з чим станом на 30.10.2014 року у підприємства виник податковий борг у сумі 4195096,37 грн..
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі. Крім того, представником позивача до суду надані додаткові письмові пояснення (а.с. 150-154), в яких зазначено про те, що положення ст. 57 Податкового кодексу України є спеціальними порівняно із приписами п.153.3, 153.4 ст. 153 Податкового кодексу України, оскільки встановлюють особливості сплати авансових внесків з податку, тоді як у ст. 153 зазначеного нормативно-правового акта наведені загальні норми щодо оподаткування виплати дивідендів. Також представник позивача наголосив, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо об'єктів нерухомості» від 04.07.2013 року № 403-VIII до Податкового кодексу України спеціально внесено зміни, які дозволили враховувати сплату авансового внеску під час виплати дивідендів в оплату щомісячних авансів з податку на прибуток. З урахуванням вищезгаданого, на думку представника позивача, у питанні зменшення щомісячних авансових внесків з податку на прибуток на суму авансових внесків при виплаті дивідендів пріоритет повинні мати норми спеціального п. 57.1 Податкового кодексу України при том,що норми ст. 153 є застарілими по відношенню до пункту 57.1 Податкового кодексу України, про що також вказує той факт,що ст. 153 з Податкового кодексу України у діючій редакції взагалі вилучена, тоді як положення п.57.1 ст. 57 продовжують діяти.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені ним у запереченнях проти позову.
Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти нього, пояснення сторін, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.
31.10.2014 року СДПІ з ОВПП у м. Одесі винесено податкову вимогу № 56-25, якою визначено суму податкового зобов'язання ТОВ «Бруклін-Київ» за узгодженими податковими зобов'язаннями з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств станом на 30.10.2014 року у сумі 4195098,37 грн., в тому числі за основним платежем - у сумі 4162358,08 грн. та пені - у сумі 32740,29 грн. (а.с. 13). Зазначеною вимогою позивача попереджено про те, що, починаючи з 31.10.2014 року на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та штрафи,визначені Податковим кодексом України; органом державної податкової служби буде здійснено опис майна у податкову заставу, у зв'язку з чим від позивача вимагається терміново сплатити суму податкового боргу та застерігається про можливий термін проведення публічних торгів з продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Також 31.10.2014 року СДПІ з ОВПП у м. Одесі прийнято рішення № 5379/25-033/13 про опис майна у податкову заставу, яким вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ТОВ»Бруклін-Київ», код ЄДРПОУ 31795619), а у разі, якщо на момент складання акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу,- також того майна, права власності на яке він набуде у майбутньому (а.с. 14).
Листом від 31.10.2014 року № 5380/10/28-08-25-018 СДПІ з ОВПП у м. Одесі повідомила позивача про наявний податковий борг з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 4195098,37 грн. та сформування відповідної податкової вимоги, у зв'язку з чим позивача зобов'язано визначити та надати у найкоротший термін перелік майна, на яке розповсюджується право податкової застави, на суму не менш ніж сума податкового боргу, для подальшої її реєстрації (а.с. 12).
У відповідь на вказаний лист позивачем на адресу СДПІ з ОВПП у м. Одесі направлено відповідний перелік майна, а також повідомлено про оскарження ним до Одеського окружного адміністративного суду відповідної податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу (а.с. 115).
21.11.2014 року податковим керуючим Гнап Н.А. складено акт опису майна
№ 12/25-044/5834 (а.с. 117-120), на яке в подальшому Одеською філією ДП «Інформаційний центр» зареєстровано публічне обтяження, яке засвідчено витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 03.12.2014 року № 45775130 (а.с. 134).
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пп. 14.1.153.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
В свою чергу, відповідно до пп. 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Досліджуючи обставини правомірності визначення контролюючим податкового боргу ТОВ «Бруклін-Київ», суд встановив наступне.
Статтею 57 Податкового кодексу України визначені строки сплати податкового зобов'язання. Так, згідно з положеннями наведеної норми закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Поряд з цим, згідно з приписами абзацу 4 п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України (у редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
Так, дослідивши, надану до суду копію податкової декларації ТОВ «Бруклін-Київ» з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (а.с. 15-22), суд встановив, що у рядку 01 декларації підприємством задекларовано доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 307 465 487 грн., у зв'язку з чим, виходячи з положень вищезгаданої норми законодавства, на позивача розповсюджується обов'язок зі сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств.
Відповідно до вищезгаданої декларації позивачем у рядку 11 Декларації «Податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню (рядок 07 - рядок 08 - рядок 09 (при позитивному значенні) х 19,00 /100» задекларовано суму у розмірі 25169794 грн..
Виходячи з зазначеної суми податку, нарахованої до сплати позивачем за звітний (податковий) період 2013 рік, сума щомісячного авансового платежу з податку на прибуток визначена позивачем у рядку 23 Декларації у розмірі 2097483 грн. (25169794 грн. : 12). При цьому, виходячи з даних додатку ЗП до вказаної декларації, позивачем за рядком 13 Декларації задекларовано зменшення нарахованої суми податку у розмірі 33 488 818 грн., яке виникло за рахунок сплачених протягом звітного року авансових внесків з податку у загальній сумі 26648818 грн. та сплати авансових внесків з податку на прибуток у зв'язку із виплатою дивідендів у звітному (податковому) періоді у сумі 6840000 грн..
З урахуванням наведених показників, враховуючи наявну у позивача переплату зі сплати податку на прибуток підприємств за рахунок внесення ним авансових внесків з податку, позивачем у звітному (податковому) періоді 2013 рік задекларовано від'ємне значення суми податку, яка підлягає сплаті у відповідному періоді, що дорівнює (-) 8319024 грн..
Правомірність визначення позивачем зазначених показників відповідачем не спростовуються та не заперечується, механізм визначення розміру авансового внеску, що підлягатиме сплаті щомісячно, встановлений формою податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженою наказом міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 року № 872, позивачем був дотриманий.
Поряд з цим, досліджуючи механізм сплати платниками податків авансових внесків з податку на прибуток підприємств, визначений положеннями Податкового кодексу України, суд встановив такі особливості.
Згідно з абзацом 5 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.
Згідно з абзацом 6 цієї норми законодавства якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.
Зі змісту наведених норм законодавства вбачається, що сплата авансових внесків при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу надає право платнику податку зараховувати відповідну суму у зменшення саме авансових внесків у наступних звітних місяцях до повного її погашення.
Водночас, відповідно до п. 153.3. ст. 153 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.
У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.
Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу). Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку не поширюється на суб'єктів господарювання, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку згідно з розділом XIV цього Кодексу.
Платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим статтею 156 цього Кодексу.
Згідно з пп. 153.3.4. п. 153.3. ст. 153 Податкового кодексу України у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.
Як свідчить зміст положень ст. 153 Податкового кодексу України, законодавець у даному випадку пов'язує сплату внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу у розмірі, що перевищує податкові зобов'язання підприємства із виникненням права у платника податку у майбутніх періодах зменшувати свої податкові зобов'язання з цього податку, а не авансові внески, як визначено у ст. 57 цього Кодексу.
При цьому, суд зазначає, що наведені норми законодавства містять різні гіпотези, що й зумовлює різність їх диспозицій, тобто, мають застосовуватись у різних за своїм змістом випадках.
Так, за наведеними вище приписами положень пп. 153.3.4. п. 153 ст. 153 Податкового кодексу України право платника податку зменшувати свої податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств у майбутніх звітних періодах (диспозиція) пов'язується не з самим фактом сплати авансових внесків під час виплати дивідендів, а із фактом перевищення розміру сплачених ним авансових внесків у такому випадку над розміром податкових зобов'язань з відповідного податку (гіпотеза), тоді як, гіпотеза ст. 57 Податкового кодексу України визначає лише сам факт сплати авансових внесків при виплаті дивідендів, який визначає диспозицію у вигляді виникнення права зменшувати розмір авансових внесків у майбутніх періодах.
Як вбачається з наведених у декларації позивача показників, розмір сплачених ним під час виплати дивідендів авансових внесків з податку на прибуток підприємств не перевищував розміру його податкових зобов'язань за відповідний звітний (податковий) період, у зв'язку з чим всупереч тверджень відповідача в даному випадку відсутні підстави для застосування положень пп. 153.3.4. п. 153 ст. 153 Податкового кодексу України, натомість встановлені судом факти свідчать про необхідність застосування в даному випадку положень п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України.
Крім того, суд звертає увагу, що абзацами 5 та 6 п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) була доповнена відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо об'єктів нерухомості» від 04.07.2013 року № 403-VІІ, тобто, є більш новою у порівнянні із пп. 153.3.4. п. 153 ст. 153 Податкового кодексу України нормою законодавства. В свою чергу, у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням «застарілих» норм з одного й того ж питання.
Така позиція суду підтверджується, зокрема, тим, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII, в подальшому повністю усунута вищезгадана колізія законодавства шляхом викладення абзацу 4 п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України у такій редакції: платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку, без подання податкової декларації.
Враховуючи відсутність методологічного механізму відображення у податковій декларації з податку на прибуток підприємств права платника податку на зменшення щомісячного авансового внеску з податку за рахунок сплаченого у попередньому звітному (податковому) періоді авансового внеску під час виплати дивідендів, позивач звернувся за відповідними роз'ясненнями до Міністерства доходів і зборів України,отримавши у відповідь лист від 19.05.2014 року № 8827/6/99-99-19-02-02-15, в якому містилась рекомендація вирішувати порушене питання шляхом звернення до контролюючого органу із відповідною заявою про зменшення розміру авансових внесків з податку на прибуток підприємств (а.с. 73-74). Аналогічне роз'яснення надано позивачеві також і Державною фінансовою службою України у листі від 11.09.2014 року № 3245/6/99-99-19-02-02-15 (а.с. 77-78).
При цьому суд наголошує, що вищезгадані листи за своїм змістом не суперечать положенням, наведеним у листах Міністерства доходів і зборів України від 07.02.2014 року № 3194/7/99-99-19-03-17 та Державної фіскальної служби України від 12.11.2014 року № 10346/7/99-99-15-02-01-17, на які посилається відповідач у своїх запереченнях.
Листом від 23.05.2014 року № 946/ВПК ТОВ «Бруклін-Київ» звернулось із відповідною заявою до відповідача, яка залишена останнім без відповіді (а.с. 75). В свою чергу, згідно з положеннями п.46.4. ст. 46 Податкового кодексу України якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації. У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід'ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання.
Тобто, законодавець презюмує в даному випадку привалювання змісту податку, визначеного у Податковому кодексі України, над формою його декларування, яка встановлюється актом законодавства нижчої юридичної сили.
З матеріалів справи вбачається, що не заперечується відповідачем у справі, що протягом 2014 року ТОВ «Бруклін-Київ» сплачено авансових внесків з податку на прибуток підприємств у розмірі 11173184,00 грн. (а.с. 155-162). Також відповідачем не спростовується наявна переплата позивачем з авансових внесків за січень 2014 року у сумі 23656 грн., а також переплата авансових внесків за 2013 рік у сумі 1479024 грн.. Разом з тим, всупереч посилань відповідача з урахуванням вищенаведеного суд вважає правомірним врахування позивачем сплачених ним у 2013 році авансових внесків під час виплати дивідендів у розмірі 6840000 грн. в рахунок авансових внесків, які мали бути ним сплачені протягом 2014 року.
За таких умов станом на 30.10.2014 року позивачем було сплачено авансових внесків з податку на прибуток підприємств у розмірі 19515864 грн., тоді як мало бути сплачено 16779864 грн., відтак, суд вважає протиправними дії відповідача щодо визначення ТОВ «Бруклін-Київ» податкового боргу зі сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств, а прийняту на підставі таких висновків податкову вимогу - протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
З урахуванням наведеного обґрунтованими також є вимоги позивача про зобов'язання СДПІ з ОВПП у м. Одесі здійснити коригування даних у картці особового рахунку ТОВ «Бруклін-Київ» шляхом виключення з неї відомостей про наявність податкового боргу за авансовим внеском з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 4162358,08 грн. та пені у сумі 32740 грн..
Водночас, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині зобов'язання СДПІ з ОВПП у м. Одесі зменшити ТОВ «Бруклін-Київ» розмір авансових внесків з податку на прибуток у 2014-15 р.р. в сумі 25169796 грн. на суму фактично сплачених авансових платежів з податку на прибуток у 2014 році, та суму переплати цих авансових платежів за 2013 р. у загальному розмірі 19515864 грн., оскільки чинним законодавствам України не передбачено правового механізму та організаційної форми реалізації контролюючим органом відповідної функції, тоді як за положеннями Податкового кодексу України визначення розміру авансових внесків з податку на прибуток підприємств здійснюється платником податків самостійно шляхом відповідного декларування. На думку суду, визнання протиправними дій СДПІ з ОВПП у м. Одесі щодо визначення ТОВ «Бруклін-Київ» податкового боргу в розмірі 4195098,37 грн. за авансовим внеском з податку на прибуток приватних підприємств у повній мірі відновлює порушене право позивача в частині визначення належної до сплати суми авансових внесків з податку на прибуток підприємств.
Відповідно до п. 89.1. ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Оскільки факту несплати з боку позивача суми грошового зобов'язання, визначеної платником податків у податковій декларації самостійно або контролюючим органом, в даному випадку не відбулось, суд вважає також протиправним та таким, що підлягає скасуванню й рішення СДПІ з ОВПП у м. Одесі від 31.10.2014 року № 5379/25-033/13 про опис майна у податкову заставу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» податкова застава є одним з різновидів публічної застави.
Частиною 1 ст. 39 зазначеного Закону визначено, що публічне обтяження підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом п'яти днів із дня винесення відповідного рішення, на підставі якого воно виникає. Обов'язок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу.
Згідно з положеннями ст. 41 наведеного Закону публічне обтяження припиняється на підставі рішення уповноваженого органу з дня набрання ним законної сили. Публічне обтяження також припиняється внаслідок реалізації прав, що випливають із змісту публічного обтяження.
Відомості про припинення публічного обтяження підлягають реєстрації протягом п'яти днів із дня його припинення. Обов'язок щодо здійснення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган або на уповноважену ним особу.
Уповноважений орган несе відповідальність у встановленому законом порядку за порушення обов'язку щодо реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження.
Згідно з положеннями пунктів 24 та 25 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 р. № 830, відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.
Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більш як на п'ять років.
Після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру.
Відомості про припинення публічного обтяження підлягають державній реєстрації протягом п'яти днів після його припинення. Проведення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган чи на уповноважену ним особу.
Записи про обтяження, які втратили чинність, підлягають виключенню з Реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.
Реєстратор вносить до Реєстру відомості про припинення обтяження в день надходження заяви чи рішення уповноваженого органу.
Враховуючи відсутність правових підстав для публічного обтяження рухомого майна
ТОВ «Бруклін-Київ», суд вважає, що зареєстроване публічне обтяження такого майна є таким, що фактично припинено внаслідок реалізації прав, що випливають із змісту публічного обтяження (скасування актів, які стали підставою для податкової застави, що вичерпало права контролюючого органу на вказане публічне обтяження), беручи до уваги встановлений законодавством обов'язок уповноваженого органу (контролюючого органу) щодо здійснення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження та порядок проведення такої реєстрації, суд вважає за доцільне також задовольнити позовні вимоги ТОВ «Бруклін-Київ» в частині зобов'язання СДПІ з ОВПП у м. Одесі звернутися до реєстратора Одеської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України із заявою про припинення публічного обтяження - податкової застави рухомого майна ТОВ «Бруклін-Київ», зареєстрованої 21.11.2014 року за № 14647996.
На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними дій, скасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити певні дії, скасування рішення задовольнити частково.
Визнати протиправними дії спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів щодо визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» податкового боргу в розмірі 4195098,37 грн. за авансовим внеском з податку на прибуток приватних підприємств.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 31.10.2014 року № 56-25 про сплату товариством з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» податкового боргу в сумі 4162358,08 грн. та пені у сумі 32740 грн., а разом про сплату 4195098,37 грн..
Визнати протиправним та скасувати рішення спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 31.10.2014 р. № 5379/25-033/13 про опис майна товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» у податкову заставу.
Зобов'язати спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів здійснити коригування даних у картці особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» шляхом виключення з неї відомостей про наявність податкового боргу за авансовим внеском з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 4162358,08 грн. та пені у сумі 32740 грн., а разом на сплату 4195098,37 грн..
Зобов'язати спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів звернутися до реєстратора Одеської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України із заявою про припинення публічного обтяження - податкової застави рухомого майна товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ», зареєстрованої 21.11.2014 року за № 14647996.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 17.02.2015 року.
Суддя С.М. Корой
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними дій, скасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити певні дії, скасування рішення задовольнити частково.
Визнати протиправними дії спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів щодо визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» податкового боргу в розмірі 4195098,37 грн. за авансовим внеском з податку на прибуток приватних підприємств.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 31.10.2014 року № 56-25 про сплату товариством з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» податкового боргу в сумі 4162358,08 грн. та пені у сумі 32740 грн., а разом про сплату 4195098,37 грн..
Визнати протиправним та скасувати рішення спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 31.10.2014 р. № 5379/25-033/13 про опис майна товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» у податкову заставу.
Зобов'язати спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів здійснити коригування даних у картці особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» шляхом виключення з неї відомостей про наявність податкового боргу за авансовим внеском з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 4162358,08 грн. та пені у сумі 32740 грн., а разом на сплату 4195098,37 грн..
Зобов'язати спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів звернутися до реєстратора Одеської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України із заявою про припинення публічного обтяження - податкової застави рухомого майна товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ», зареєстрованої 21.11.2014 року за № 14647996.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 17.02.2015 року.
Суддя С.М. Корой
17 лютого 2015 року