79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" лютого 2015 р. Справа № 909/1269/14
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів Давид Л.Л.
Якімець Г.Г.
Розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТД, за № 006/15 від 12.01.2015 року
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.2014 року
у справі № 909/1269/14
за позовом: ТзОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТД, м. Івано-Франківськ
до відповідача: ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції, м. Івано-Франківськ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ВАТ "Прикарпатагробуд", м. Івано-Франківськ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ПАТ "Мегабанк", м. Харків
про вилучення з акту опису та арешту майна боржника ВАТ "Прикарпатагробуд" козлового крану ККТМ-1036, зав № 36/115, що належить на праві приватної власності ТзОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТД.
за участю представників:
від позивача: Васькевич Ю.С. - представник;
від третьої особи на сторні відповідача - ПАТ «Мегабанк» - Заставний Р.А. - представник;
від інших учасників судового процесу - не з'явилися;
Автоматизованою системою документообігу суду справу № 909/1269/14 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.15 у склад колегії для розгляду справи № 909/1269/14 Господарського суду Івано - Франківської області введено суддів - Якімець Г.Г. та Давид Л.Л.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.15 скаржнику поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 12.02.15.
Рішенням Господарського суду Івано - Франківської області від від 16.12.14 у справі № 909/1269/14 (суддя Кобрин О.М.) в позові відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що ТОВ «Калина ІФ ЛТД» вправі пред'являти позов про визнання його права власності на козловий кран та заявити вимогу про вилучення його з акту опису та арешту майна боржника ВАТ "Прикарпатагробуд", зазначивши відповідачами стягувача та боржника, ПАТ "Мегабанк" та ВАТ "Прикарпатагробуд" відповідно. Натомість, позивачем заявлено лише вимогу про вилучення з акту опису та арешту майна боржника ВАТ "Прикарпатагробуд" козлового крану, хоча його право власності на вказане майно оспорюється третіми особами, що були залучені до участі у справі.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано - Франківської області у даній справі та прийняти нове рішення, яким позов задовлити.
При цьому, скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне дослідження всіх матеріалів, які мають значення для справи.
При цьому, скаржник посилається на те, що згідно договору купівлі - продажу від 01.12.11 право власності на кран козловий перейшло до ПП «Енергобудпостач», який в свою чергу 16.05.14 продав спірне майно ТзОВ Фірма «Калина ІФ» ЛТД, яке набуло права власності з моменту підписання акту приймання - передачі. Отже, станом на час розгляду справи козловий кран належить позивачу на праві власності.
При винесенні рішення, судом не враховано той факт, що акт опису майна боржника підписаний представником виконавчої служби. Відсутність підпису представника боржника в акті опису є порушенням норм чинного законодавства та ставить під сумнів дійсність такого акту.
Право власності ніким не оспорюється, в даному випадку мають місце дії виконавчої служби, що суперечать чинному законодавству, які призвели до помилкового включення до акту опису майна ВАТ «Прикарпатбуд» козлового крану. Оскільки, позивач не є стороною виконавчого провадження, то оскаржити постанову державного виконавця про накладення арешту не має можливості.
Відповідач та третя особа правом наданим ст.96 ГПК України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не подали.
Відповідач та третя особа - ВАТ "Прикарпатагробуд" участі своїх уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
На момент судового засідання письмових клопотань про відкладення розгляду справи від зазначених учасників судового процесу не надходило. Представник ПАТ «Мегабанк» в судовому засіданні усно вимоги апеляційно скарги заперечив, посилаючись на безпідставність доводів, що містяться у ній, оскільки на момент укладення договор купівлі - продажу від 16.05.14 спірне рухоме майно вже було описано та арештоване . А отже, включення його до переліку описаного та арештованого майна козлового крану жодним чином не могло порушити права та закоі інтереси позивача.
Щодо цього судова колегія зазначає, що стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для реалізації якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Зважаючи на те, що наявних матеріалів справи є достатньо для правильного вирішення даної справи, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача та третьої особи 1.
Присутні представники позивача та ПАТ «Мегабанк» навели свої доводи, міркування та заперечення.
Колегія суддів, заслухавши пояснення присутніх представників, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.2014 року у справі № 909/1269/14 - відсутні, зважаючи на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.12.11 між ВАТ "Прикарпатагробуд" (продавець) та ПП "Енергобудпостач" (покупець) укладено договір купівлі-продажу бувшого у вжитку козлового крану ККТМ-1036, зав.№36/115, реєстр. №И1558.
Відповідно до п.4.2 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту прийняття покупцем товару за актом приймання-передачі. Товар переданий покупцеві по акту прийому-передачі від 08.12.11 (а.с.11).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.08.11 у справі № 29/425-10 присуджено до стягнення з ВАТ "Прикарпатагробуд" на користь ПАТ "Мегабанк" заборгованість за Іпотечним договором № ГД 04/2008-з2 від 23.07.2008 у розмірі 2 465 463,30 грн. (а.с.35-46).
Після набрання рішенням законної сили, Господарським судом Харківської області на виконання вказаного рішення видано судовий наказ №29/425-10.
26 вересня 2012 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції на підставі заяви стягувача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №34409296 з виконання наказу №29/425-10.
2 листопада 2012 року державний виконавець склав акт опису й арешту майна, згідно з яким описано і накладено арешт на козловий кран ККТМ-1036 зв.№36/115, реєстраційний № 1-3273, що належить боржнику - ВАТ "Прикарпатагробуд" (а.с.90) .
З матеріалів справи вбачається, що за договором купівлі - продажу №24 від 16.05.14, укладеним ПП "Енергобудпостач" (продавець) та ТзОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТД (покупець), ПП "Енергобудпостач" продав цей кран ТзОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТД (а.с.12).
За умовами договору (п.5.1, п.5.2) право власності на товар зберігається за продавцем до моменту підписання акту приймання-передачі, а з моменту прийняття покупцем товару за актом приймання-передачі право власності переходить до покупця. По акту приймання-передачі від 16.05.14 (а.с.14) ПП "Енергобудпостач" передав, а ТзОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТД (покупець) прийняло козловий кран ККТМ 1036, зав.№36/115 та технічну документацію на нього.
Зважаючи на те, що придбаний позивачем кран внесений до акту опису та арешту майна від 02.11.12, ТзОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТ звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про вилучення з акта опису та арешту майна боржника - ВАТ "Прикарпатагробуд" козлового крану ККТМ-1036, зав.№36/115, який належить на праві власності ТзОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТ, оскільки такий придбаний позивачем за договором купівлі - продажу №24 від 16.05.14, укладеним ПП "Енергобудпостач" (продавець) та ТзОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТД (покупець).
Розглянувши матеріали справи та докази, що містяться у ній колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЗУ "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Пунктом 16 постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26 грудня 2003 року №14 вказано, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 55, 57 ЗУ "Про виконавче провадження".
Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК, ст. 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.
Зазначені положення містяться також у пункті 9.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".
Відповідно до ст.7 ЗУ "Про виконавче провадження" учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.
Для проведення виконавчих дій державний виконавець за необхідності залучає понятих, працівників органів внутрішніх справ, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 8 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
Згідно з п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК.
При цьому, орган виконання не може бути відповідачем за таким позовом, а може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (п. 9.10 постанови пленуму ВГС України №9 від 17.10.12).
Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК або в порядку адміністративного судочинства якщо , особа, права якого порушено внаслідок дій (бездіяльності) органів виконавчої служби, не є стороною виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 121-2 ГПК місцевий господарський суд, який видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), розглядає скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.
Як вбачається із позовної заяви та апеляційної скарги, позивач вважає, що право власності ніким не оспорюється, а мають місце незаконні дії виконавчої служби, які призвели до помилкового включення крану козлового до акту опису й арешту майна, а тому вважає, що відповідачем у справі вірно вказано ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції.
Однак, як вірно зазначив місцевий господарський суд, що у справі є спір про право власності між ТзОВ Фірма «Калина ІФ» ЛТД та ВАТ «Прикарпатагробуд», який у відзиві на позов (а.с.73-74) в заяві про залучення ПАТ «Мегабанк» третьою особою, зазначає по те, що на час складання акту опису та арешту майна власником спірного крану є ВАТ «Прикарпатагробуд».
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду , що ТзОВ Фірма «Калина ІФ» ЛТД вправі подати позов про визнання його права власності та про виключення спірного майна із акту опису, зазначивши відповідачами стягувача та боржника.
Натомість, якщо позивач вважає, що не існує спору про право, а лише як вказує в апеляційній скарзі, мали місце незаконні дії виконавчої служби, то відповідно має право звернутися в порядку адміністративного судочинства оскарживши дії ВДВС, оскільки ТзОВ Фірма «Калина ІФ» ЛТД не є стороною виконавчого провадження, яка має право подати скаргу в порядку ст..121-2 ГПК України
Крім того, згідно з Правилами будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 N 132, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 09.07. 07 за № 784/14051(далі -Правила), вантажопідіймальні крани всіх типів, за винятком зазначених у пункті 7.1.2 цих Правил, підлягають реєстрації в територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці. Для реєстрації суб'єкт господарювання, у якого у власності або в користуванні (оренда, лізинг тощо) є вантажопідіймальний кран, подає письмову заяву та паспорт вантажопідіймального крана. Вони знімаються з реєстрації у цих органах в разі, зокрема, передачі у власність іншому суб'єкту господарювання( пункти 7.1.1, 7.1.3 та 7.1.9 названих Правил).
Відповідно до п/п. 25 п.4 Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, затвердженого указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 408/2011, Держгірпромнагляд України відповідно до покладених на цю службу завдань реєструє підіймальні споруди (вантажопідіймальні крани та машини, ліфти, ескалатори, канатні дороги, підйомники, фунікулери тощо).
Позивач стверджує, що на момент проведення опису і арешту козлового крана власником цього крана на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2011, укладеного з боржником - ВАТ "Прикарпатагробуд", був ПП «Енергобудпостач» та акту прийому-передачі від 08.12.2011, за яким кран був йому переданий боржником.
Однак, з матеріалів справи вбачається( з акту опису і арешту майна від 02.11.2012), з листа Територіального управління Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області від 25.11.13 № 08-15/5119, а.с. 55), що на момент проведення опису і арешту козлового крана він знаходився у боржника - ВАТ "Прикарпатагробуд" та був за ним зареєстрований і відповідно до акту опису і арешту майна був переданий на відповідальне зберігання представнику стягувача -ПАТ "Мегабанк" Гайдукевичу В.П. Після укладення боржником -ВАТ "Прикарпатагробуд" та ПП "Енергобудпостач" договору купівлі-продажу від 01.12.11 та підписання ними акту прийому-передачі від 08.12.11, кран не був знятий з реєстрації за боржником - ВАТ "Прикарпатагробуд" та не був зареєстрований за ПП "Енергобудпостач" , як це встановлено Правилами.
Також, після укладення ПП "Енергобудпостач" з ТзОВ "Калина ІФ" ЛТД договору купівлі-продажу №24 від 16.05.14 та акту приймання-передачі від 16.05.14, кран не був зареєстрований за ТзОВ "Калина ІФ" ЛТД.
А відтак, колегія суддів зазначає, що ТзОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТД вправі пред'явити позов про визнання його права власності на козловий кран та заявити вимогу про вилучення його з акту опису та арешту майна боржника ВАТ "Прикарпатагробуд", зазначивши відповідачами стягувача та боржника, ПАТ "Мегабанк" та ВАТ "Прикарпатагробуд", оскільки з матеріалів справи вбачається, що між ТзОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТД та ВАТ "Прикарпатагробуд" наявний спір про право власності і без вирішення в судовому порядку питання про те, кому належить право власності на спірне майно, не може бути вирішено питання про виключення спірного майна з акта опису та арешту.
Доводи скаржника, що акт опису й арешту підписаний лише представником виконавчої служби, що ставить під сумнів його дійсність, апеляційна інстанція відхиляє, оскільки при складанні акту були присутні представник ПАТ «Мегабанк» та поняті, підписи яких містяться в акті від 02.11.12.
Щодо твердження скаржника про те, що право власності на козловий кран не оспорюється, і воно належить виключно позивачу на підставі договору купівлі - продажу, апеляційна інстанція до уваги не приймає, виходячи , що договір купівлі - продажу між ПП «Енергобудпостач» та ТзОВ Фірма «Калина ІФ» ДТД укладено 16.05.14 коли в державному реєстрі обтяжень рухомого майна боржника ВАТ «Прикарпатагробуд» 19.01.12 зареєстровано обтяження (заборона відчуження). Крім того, як вірно зазначено місцевим господарським судом, право власності оспорюється самим боржником - ВАТ «Прикарпатагробуд».
На підставі викладеного, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника та вважає, що місцевим господарським судом зроблено вірний висновок стосовно відмови у задоволенні позову ТзОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТД про виключення козлового крана з акту опису і арешту майна боржника - ВАТ "Прикарпатагробуд", зважаючи на наведене вище та встановлення факту обрання позивачем невірного способу захисту.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оскільки, обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, не підтверджені належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів апеляційної інстанції не знайшла підстав для її задоволення та скасування рішення Господарського суду Івано - Франківської області від 16.12.14 у даній справі.
Судові витрати покласти на скаржника відповідно до вимог ст. 49,105 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Івано - Франківської області від 16.12.14 у справі № 909/1269/14 залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТД - без задоволення.
2. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в порядку і строки встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.
Повний текст постанови складено 16.02.15
Головуючий суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Якімець Г.Г.