26 січня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л.,Карпенко С.О.,
Мостової Г.І.,Маляренка А.В.,-
розглянувши заяву ОСОБА_6 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Міжнародний Медіа Центр-СТБ», третя особа - ОСОБА_8, про поновлення на роботі,
У грудні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Міжнародний Медіа Центр-СТБ» (далі - ПрАТ «Міжнародний Медіа Центр-СТБ»), третя особа - ОСОБА_8 про поновлення на роботі на посаді спеціального кореспондента з 01 грудня 2010 року, стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 13 тис. грн та моральну шкоду у розмірі 480 тис. грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 05 червня 2014 року згадане рішення суду першої інстанції змінено в частині правового обґрунтування.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 жовтня 2014 року відмовлено ОСОБА_6 у відкритті касаційного провадження у справі на підставі п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦПК України заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання, на підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.
У заяві ОСОБА_6 посилається на неоднакове застосування касаційним судом положень ст.ст. 43, 252 КЗпП України.
До заяви додано як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що, на думку заявника, потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме, постанову Верховного Суду України від 21 березня 2012 року, ухвали колегії судів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2012 року, від 24 липня 2013 року, від 24 вересня 2014 року.
У роз'ясненнях, викладених у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 «Про судову практику застосування статей 353-360 Цивільного процесуального кодексу України» зазначено, що судовими рішеннями на які заявник посилається на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, можуть бути рішення: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ; Вищого адміністративного суду України, Вищого господарського суду України; Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, ухвалені, як судом касаційної інстанції; апеляційних судів загальної юрисдикції як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ» від 22 лютого 2007 року №697-V. Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним.
Оскільки постанову Верховного Суду України від 21 березня 2012 року прийнято в порядку ст. 355, 360-3, 360-5 ЦПК України та вона не є судовим рішенням, ухваленим як судом касаційної інстанції, тому на вказану постанову не може здійснюватися посилання як на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК.
У п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 «Про судову практику застосування статей 353 - 360 Цивільного процесуального кодексу України» роз'яснено, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема: у різному тлумаченні судами змісту і сутності правових норм, що призвело до різних висновків про наявність чи відсутність суб'єктивних прав та обов'язків учасників відповідних правовідносин; у різному застосуванні правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням юридичної сили цих правових норм, а також їх дії у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню; у різному визначенні предмета регулювання правових норм, зокрема застосуванні різних правових норм для регулювання одних і тих самих правовідносин або поширенні дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосуванні цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; у різному застосуванні правил аналогії права чи закону у подібних правовідносинах.
Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Ухвалення різних за змістом судових рішень означає, що суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ за подібних правовідносин при однаковому їх матеріально-правовому регулюванні дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків.
Оскільки зі змісту заяви та доданих до неї ухвал колегії судів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2012 року, від 24 липня 2013 року, від 24 вересня 2014 року, на які заявник посилається на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 жовтня 2014 року вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 43, 252 КЗпП України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, справу слід допустити до провадження Верховного Суду України.
Керуючись ст. ст. 356, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Допустити до провадження Верховного Суду України справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Міжнародний Медіа Центр-СТБ», третя особа - ОСОБА_8, про поновлення на роботі.
Ухвалу про допуск справи до провадження разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї документами надіслати до Верховного Суду України, а копію ухвали разом із копією заяви особам, які беруть участь у справі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді: Т.Л. Ізмайлова
Г.І. Мостова
С.О. Карпенко
А.В. Маляренко