Ухвала
ІМЕНЕМ України
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4., ОСОБА_5,
при секретарі судового засідання ОСОБА_6
за участю прокурора ОСОБА_7
розглянула 3 лютого 2015 року в м. Києві кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та представника потерпілого - адвоката ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 квітня 2014 року щодо вироку Дніпровського районного суду м.Києва від 28 листопада 2013 року.
Вказаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено
ОСОБА_1, 1966 р. н., громадянку України, не судиму, уродженку села Коломийцівка Чернігівської області, мешканку АДРЕСА_1
· за ч. 2 ст. 191 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням на 2 роки права обіймати посади, пов'язані з адміністративно-господарськими функціями;
· за ч. 3 ст. 191 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права обіймати посади, пов'язані з адміністративно-господарськими функціями;
· на підставі ст. 70 КК України остаточно за сукупністю злочинів на 5 років позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права обіймати посади, пов'язані з адміністративно-господарськими функціями.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням протягом трирічного іспитового строку та покладенням обов'язків, передбачених пп. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Цивільний позов ТОВ «Фапрекс 04» задоволено частково, стягнуто на його користь з ОСОБА_1 493 085,59 грн на відшкодування матеріальної шкоди (включаючи 3327,88 грн банківських комісійних та 17,71 грн на службові операції банку).
Згідно вироку ОСОБА_1, будучи головним бухгалтером Київського ТОВ «Фапрекс 04» та зловживаючи своїм службовим становищем, з 23.08.2007 по 13.10.2010 перераховувала з поточного рахунку товариства № 26004052601014 у філії РЦ «Приватбанк» в м. Києві на три корпоративні платіжні карти на своє ім'я кошти, які не оприбутковувала по касі товариства, після чого отримувала їх готівкою з банкоматів у м. Києві й Київській області тощо та привласнювала, а саме: 24.08.2007 - 1000 грн (ч. 2 ст. 191 КК України) та з 27.08.2007 по 13.10.2010 повторно у 178 прийоми (від 100 до 14 500 грн за один прийом) - 490 240 грн (ч. 3 ст. 191 КК України).
У касаційній скарзі прокурор та представник потерпілого - адвокат ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженої внаслідок м'якості, просять скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
В запереченнях на ці касаційні скарги засуджена ОСОБА_1 просить залишити їх без задоволення, як необґрунтовані, а оскаржене рішення - без зміни.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав вищезазначені скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів визнає їх такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості засудженої у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації її дій у касаційних скаргах не оспорюються, доводи ж прокурора та представника потерпілого про неправильне застосування ст. 75 КК України, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженої внаслідок м'якості, є обґрунтованим.
Так, залишаючи без зміни вирок місцевого суду, яким ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні корисливих злочинів, зокрема - й тяжкого, апеляційний суд, усупереч вимогам ст. 419 КПК України, не навів достатні та переконливі мотиви з яких визнав необґрунтованими доводи прокурора й представника потерпілого про те, що покарання засудженій призначено без дотримання загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, та без урахування положень ст. 75 КК України, оскільки фактично не було взято до уваги тяжкі наслідки злочину, ставлення до своїх дій засудженої, яка не відшкодувала заподіяну матеріальну шкоду, думку представника потерпілого тощо.
За таких обставин, згідно до положень ч. 1 ст. 412 КПК України, колегія суддів визнає, що апеляційний суд істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону. Отже, оскаржена ухвала підлягає скасуванню через м'якість призначеного із застосуванням ст. 75 КК України покарання.
Зважаючи на зазначене та керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора та представника потерпілого - адвоката ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 квітня 2014 року щодо вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року стосовно ОСОБА_1 скасувати, призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5