Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_17.,
суддів: ОСОБА_18., ОСОБА_19.,
за участю прокурора ОСОБА_20,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянула в судовому засіданні 13 січня 2015 року в м. Києві в режимі відеоконференції кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 червня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області від 12 листопада 2013 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, такого, що
не має судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 368 КК України (в ред. Закону від 05 квітня 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк 3 роки з конфіскацією майна, яке є його власністю, крім житла.
На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_1 позбавлено 3 категорії 7 рангу державного службовця.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 12 листопада 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з ч. 3 ст. 368 на ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України (в ред. Закону від 05 квітня 2001 року), виключено з вироку кваліфікуючу ознаку «за попередньою змовою групою осіб» та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк 3 роки з конфіскацією майна, яке є його власністю, крім житла. На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_1 позбавлено 3 категорії 7 рангу державного службовця.
У решті вирок суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Цим же вироком визнано винуватим та засуджено ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368; ч. 1 ст. 263 КК України, який в касаційному порядку не оскаржується.
За вироком суду, з урахуванням змін, внесених ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, будучи службовою особою - головою Новоушицької районної державної адміністрації, яка займає відповідальне становище в силу займаної посади, упродовж лютого-квітня 2011 року вчинив закінчений замах на одержання від ОСОБА_5 хабара в розмірі 10 520 500 грн., що є особливо великим розміром, за виконання в інтересах останнього дій, а саме - надання у власність земельних ділянок загальною площею 33 г., які знаходяться на території сільських рад Новоушицького району Хмельницької області, однак не довів свої злочинні до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був викритий працівниками міліції.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із судовими рішеннями, постановленими щодо нього, через неповноту та однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та його особі, просить їх скасувати та направити справу на нове розслідування, змінивши йому запобіжний захід з тримання під вартою на будь-який інший, не пов'язаний із позбавленням волі. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, під час розгляду справи не взяв до уваги висновок психологічного дослідження, не проаналізував доводи свідків та засудженого ОСОБА_4 про вчинення на них на досудовому слідстві психологічного тиску, не дав оцінки діям ОСОБА_5, які носили провокаційний характер, безпідставно відмовив в задоволенні клопотань сторони захисту щодо допиту свідка ОСОБА_6 та призначення експертизи аудіоносіїв, у зв'язку з чим постановлені судові рішення є незаконними та ґрунтуються на припущеннях. Крім того, засуджений посилається на незаконність заведення оперативно-розшукової справи та вказує на наявність заяви захисника ОСОБА_4 про примус свого клієнта до написання явки з зізнанням. А також зазначає про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та захисників на підтримання поданої скарги, пояснення прокурора із запереченнями проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.
У своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про перегляд судових рішень через однобічність та неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Проте однобічність та неповнота досудового та судового слідства, фактичні обставини справи, які були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України (1960 року) у касаційному порядку не підлягають.
Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України ґрунтуються на зібраних у справі доказах.
Зокрема, вони підтверджуються показаннями ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13. ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, а також даними, що містяться в протоколах результатів здійснення оперативно-технічних заходів, огляду аудіо-,відеозаписів, огляду та вручення грошових коштів, огляду індивідуального сейфу, огляду вилучених грошових коштів, обшуку службового кабінету, виїмок документів, огляду вилучених документів, висновках судово-технічної експертизи документів, речовими та іншими доказами по справі.
Крім того, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції детально проаналізували показання ОСОБА_1, надані ним у судових засіданнях, щодо обставин інкримінованих йому діянь.
Усі наведені докази в повній мірі узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі, суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку, а тому посилання засудженого на відсутність в матеріалах кримінальної справи доказів його винуватості та постановлення вироку на припущеннях є безпідставними.
Підстав уважати, що свідки обмовили ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, немає, оскільки їх показання узгоджуються між собою та з іншими доказами, зібраними по справі.
Вирок суду є законним, обґрунтованим та мотивованим, постановленим у відповідності до вимог статей 323, 334 КПК України (1960 року).
Покарання ОСОБА_1 призначено місцевим судом з додержанням вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, відсутності обставин, що обтяжують покарання, та наявності обставин, що пом'якшують покарання - інвалідності II-ї групи та знаходження на утриманні неповнолітньої дитини, а також даних про особу засудженого.
Призначене засудженому покарання у виді позбавлення волі є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, з чим погоджується й колегія суддів.
Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляцій захисника та засудженого та правомірно, на думку колегії суддів, перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч. 3 ст. 368 на ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України, виключив з вироку кваліфікуючу ознаку злочину «за попередньою змовою групою осіб, та з дотриманням ст.ст. 65, 54 КК України призначив останньому покарання.
Інші доводи апеляційних скарг захисника та засудженого, які за своїм змістом є аналогічними тим, що вказані в касаційній скарзі ОСОБА_1, зокрема щодо незаконності заведення оперативно-розшукової справи, ненадання оцінки висновку психологічного дослідження, допиту свідків, й з наведенням відповідних мотивів дійшов обґрунтованого висновку про їх безпідставність.
Перегляд справи в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для зміни чи скасування судових рішень, судом касаційної інстанції не встановлено.
Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 червня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області від 12 листопада 2013 року щодо нього - без зміни.
ОСОБА_17 ОСОБА_18 ОСОБА_19