Справа: № 826/15236/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.
Іменем України
11 лютого 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаль М.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Габітус Дизайн» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Габітус Дизайн» (надалі - ТОВ «Габітус Дизайн») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2014 року № 0034461501, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 54826,90 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 27412,95 грн.
Позов обґрунтовано тим, що висновки податкового органу, що правовідносини позивача з контрагентами ТОВ «Атон-Україна», ТОВ «ТК Фіона», ПП «Окко-Бізнес», ТОВ «Сервіс-Трейд-Груп», ТОВ «Укрінстал» не мали реального характеру є необґрунтованими та безпідставними, та спростовуються первинними документами, що подані позивачем.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.12.2014 р. адміністративний позов задоволено повністю.
Суд першої інстанції виходив з того, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищепереліченими контрагентами підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03.12.2014 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що контрагенти позивача - ТОВ «Атон-Україна», ТОВ «ТК Фіона», ПП «Окко-Бізнес», ТОВ «Сервіс-Трейд-Груп», ТОВ «Укрінстал» не задекларували податкові зобов'язання на суму ПДВ, крім того, згідно висновків інших податкових органів за наслідками проведених зустрічних звірок щодо вказаних контрагентів.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому, за приписами п.2 ч. ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ТОВ «Габітус Дизайн» бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2014 року, за результатами якої складений акт від 07.07.2014р. № 5339/26-51-15-01-11/37152920.
Згідно висновків податкового органу у ТОВ «Габітус Дизайн» відсутні правові підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаний звітний період на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Атон-Україна», ТОВ «ТК Фіона», ПП «Окко-Бізнес», ТОВ «Сервіс-Трейд-Груп», ТОВ «Укрінстал» у зв'язку з нереальності господарських операцій з вказаними контрагентами. Отже, ТОВ «Габітус Дизайн» порушив норми законодавства України: п. 200.4 ст. 200, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення цим підприємством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за січень та лютий 2014 року у сумі 78303,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування за лютий 2014 року на таку суму.
16.07.2014 р. ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі вказаного акту прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0030391501, яке після оскарження позивачем до ГУ Міндоходів у м. Києві було скасовано.
23.09.2014 р. відповідачем на підставі того ж акта перевірки від 07.07.2014р. було прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0034461501 (форми «В1»), яким зменшила ТОВ «Габітус Дизайн» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 54826,90 грн., а також застосувала до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 27412,95 грн.
Вищенаведені обставини не є спірними.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно із пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.
Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.
Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
З матеріалів справи вбачається, що 10.09.2012 року ТОВ «Габітус Дизайн» уклало з ПП «Окко-Бізнес» договір купівлі-продажу товарів по старт-картках за № 00ОБСК-2383, за умовами якого продавець (ПП «Окко-Бізнес») зобов'язується передати товари (нафтопродукти - дизельне паливо, бензин різних марок) у власність ТОВ «Габітус Дизайн».
На підтвердження здійснення господарських операцій позивач надав наступні документи: договір купівлі-продажу, акт прийому-передачі, податкову накладну від 31.01.2014р. № 14226, виписку банку по рахунку позивача про оплату товару.
01.02.2013 р. ТОВ «Габітус Дизайн» уклало з ТОВ «Укрінстал» договір поставки №130207, згідно умов якого постачальник (ТОВ «Укрінстал») зобов'язується поставляти позивачу товари (обладнання, матеріали та інструмент для монтажу систем опалення, водопостачання, водовідведення, каналізації, вентиляції, кондиціювання).
На підтвердження здійснення господарських операцій позивач надав наступні документи: договір поставки, видаткові та податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, виписку банку по рахунку позивача з відповідними відмітками, відповідно до яких позивач виплатив на користь ТОВ «Укрінстал» кошти, в тому числі у розмірі 1202,76 грн., в т.ч. ПДВ - 200,46 грн.
29.05.2013р. ТОВ «Габітус Дизайн» та ТОВ «Атон-Україна» уклали договір поставки №3/СТр, згідно умов якого ТОВ «Атон-Україна» зобов'язується передати у власність позивача, встановити та виконати пусконалагоджувальні роботи обладнання, згідно з Специфікацією, яка є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток № 1) для Об'єкту «Реконструкція з переплануванням групи приміщень за адресою: вул. Старонаводницька, 13-Б, у Печерському районі м. Києва».
На підтвердження здійснення господарських операцій позивач надав наступні документи: договір поставки від 29.05.2013р. з додатками та специфікаціями до нього, видаткові накладні та акти прийому-передачі товару та виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення з відповідними відмітками банку, відповідно до яких позивач виплатив на користь ТОВ «Атон-Україна» кошти, в т.ч. ПДВ - 36543,33 грн.
24.12.2013 р. ТОВ «Габітус Дизайн» та ТОВ «ТК-Фіона» уклали договір № 1/777, згідно умов якого позивач доручає, а ТОВ «ТК-Фіона», як підрядник, бере на себе зобов'язання, у відповідності з умовами даного договору виконати зі своїх матеріалів, власними силами і засобами на об'єкті: «Реконструкція з переплануванням групи приміщень за адресою: вул. Старонаводницька, 13-Б, у Печерському районі м. Києва», згідно з проектом, затвердженим замовником, роботи по влаштуванню та монтажу обладнання (інфрачервоних панелей) для електроопалення в студії йоги.
На підтвердження здійснення господарських операцій позивач надав наступні документи: договір від 24.12.2013р. № 1/777 з специфікацією, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 22.01.2014р. № 3, податкові накладні, платіжне доручення від 03.01.2014р. № 455481 з відповідною відміткою банку про оплату.
24.01.2014 р. ТОВ «Габітус Дизайн» та ТОВ «Сервіс-Трейд-Груп» уклали договір підряду № МТД, згідно умов якого позивач доручає, а ТОВ «Сервіс-Трейд-Груп» бере на себе зобов'язання, у відповідності з умовами даного договору виконати зі своїх матеріалів/обладнання і матеріалів замовника, власними і залученими силами, згідно з проектом і кошторисом № 1 (додаток № 1 до Договору) на об'єкті: «Реконструкція з переплануванням групи приміщень за адресою: вул. Старонаводницька, 13-Б, у Печерському районі м. Києва», та передати замовнику, належно виконані роботи - монтаж террасної дошки (п. 1.1 Договору).
На підтвердження здійснення господарських операцій позивач надав наступні документи: договір підряду від 24.01.2014р. з додатками, довідку про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3, акт приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в, податкову накладну від 11.02.2014р. № 1011, виписку банку по рахунку позивача.
Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентами надав суду первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності. Вищенаведені документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і підтверджують факт здійснення господарської операції. Апелянтом вказане не спростовано.
Не заслуговують уваги посилання апелянта на висновки актів перевірок інших податкових органів, оскільки ймовірні порушення податкового законодавства підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.
Решта доводів апелянта також не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року, залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Габітус Дизайн» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
М.І. Кобаль
.
Головуючий суддя Карпушова О.В.
Судді: Епель О.В.
Кобаль М.І.